Провадження № 2/537/966/2018
Справа № 537/3359/18
26.12.2018 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г., позивача -ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є єдиним власником житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Окрім неї, у цій квартирі зареєстровані: її колишній чоловік - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, їх діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач мешкав у цій квартирі до 2015 року, але потім поїхав на заробітки до Росії і з того часу і по теперішній день у квартирі не проживає. 8 червня 2018 року вони розлучилися. Діти проживають з нею. Належні комунальні платежі за утримання квартири відповідач не сплачує. У зв'яжу з тим, що за опалення вона змушена платити великі кошти, вона звернулася до ЦНАП в Крюківському районі із заявою про призначення субсидії. Але працівники ЦНАП оглянули документи та порадили звернутися до суду із заявою про зняття з реєстрації відповідача. Враховуючи вищевикладене, вона змушена була звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив на позовну заяву до суду не подав.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що одночасно існують умови, які передбачені ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, - постановив: провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у відсутність відповідача.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Сторони з 12.12.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08.05.2018 року.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні та це підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом та за заповітом від 16.03.2005 року, яке видане державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. та зареєстроване в реєстрі за №2-305, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
Як вбачається із довідки, виданої ТОВ «Місто для людей Кременчук» 03.05.2018 року за вих.№2029/32, за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2.
Актом про не проживання від 03.05.2018 року складеного працівниками ТОВ «Місто для людей Кременчук» встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2015 року по теперішній час.
Згідно ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,до якої України приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ч.1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Ч.1 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 не є власником (співвласником) спірної квартири, не є членом сім»ї власника квартири, у вказаній квартирі не проживає більше двох років, доказів, щоб свідчили про наявність у відповідача права користування спірною квартирою суду не надано та судом не встановлено обставин, за яких за ним зберігається вказане житлове приміщення, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст..141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282 ЦПК України, ст..ст.29, 391, 405 ЦК України, ст..ст.71, 167 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) - 704 грн. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 27 грудня 2018 року.
Суддя: