Провадження № 2/537/796/2018
Справа № 537/2496/18
17.12.2018 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В. І., за участю секретаря судового засідання Головньової Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку,
встановив:
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, відповідно до якої прохала суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 лютого 2005 року 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І. за реєстровим номером 1-149, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В обґрунтування позову вказала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 серпня 1999 року їй на праві спільної часткової власності належало 9/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, який вона отримала у спадок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 свого батька ОСОБА_4 21.06.1997 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5, який є інвалідом І групи від народження і потребує постійного стороннього догляду. Після укладення шлюбу ОСОБА_2 був зареєстрований в зазначеному вище будинку. За весь період їх подружнього життя відповідач зловживав спиртними напоями, бив, залякував та знущався над нею та сином, не працював, пропивав її заробітну плату та пенсію сина, за сином догляду не здійснював. Коли вона намагалася піти від нього, забравши сина, знаходив, повертав додому і знову бив. У разі звернення її за допомогою до інших осіб погрожував цим людям фізичною розправою. До міліції у разі виклику його не забирали, а після їх від'їзду відповідач знову бив її і погрожував вбити. Після смерті батька в 1999 році ОСОБА_2 почав вимагати переписати на нього частину будинку. Спочатку це були лише розмови коли вип'є, але з грудня 2004 року він почав їй систематично погрожувати, що вб'є її та сина, застосовувати фізичний та психологічний вплив на неї та сина. Через це вона була вимушена погодитися і оформити у нотаріуса договір купівлі-продажу 1/4 частини будинку АДРЕСА_1, тобто більше половини, що їй належить, оскільки боялася за своє життя та життя сина. В присутності нотаріуса вона не могла висловити свої заперечення, оскільки відповідач завжди перебував поруч і попередив, що вона пошкодує, якщо щось скаже. Після оформлення договору відповідач не заспокоївся, а продовжив знущатися над нею та сином. В 2013 році він побив її так, що вона потрапила у лікарню з діагнозом контузія лівого ока. На початку липня 2017 р. після чергового побиття вона не витримала і виїхала з будинку разом з сином без його відома, розуміючи, що за це він може просто вбити її та сина. Тривалий час вона переховувалася, проживаючи у знайомої в квартирі, а ОСОБА_2 залишився проживати у будинку. 12.10.2017 р. заочним рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука їх шлюб був розірваний. 17.02.2018 року їй подзвонили сусіди і повідомили, що у їх половині будинку була пожежа, яка сталася з вини ОСОБА_2 Частина будинку і всі речі в ньому згоріли. Посилаючись на ст. 203, 215, 231 Цивільного кодексу України, Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» просила визнати договір купівлі-продажу недійсним, оскільки вищезазначений договір купівлі-продажу був укладений нею під впливом насильства зі сторони свого чоловіка.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник за угодою - адвокат ОСОБА_6 просили позов задовольнити з підстав зазначених у позові з урахуванням показів свідків та долучених до справи доказів, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений шляхом направлення судових повісток та через оголошення опубліковане на веб-порталі «Судова влада України».
Третя особа - державний нотаріус Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, відповідно до якої, просить розгляд справи проводити без її участі, винести рішення на розсуд суду. По суті позову вказала, що оскільки пройшов тривалий проміжок часу не пам'ятає обставин укладення договору купівлі-продажу.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи не з'явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, суд вирішив на підставі ст. 280 ЦПК України, провести розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, вислухавши позивача, представника позивача, свідків приходить до наступного.
З 21.06.1997 року по 10.11.2017 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який згідно виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №0494617 від 20.10.2016 р. є інвалідом І групи від народження і потребує постійного стороннього догляду.
Вказані обставини підтверджуються заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.10.2017 року, прийнятим по справі №537/3220/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) на праві спільної часткової власності належало 9/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 серпня 1999 року, виданим державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Курочкіним О.О. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4.
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 17.02.2005 року державним нотаріусом Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І., ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказаний договір зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.04.2005 року.
