Справа №: 398/29/18
провадження №: 2/398/948/18
Іменем України
"28" грудня 2018 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., з участю секретаря судового засідання Михно О.Л., розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором
з участю:
представника позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)
представника відповідача - ОСОБА_3
ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р.99.203.73235 від 04.08.2015 року в загальному розмірі 27947,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.08.2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладений кредитний договір №Р.99.203.73235, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 21533,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,99% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 04.08.2020 року. 30.09.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ Фінансова компанія «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» укладено договір ФАКТОРИНГУ №30/09-1, відповідно до якого Банк відступив (передав у власність) Факторові, а останній, відповідно, набув право грошової вимоги, в тому числі, за вищевказаним договором. 28.02.2017 року між ТОВ Фінансова компанія «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» та ТОВ «Фінансова компанія «СЕРЕТ», яке змінило назву на ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», було укладено договір факторингу №28/02-1, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № Р.99.203.73235 від 04.08.2015 року, боржником за яким є відповідач. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 19.12.2017 року виникла заборгованість в розмірі 27947,68 грн., яка складається з: 20097,83 грн. - заборгованість за кредитом; 7849,85 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом та комісіями.
Ухвалою суду від 26.06.2018 року від позивача було витребувано оригінал меморіального ордеру від 04.08.2015 року №P.99.203.73235 та зобов'язано надати обґрунтований розрахунок окремо по кожному виду заборгованості, а саме, щодо тіла кредиту - помісячний розрахунок з зазначенням формули розрахунку, суми боргу, суми сплати відповідачем кредитної заборгованості у кожному місяці та суми кредитної заборгованості кожного місяця, що не сплачена відповідачем; щодо розрахунку відсотків за користування кредитом помісячний розрахунок з зазначенням формули розрахунку, суми кредиту, на яку нараховуються відсотки, розмір відсоткової ставки, кількість днів прострочення, щомісячний розмір відсотків, що підлягає стягненню; щодо комісії - період, за який нарахована комісія, та посилання на пункт договору.
18.07.2018 року на виконання ухвали суду представником позивача на адресу суду надана заява з додатками: оригіналами меморіальних ордерів та розрахунком окремо по кожному виду заборгованості. В заяві зазначено, що банк надав грошові кошти на поточні потреби, включаючи страховий платіж в сумі 3362,54 грн., датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичково рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок, видача кредитних коштів відбувалася у порядок та спосіб, узгоджений між сторонами шляхом перерахування частини коштів на рахунок відповідача та решти - за дорученням відповідача страховику згідно з п.1.7 кредитного договору.
09.11.2018 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором від кредитодавця банку, який є фінансовою установою, на особі, яка не є фінансовою установою є незаконним, про що зазначила Велика палата Верховного суду в постанові №909/968/16 від 11.09.2018 року. Відповідач гроші не отримувала, про що свідчить відсутність підпису відповідача на меморіальних ордерах.
04.12.2018 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якому представник позивача зазначає, що відповідач помилково ототожнює поняття «кредитування» та «набуття права вимоги за вже виданим кредитом», відносини між позивачем та відповідачем не містять елементів кредитування, оскільки позивач набув право вимоги за вже виданим кредитом, тому дані правовідносини не вимагають від позивача мати статус банківської установи, договір факторингу №28/02-1 від 28.02.2017 року є дійсним, відповідачем не спростовано правомірність набуття позивачем права вимоги за кредитним договором. Меморіальний ордер є розрахунковим документом та складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій та є належним підтвердженням отримання кредитних коштів у разі безготівкових операцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначила, що позивач має право на стягнення заборгованості за кредитом, розрахункових документів з підписом відповідача немає, оскільки відповідно до умов договору видача кредитних коштів здійснювалася у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточних рахунок відповідача та на рахунок страхової компанії, тому саме меморіальний ордер є документом, що підтверджує виконання банком своїх зобов'язань за договором та виникнення обов'язку відповідача повернути кредитні кошти.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених в відзиві на позовну заяву, зазначив, що меморіальні ордери не містять підпису відповідача, тому позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів
Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Судом встановлено, що 04 серпня 2015 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Р.99.203.73235, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 21533,00 грн. на строк 60 місяців, що підтверджується меморіальними ордерами №Р.99.203.73235 від 04.08.2015 року на суму 18170,46 грн. та №Р.99.203.73235.1 від 04.08.2015 року на суму 3362,54 грн.
Банк повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується копіями меморіальних ордерів що підтверджується меморіальними ордерами №Р.99.203.73235 від 04.08.2015 року на суму 18170,46 грн. та №Р.99.203.73235.1 від 04.08.2015 року на суму 3362,54 грн.
