іменем України
Справа №377/805/18
Провадження №2/377/321/18
26 грудня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості,
07 листопада 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.03.2012 року в розмірі 16022,57 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1762,00 гривні. В обґрунтування позову позивач послався на те, що на умовах вказаного договору 13.03.2012 року надав відповідачу кредит в розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підписав заяву, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між ним та Банком договір. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно п.2.1.1.12.2 Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов»язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, з розрахунку 365/365 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 Договору. У разі виникнення прострочених зобов»язань за кредитом згідно п.2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Згідно п. 2.1.1.5.5 Договору Позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні Позичальником строків платежів більш як на 30 днів Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. У порушення ст.ст. 525, 526, 527, 530, 610, 615, 629 ЦК України та умов Договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 22.10.2018 року в загальній сумі 16022,57 гривень, яка складається з наступного: 5686,66 гривень - нараховано відсотків за користування кредитом; 9096,74 - нараховано пені; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 гривень - штраф (фіксована частина ), 739,17 гривень - штраф ( процентна складова ).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в поданій позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач і його представник в судове засідання не з'явилися, до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнали, ввжали їх безпідставними, до заяви надали письмовий розрахунок безпідставності наданих банком розрахунків.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеної заяви б/н від 13.03.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, цим самим підтвердив факт видачі йому кредиту у розмірі, встановленому у заяві ( а.с.10). Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 22.10.2018 року має заборгованість за кредитним договором б/н від 13.02.2012 року у розмірі 16022,57 гривень, яка складається з: 5686,66 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 9096,74 грн. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 739,17 грн. штраф (процентна складова).
Предмет доказування по даній справі входить не лише розмір заборгованості, а й строки виникнення та правильність обчислення суми заборгованості та її складових (основної суми кредиту (позики), відсотків за користування кредитом (позикою) у відповідності до умов договору та законів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що заява клієнта та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку та ПІН-код. Так, у заяві не вказаний, перш за все, номер картки, яку отримував відповідач. В заяві у розділі «відмітки банку» підписом працівника банку від 13.03.2012 року засвідчується правильність та достовірність відомостей ним перевірено, ідентифікація клієнта проведена згідно порядку ідентифікації клієнтів при відкритті рахунків та випуску платіжних карт. У заяві не зазначено умов надання кредитного ліміту( а.с.10).
Крім того, надані позивачем розрахунки заборгованості за договором №б/н від 13.03.2012 року укладеного між Приватбанк та клієнтом (відповідачем у справі) станом на 31.05.2015р. та 22.10.2018р., не містять даних про існуючу у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту, що виключає можливість нарахування відсотків за користування кредитними коштами, нарахування пені та штрафів на прострочену заборгованість за тілом кредиту ( а.с.6-9). Натомість з вищевказаних розрахунків вбачається, що відповідач на протязі періоду з 13.03.2012 по 22.10.2018 роки здійснював сплату за користування грошовими коштами, що становить в загальній сумі 33006,69 гривень, це відображено у колонках «Сума погашення за наданим кредитом» та «Сума коштів внесених клієнтом на погашення заборгованості» вищевказаних розрахунків наданих позивачем до своєї позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підставі, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З аналізу вищезазначених норм закону випливає, що необхідною умовою такого правочину як надання кредитних коштів є укладення кредитного договору. Однак, у матеріалах справи відсутній цей договір, натомість наявна анкета - заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 13.03.2012 року, що свідчить про те, що між сторонами не було укладено безпосередньо договору кредиту без номера від 13.03.2012, як вказує позивач в своєму позові. Тому позивні вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором без номера від 13.03.2012 року є безпідставними, за його відсутності як такого. Анкета - заява від 13.03.2012 року не може вважатися доказом укладення кредитного договору та передання кредитних коштів відповідачу( а.с.10). Така ж позиція висловлена в Ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року (справа № 6- 32662ск15); від 25 січня 2017 року (справа № 666/5737/15-ц).
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.536 ЦКУкраїни, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. Стаття 1048 ЦК України, встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оглянувши наданий відповідачем розрахунок відсотків за користування грошовими коштами у сумі 4000,00 гривень (сума коштів, яка вказана позивачем у своєму позові) відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ, за користування грошовими коштами отриманих ОСОБА_2 від ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 14.03.2012 по 22.10.2018 роки.
З наданим розрахунком відповідача, та проведеним судом розрахунком, суд погоджується, з тим, що дійсно у відповідача перед позивачем відсутня будь яка заборгованість, що підтверджується:
33006,69 гривень (сума грошових коштів сплачена відповідачем на користь позивача на протязі періоду з 13.03.2012 по 22.10.2018 роки за користування грошовими коштами, що підтверджується розрахунками позивача станом на 31.05.2015р. та 22.10.2018р.) - 4000,00 гривень (сума грошових коштів наданих позивачем відповідачу) - 3729,47 гривень (сума процентів за користування грошовими коштами (позикою) у відповідності до норм статей 536, 1048 ЦК України, їх розмір визначений на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 14.03.2012 по 22.10.2018) = 25277,22 гривень (сума надміру сплачених відповідачем грошових коштів на користь позивача).
Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З урахуванням наведених норм, позивач має довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо обґрунтованості існування та виникнення самої такої заборгованості за кредитом, вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів в заявленому в позові розмірі та відповідності здійснених банком нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування, чого в даному випадку зроблено не було.
Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України являються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором без номера від 13.03.2012 року, однак доказів щодо його укладення суду не надано, та відповідно до якого зобов'язань у відповідача з підстав вказаних у позові не виникло.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст.263 ЦПК України. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Таким чином, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами, ті обставини, на які посилається у позові як на підставу своїх вимог, а саме: з наданого позивачем розрахунку неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання умов договору, в задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 - про стягнення боргу за кредитним договором №б/н від 13.03.2012 року - відмовити.
Копію рішення направити сторонам для ознайомлення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 28.12.2018 року.
Суддя Т. О. Малишенко