В позовній заяві та безпосередньо в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомила, що фактично договір купівлі-продажу частини будинку був укладений нею проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї та сина фізичного та психологічного тиску з боку ОСОБА_2, який виразився в систематичному побитті, нанесенні тілесних ушкоджень, залякуванні, погрозах фізичної розправи їй та їх неповнолітньому сину.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що позивач є його племінницею, яку він знає з народження. Відповідача він знає з часу їх весілля. Йому відомо, що після смерті його брата ОСОБА_1 отримала у спадок частину будинку, що розташований по АДРЕСА_1. В 2002 році співвласник вказаного будинку підійшов до нього і попрохав придивитися до сім'ї ОСОБА_1, оскільки чоловік постійно її б'є, знущається, зловживає спиртними напоями, не бажає працювати і забирає всі кошти. Зустрівшись з нею, я побачив, що вона його дуже боїться та не заперечувала фактів постійного побиття та зловживання чоловіком спиртними напоями. Оскільки він забороняв спілкуватися, вони зустрічалися поза межами їх будинку. Він декілька раз намагався переговорити з ОСОБА_2, однак той не реагував, а лише погрожував фізичною розправою. ОСОБА_1 неодноразово скаржилася на те, що чоловік її змушує віддати йому частину будинку, що їй належить. Як вип'є, так і починає бити і вимагати оформити документи. Це почалося майже одразу ж після смерті її батька, а з грудня 2005 року він постійно почав вимагати укласти договір. В лютому 2005 року ОСОБА_1 приблизно через тиждень після оформлення повідомила, що він все ж таки змусив її шляхом погроз та побиття укласти договір купівлі-продажу. Вона не бажала підписувати договір і зробила це виключно через те, що він її змусив. ОСОБА_2 коли вип'є стає дуже агресивним, тому його боялася не лише ОСОБА_1, а й всі інші. Зі слів сусідів йому відомо, що одного разу він приніс в будинок сусідів гранату в зв'язку з чим приїжджали МНС та мінери, а після пожежі в лютому 2018 року, яку вчинив відповідач у будинку розбираючи завали вони знайшли в будинку пістолет. Фізичний та психологічний тиск ОСОБА_2 застосовував до ОСОБА_1 до липня 2017 року, коли остання втекла від нього. Спочатку вона проживала у зйомній квартирі, а з квітня 2018 року перебралася до флігеля співвласників будинку.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що знає ОСОБА_1 з 13 років, оскільки ОСОБА_4 був одружений з її матір'ю. Відповідача знає з часу їх весілля. Майже з самого початку їх подружнього життя ОСОБА_2 бив ОСОБА_1 та сина, залякував, знущався, зловживав спиртними напоями, забирав заробітну плату та пенсію сина, пропиваючи її. ОСОБА_1 постійно ходила з побоями та гематомами та дуже його боялася на протязі всього часу проживання. З грудня 2004 року ОСОБА_1 стала постійно скаржилася на те, що чоловік змушує її віддати йому частину будинку. Як вип'є, так і починає бити і вимагати оформити документи. В лютому 2005 року вона прийшла до них додому, а вони вже збиралася до нотаріуса, при цьому вона плакала. В її присутності виникла сварка через те, що ОСОБА_1 не хотіла їхати, вона намагалася втрутитися, однак ОСОБА_2 почав погрожувати їй та намагався вдарити. Так як вона його дуже боялася вимушена була піти. Додатково зазначила, що відповідач коли вип'є стає дуже агресивним і може зробити все що завгодно. ОСОБА_1 уклала договір виключно через погрози та постійне побиття, вона не бажала його підписувати. Позивач втекла від відповідача разом з сином в липні 2017 р., оскільки вже не витримувала побоїв. Відповідач вчинив пожежу у будинку в лютому 2018 року коли проживав сам, так як курить у будинку та на дивані. ОСОБА_1 з квітня 2018 року проживає у сусідів, а до цього на квартирі, яку вони їй знайшли.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що позивач є племінницею її чоловіка і вона знає її з народження, відповідача - з часу їх весілля. Після смерті батька ОСОБА_1 отримала у спадок частину будинку в якому вони проживали. Відповідач постійно її бив, знущався, зловживав спиртними напоями, не бажав працювати, вона постійно ходила з побоями та дуже його боялася. В лютому 2005 року ОСОБА_2 змусив її шляхом постійних погроз та побиття підписати договір купівлі-продажу частину будинку, що їй належить. Вказала, що ОСОБА_2 як вип'є, то стає неадекватним та дуже агресивним. В липні 2017 року позивач з сином втекла від нього, а ОСОБА_2 залишився проживати в будинку. До цього боялася піти, так як він постійно її знаходив. Спочатку вона проживала у зйомній квартирі, а з квітня 2018 року перебралася до флігеля співвласників будинку. Вони допомогали переїжджати та розбирати завали у будинку після пожежі, яку вчинив ОСОБА_2 в лютому 2018 року.
Свідок ОСОБА_12 показала, що знає ОСОБА_1 багато років, а її колишнього чоловіка з їх весілля. Майже з самого початку їх спільного життя відповідач зловживав спиртними напоями, вів себе агресивно, бив ОСОБА_1 та сина, погрожував та знущався. Майже кожен день через стінку було чути шум, крики, биття посуди та грохіт, він бив її постійно. Іноді ОСОБА_1 прибігала до них ховатися, однак вимушена була повертатися через сина додому, а він знову її бив за те, що втекла до них або за те, що жалілася. Вона завжди ходила залякана та побита. Вони з чоловіком не знали як допомогти їй та дитині, оскільки якщо втручалися, то ОСОБА_2 їм також погрожував. ОСОБА_2 заставив позивача підписати договір купівлі-продажу, вона ніколи цього робити не бажала, але через постійне побиття та погрози зробила це.
