Дата документу 26.06.2017 Справа № 554/3685/17
Єдиний унікальний номер справи 554/3685/17
Провадження № 2/554/2295/2017
Іменем України
26 червня 2017 року суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; третя особа - Товарна Біржа «Українська Біржа Нерухомості», про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся і є дійсним, -
встановила:
Позивач звернувся до суду із позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; третя особа - Товарна Біржа «Українська Біржа Нерухомості» про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, 24 грудня 1997 року на Товарній Біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Полтавська філія), зареєстрованого відповідно до протоколу біржових торгів №290 від 24 грудня 1997 року реєстраційний № Т-290 К-3 та колективному підприємстві Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 24 грудня 1997 року в реєстрову книгу №120 за реєстром №16413 - таким, що відбувся та є дійсним.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 вказує, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24 грудня 1997 року, виданого на підставі результатів біржових торгів на Полтавській філії Товарної Біржі «Українська Біржа Нерухомості», він придбав квартиру №75, по вул. Європейській (стара назва вул. Фрунзе), 90 в м. Полтаві, яка належала ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на правах приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності.
24.12.1997 року ним було проведено реєстрацію квартири у колективному підприємстві Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор».
При укладенні договору купівлі-продажу йому було роз»яснено, що договір не потребує подальшої реєстрації в нотаріальній конторі, про що зазначено у самому договорі, який зареєстровано на Товарній Біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Полтавська філія) відповідно до Протоколу біржових торгів № 290 від 24 грудня 1997 року та на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягає нотаріальному посвідченню.
Однак, на даний час він не може вільно розпорядитися своїм майном через те, що договір не був посвідчений нотаріально, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, вимоги підтримала.
Відповідачі та третя особа до суду не з»явилися, будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності з вимогами ст. ст. 224-225 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24 грудня 1997 року, виданого на підставі результатів біржових торгів на Полтавській філії Товарної Біржі «Українська Біржа Нерухомості», ОСОБА_1, придбав квартиру №75, по вул. Європейській (стара назва вул. Фрунзе), 90 в м. Полтаві, яка в цілому складалась в будинку літер А-5, коридору (1) площею 5.60 кв.м., кімнати жилої (5) площею 18,50 кв.м., кімнати жилої (6) площею 11,40 кв.м., вбиральні (2) площею 0,90 кв.м., кухні (4) площею 5.00 кв.м., ванної кімнати (3) площею 1.90 кв.м., вбудованої шафи (7) площею 1,10 кв.м., кімнати жилої (8) площею 13,70 кв.м., балкону площею 0,70 кв.м., жилою площею 43.60 кв.м.
Вказана квартира належала ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на правах приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Полтавським відділом приватизації житла від 01.07.1997 року.
Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу відчужувана квартира на момент укладення договору купівлі-продажу не продана, не закладена, не подарована, під арештом не знаходилася.
Сума біржової угоди складала 19 000 грн. (дев'ятнадцять тисяч гривень), яка після укладення даного договору позивачем була повністю сплачена, а відповідачі передали останньому у власність квартиру.
Згідно з п.9 вищезазначеного договору 24.12.1997 року позивачем було проведено реєстрацію квартири у колективному підприємстві Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» та занесено в реєстрову книгу №120 під реєстровим №16413 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Товарній Біржі «Українська Біржа Нерухомості» від 24 грудня 1997 року за № Т-290 К-3.
На даний час позивач не може вільно розпорядитися своїм майном через те, що договір не був посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, яка передбачає, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У відповідності з ч.1 статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному освідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Таким чином, фактично зазначений договір купівлі-продажу відбувся. Сторони повністю виконали умови договору купівлі-продажу. Позивач передав гроші за придбання вищевказаного нерухомого майна в день підписання договору, а відповідачі передали квартиру.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Питання судового збору суддя вирішує на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стягнувши солідарно з відповідачів на користь позивача 673,60 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 316, 317, 328, 392, 655 ЦК України, ст.ст. 2-11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 224 -226 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; третя особа - Товарна Біржа «Українська Біржа Нерухомості», про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся і є дійсним, - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, 24 грудня 1997 року на Товарній Біржі «Українська Біржа Нерухомості» (Полтавська філія), зареєстрованого відповідно до протоколу біржових торгів №290 від 24 грудня 1997 року реєстраційний № Т-290 К-3 та колективному підприємстві Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 24 грудня 1997 року в реєстрову книгу №120 за реєстром №16413 - таким, що відбувся та є дійсним.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 673,60 грн. сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Н.В.Тімошенко