Справа № 369/6009/16-ц
Провадження № 2/369/141/18
Іменем України
13.12.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
при секретарі Бугайовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребера Тетяна Олександрівна, про визнання нерухомого майна об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,
У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребера Тетяна Олександрівна, про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер її чоловік ОСОБА_4, з яким вона перебувала в шлюбі з 24 листопада 2014 року, актовий запис про шлюб №5 від 24.11.14 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що був складений виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області.
Взаємні відносини між позивачем та ОСОБА_4 почалися в 2005 році, а з серпня 2008 року вони вже вступили у фактичні шлюбні відносини, а саме разом проживали у квартирі його матері за адресою АДРЕСА_1 з серпня 2008 року по листопад 2008 року, а з листопада 2008 року почали проживати в належній їй на праві приватної власності частині будинку за адресою: АДРЕСА_2, в якій проживали до дня його смерті.
Як зазначила позивач, у вказаний період ні вона, ні її чоловік не перебували у будь-якому іншому шлюбі.
2 липня 2009 року ОСОБА_4 придбав 1-кімнатну квартиру за адресою с. Софіївська Боршагівка, Києво - АДРЕСА_3, що є предметом даного позову.
Вказана квартира була придбана ОСОБА_4 під час проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, а джерелом її набуття були спільні сумісні кошти та спільна праця подружжя.
На підставі вищевикладеного, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру за адресою АДРЕСА_4, що придбана на підставі Договору купівлі-продажу від 02 липня 2009 року ОСОБА_4 в період фактичних шлюбних відносин з позивачем ОСОБА_1, з якою проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований 24 листопада 2014 року Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області, актовий запис № 5, від дня його державної реєстрації.
В зустрічному позові ОСОБА_2 зазначила, що з витребуваних судом документів з Фастівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану та Києво-Святошинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану вбачається, що позивач перебуває у не припиненому шлюбі з ОСОБА_6, з яким перебувала у шлюбі двічі. Останній з ним шлюб укладений позивачкою у Виконавчому комітеті Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 21 липня 1993 року, актовий запис № 155 (зареєстровано у Реєстрі 08 лютого 2011 року 15:04:39 за № 00032714707 реєстратором Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області). 08.02.2011 року позивачка отримала повторно свідоцтво про шлюб з ОСОБА_6 за НОМЕР_3
Крім того, з актового запису про шлюб № 5 від 24.11.2014 року, виданого Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області, вбачається, що позивач не повідомила про факт перебування в іншому шлюбі з ОСОБА_6, та у відомостях про осіб, які реєструють шлюб, зазначила, що в шлюбі не перебувала.
Згодом позивач ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги шляхом викладення зустрічної позовної заяви в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер її батько ОСОБА_4. На день смерті батька відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно.
Спадщину після смерті батька вона прийняла шляхом подачі відповідної письмової заяви від 19.01.2016р. до Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Корякової Надії Олексіївни, яка була надіслана за вих.№2/01-16 від 21.01.2016 року Приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребері Т.О., яка на той час вже завела спадкову справу.
Позивач зазначила, що 14 січня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Дереберою Тетяною Олександрівною, робоче місце якої розташоване за адресою: 08132, АДРЕСА_5, за заявою відповідачки ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті чоловіка, була заведена спадкова справа за № 1/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Однак, згідно повідомлення Фастівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23.02.2017 за вих. №262-16.25-102, 23 лютого 2017 року на підставі висновку Святошинського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23.02.2017 року анульовано актовий запис №5 про шлюб між ОСОБА_4 та (ОСОБА_5 складений 24 листопада 2014 року виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київській області.
Згідно вищезазначеного висновку актовий запис про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 №5 від 24.11.2014, складеного виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київській області, підлягає анулюванню відповідно до частин 1, 6 статті 39 Сімейного кодексу України.
Частинами 1 та 6 ст.39 СК України передбачено, що недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб (частини перша - третя цієї статті), а також розірвання цього шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 45 СК України недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 1224 ЦКУ не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.
Позивач зазначила, що у відповідачки ОСОБА_1 не виникло право на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_4 і тому вона, ОСОБА_2, як його дочка, є єдиним спадкоємцем в порядку спадкування за законом.
27 лютого 2017 року, вона, ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребери Тетяни Олександрівни з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове нерухоме майно.
Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №132/02-3І від 03 березня 2017 року, винесеної Дереберою Т.О., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на вищезазначене спадкове майно, так як нею не подано оригіналів документів, щодо належності вказаного вище нерухомого майна на праві власності померлому ОСОБА_4, а також, що існує з цього приводу судовий спір.
ОСОБА_2 суду повідомила, що оригінали документів, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_4 на дане спадкове майно, знаходяться у ОСОБА_1, копії яких нею подані приватному нотаріусу Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребері Т.О. та приєднані до спадкової справи за № 1/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4.