Свідок ОСОБА_14 показав в судовому засіданні, що знає сторін багато років, так як проживає у другій половині будинку по АДРЕСА_1 разом з дружиною. Вони завжди жили погано, чоловік зловживав спиртними напоями і постійно бив ОСОБА_1, завжди ходила побита. Через стінку постійно було чути крики, шум, стони, через вікно летіли посуда та інші речі. Прибігала ховатися, плакала, а коли намагався захистити, то ОСОБА_2 погрожував та казав, щоб не ліз до чужої сім'ї. Відповідач коли вип'є стає дуже агресивним та веде себе неадекватно. Позивач оформила договір купівлі-продажу, так як відповідач її змусив, вона неодноразово про це казала. Одного разу пізно ввечері ОСОБА_2 прийшов разом з декількома чоловіками до нього з погрозами, кричав, намагався виманити з будинку, але він не виходив, вийшов лише коли вони пішли, оскільки боявся за своє життя, так як ОСОБА_2 може зробити все що завгодно. Біля калітки побачив надбиту «зіркою» бутилку. В липні 2017 р. ОСОБА_1 виїхала з будинку разом з сином коли відповідача не було вдома. ОСОБА_2 залишився проживати сам, а в лютому 2018 р. через пожежу яку вчинив відповідач повністю згоріла половина будинку та всі речі, що належать сторонам. З того часу відповідача він бачив лише декілька раз, завжди п'яного. Був вимушений самостійно замінювати дах будинку. З квітня 2018 року позивач з сином проживає у них у флігелі, що розташований на їх половині.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що сторони є його батьками. На протязі багатьох років скільки він себе пам'ятає батько знущався з нього та матері, бив, погрожував, зловживав спиртними напоями, за ним не доглядав. Бували випадки коли як щось не так, то виливав йому на голову їжу. Йому достовірно відомо про те, що мати переписала частину будинку на батька через постійні погрози та побиття. В липні 2017 р. вони з матір'ю втекли від нього, так як вже не було сили терпіти знущання.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що сторін знає з 2004 року, оскільки її хрещена проживала у одному будинку з матір'ю відповідача. Їй відомо, що ОСОБА_2 постійно бив та знущався над ОСОБА_1, вона його завжди боялася. Остання неодноразово вказувала, що відповідач вимагав переписати на нього частину будинку. В лютому 2005 року вона їй подзвонила та вказала, що знову він вимагає це зробити, плакала, просила допомогти. Оскільки вона була на роботі, то одразу не змогла приїхати. Коли відпросилася з роботи і приїхала до них додому, то вже нікого не було, телефон ОСОБА_1 не брала. Так як вона перед цим повідомила, що вони будуть у державного нотаріуса, то поїхала до Крюківського райвиконкому, де і зустріла сторін. ОСОБА_1 плакала і сказала, що вже все підписала. Коли вона звернулася до відповідача що ж він робить, то той сказав, що не її справа і щоб не вмішувалася. Позивач жила з відповідачем до липня 2017 року, після чергового побиття втекла від нього з сином, проживала на квартирі, а на даний час проживає у сусідів. Він намагався перестрічати позивача, щоб повернути додому.
Стаття 655 Цивільного Кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, а згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно з ч.1 ст. 231 ЦК України судом визнається недійсним правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (ч. 2 статті).
Отже, у разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.
Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.
Пункти 19, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачають, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.
В своєму узагальненні від 24.11.2008 р., викладеному в листі «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України роз'яснив, що у правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах необхідно виділити правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК); обману (ст. 230); насильства (ст. 231); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст. 232).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Оцінивши покази свідків, суд приходить до висновку, що допитані в судовому засіданні свідки навели факти, які свідчать про те, що договір до купівлі-продажу квартири від 17 лютого 2005 року укладений позивачем під впливом фізичного та психологічного тиску з боку відповідача.
Таким чином судом на підставі пояснень позивача, показів свідків, досліджених в судовому засіданні письмових доказів, а саме, довідки-характеристики, виданої Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 15.05.2018 р. відповідно до якої ОСОБА_2 характеризується негативно, повідомлення про початок досудового розслідування від 06.07.2017 р. №2910/115/108-17, постанови про закриття кримінального провадження від 28.11.2017 року, виписного епікризу із історії хвороби №602, встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу частини будинку був укладений ОСОБА_1 проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї та малолітнього сина фізичного та психологічного тиску з боку ОСОБА_2, який виразився в систематичному побитті, нанесенні тілесних ушкоджень, залякуванні, погрозах фізичної розправи їй та їх неповнолітньому сину.
При цьому, суд приймає до уваги, що підставою звернення позивача з вимогами про визнання недійсним договору є застосування відносно неї психологічного та фізичного насильства з боку відповідача до моменту та на час укладання договору, а також його продовження до липня 2017 року.
Отже, суд приходить до висновку, що є підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, визначених у ст. 231 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 704, 80 гривень.
Керуючись ст. ст. 12,13,76-81,141,259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 231, 655 Цивільного кодексу України , суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини будинку задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17 лютого 2005 року 1/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1,посвідчений державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І. за реєстровим номером 1-149, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя: В. І. Хіневич
Повний текст рішення суду складено 22.12.2018 року