30 вересня 2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» та ПАТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу №30/09-1, відповідно до якого Банк відступив Факторові права вимоги під фінансування від Фактора, а Фактор набув права вимоги та здійснює їх оплату (фінансування) банку за плату. Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору фактор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками та набуває права вимагати належного виконання зобов'язань в межах переданих прав вимоги .
Згідно з витягу з Додатку №2 до Договору факторингу №30/09-1 передано і право вимоги за кредитним договором №Р.99.203.73235 від 04.08.2015 року.
28 лютого 2017 року між ТОВ «Фінансова компанія «Серет» та ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» було укладено договір факторингу №28/02-1, відповідно до якого останнє відступило Факторові права вимоги під фінансування від Фактора, а Фактор набув права вимоги та здійснює їх оплату(фінансування) банку за плату. Відповідно до п. 1.2 зазначеного Договору фактор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками та набуває права вимагати належного виконання зобов'язань в межах переданих прав вимоги.
Згідно п.1.1 статуту ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», останнє утворилось внаслідок зміни назви ТОВ «Фінансова компанія «Серет», відповідно до рішення Загальних Зборів Учасників (протокол №10/2017 від 27 червня 2017 року ) і є правонаступником всіх його прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Згідно з випискою по рахунку відповідача останнім в період з 09.10.2015 року по 29.09.2017 року здійснювала платежі на погашення кредитної заборгованості.
13.11.2017 року ТОВ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» направило відповідачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань на суму 27947,68 грн.
Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 20579,47 грн., яка складається з: 20097,83 грн. - заборгованість за кредитом; 481,64 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, розмір яких визначений розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
Судом встановлено, що відповідачем зобов'язання за кредитними договорами не виконано ні перед банком, ні перед жодним з нових кредиторів.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Верховного Суду України, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі, і в разі непогашення кредитної заборгованості ні первісному кредитору, ні новому кредитору така заборгованість підлягає стягненню на користь нового кредитора.
Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають задоволенню .
Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про не доведення позивачем факту отримання відповідачем коштів через відсутність розрахункового документа з підписом відповідача з огляду на таке. Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок. Відповідачу на банківський поточний рахунок №26203001019697, відкритий банком відповідно до п.1.8 договору, були у безготівковій формі перераховані грошові кошти в сумі 18170,46 грн., що підтверджується меморіальним ордером №Р.99.203.73235 від 04.08.2015 року. Грошові кошти в сумі 3362,54 грн. зараховані на користь ПАТ «Страхова компанія «ТАС» відповідно до п.1.7 договору у безготівковій формі, що підтверджується меморіальним ордером №Р.99.203.73235.1 від 04.08.2015 року. Оскільки отримання кредитних коштів здійснювалося у безготівковій формі, що відповідає умовам кредитного договору, меморіальний ордер відповідно до п.4.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою правління НБУ від 18.06.2003 №254, в редакції, яка діяла на момент здійснення платежів, меморіальні ордери є меморіальними документами, які застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, суд приходить до висновку про те, що наявність меморіальних ордерів є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів. Щодо посилання на рішення ВП ВС по справі №909/968/16 суд зазначає, що в рішенні зазначено, що равочин, якому не притаманні певні ознаки, визначені законодавством є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. В даному випадку предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, а не недійсність договору, укладеного позивачем. Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за прострочену плату за обслуговування кредиту (комісії) в розмірі 7368,21 грн. суд зазначає наступне. Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 1,9900% від початкової суми кредиту. В правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16, зазначено, що управління кредитом є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі плату щомісячної комісії за управління кредитом, позивач не зазначив, які саме послуги надаються відповідачу. При цьому позивач нараховував за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним. Позивачем не надано жодних доказів за які саме послуги нараховується комісія та доказів надання Банком цих послуг, тому суд вважає за необхідне в частині стягнення боргу за прострочену плату за обслуговування кредиту (комісії) відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1178,17 грн.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторони сплатили або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Враховуючи те, що позивачем не надано доказів понесення інших витрат в зв'язку з розглядом справи, ніж судовий збір, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Нью Файненс Сервіс» інших можливих витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23Б, код ЄДРПОУ 39691431) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23Б, код ЄДРПОУ 39691431) заборгованість за кредитним договором №Р99.203.73235 від 04 серпня 2015 року у розмірі 20579 (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 47 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20097,83 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 481,64 грн.
В іншій частині - відмовити
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23Б, код ЄДРПОУ 39691431) судовий збір в розмірі 1 178,17 грн.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02 січня 2019 року.
Суддя Коліуш Г.В.