Позивач зазначила, що на сьогоднішній день вона позбавлена можливості в загальному, встановленому законом порядку реалізувати своє право на спадкування нерухомого майна після смерті свого батька ОСОБА_4, тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду і просила суд визнати за нею, ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4: на квартиру АДРЕСА_6 Києво - Святошинського району Київської області, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м.; на 1/2 частину квартири АДРЕСА_7, загальна площа якої становить 45,7 кв.м.; на 63/100 частин квартири АДРЕСА_8, що складаються з двох жилих кімнат загальною площею 49,04 кв.м., в тому числі житловою площею - 33,20 кв.м., а вся квартира складається з трьох жилих кімнат, загальною площею - 78,00 кв.м., в тому числі житловою площею - 52,40 кв.м.; на земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться в селі Півні Фастівського району Київської області по АДРЕСА_19, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4; на земельну ділянку площею 0,0306 га, що знаходиться в селі Півні Фастівського району АДРЕСА_20, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5; на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Півні Фастівського району Київської області по АДРЕСА_19.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 і її представники позов підтримали і просили його задовольнити, зустрічний позов не визнали і заперечували проти його задоволення.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 і її представник зустрічний позов підтримали і просили його задовольнити, позов ОСОБА_1 не визнали і заперечували проти його задоволення.
У судове засідання 13 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 і її представник не з»явились, повідомлялись судом належним чином.
У судове засідання 13 грудня 2018 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись своєчасно та належним чином. Через канцелярію суду ОСОБА_2 подала заяву, в якій просила слухати справу у її відсутності та відсутності представника, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, а зустрічний позов просила задовольнити.
У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребера Тетяна Олександрівна, не з»явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, суду надана заява про розгляд справи у її відсутності.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, перевіривши матеріали справи та зібрані докази, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно вимог статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 року Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області ( т.1 а.с. 11).
ОСОБА_4 з 26.02.2015 року по день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_21
Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 02-14 від 14.01.2016р.
Заявою від 14 січня 2016 року спадщину після померлого прийняла ОСОБА_1 (т.1 а.с.80).
19.01.2016 року до нотаріуса надійшла заява від дочки померлого ОСОБА_2 про прийняття спадщини (т.1 а.с.95).
Відповідно до вимог ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Норми Сімейного Кодексу України у статтях 57, 60, 61, на підставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:
1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності;
2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Згідно з частиною другою статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно вимог ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11, при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Пунктом 6 Рішення Конституційного суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року ухвалив постанову у справі № 6-135цс13, згідно правового висновку якої вбачається, що під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 для встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу між сторонами, мала надати суду належні та допустимі докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання у вказаний період майна в інтересах сім'ї за спільні кошти.
Однак, таких доказів матеріали справи не містять.
Так, 02.07.2009 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9 (т.1 а.с.15).
В договорі зазначено, що ОСОБА_4 мешкає в АДРЕСА_22 хоча в позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначала, що з листопада 2008 року ОСОБА_4 мешкав з нею в м. Вишневому.
Також в п.6 даного договору зазначено, що Покупець в шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання квартири за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти чи їх частку, витрачені на купівлю квартири, у тому числі відповідно до ст. 65, 74 та 97 Сімейного Кодексу України, відсутні (т.2 а.с.123,124).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено у судовому засіданні наявність між нею і померлим усталених відносин, притаманних подружжю саме в період на момент придбання квартири, тобто на 02.07.2009 року, а саме не надано доказів про спільне проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, не надано доказів своєї участі у набутті спільно з відповідачем спірного майна.
Більше того, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21.07.1993 року знаходилася в шлюбі з ОСОБА_6, актовий запис про шлюб №155 від 2107.1993 року, складений виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.171-177). Тобто на 02.07.2009 року, на момент укладення ОСОБА_4 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_23 Києво-Святошинського району Київської області, позивач знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.
Будучи в шлюбі з ОСОБА_6, ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_4 - актовий запис про шлюб №5 від 24.11.14 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що був складений виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області. В даному актовому записі наречена, тобто ОСОБА_5 24.11.2014 року засвідчила своїм підписом, що у шлюбі не перебувала (т.1, а.с.72-75).
Згідно повідомлення Фастівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області №262-16.25-102 від 23.02.2017р. 23 лютого 2017 року на підставі висновку Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві анулювано актовий запис №5 про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складений 24.11.2014 року виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області (т.2 а.с. 145, 146).
Судом встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Фастівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_2, згідно якого оскаржила винесення вищезазначеного висновку та анулювання актового запису №5 про шлюб (т.2 а.с. 181-183).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2017р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с. 223, 224).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2017р. залишено без змін (т.2 а.с. 235, 236).
Допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили факту перебування позивача з ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, не підтвердили ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, набутого в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти в період придбання ОСОБА_4 спірної квартири.
Так, свідок ОСОБА_10, який був близьким другом покійного і вони зустрічалися для відпочинку кожні вихідні, повідомив, що він вперше побачив ОСОБА_5 в 2011 році. Він показав, що ОСОБА_4 говорив йому, що ремонт в квартирі робила його дочка ОСОБА_11, так як квартиру він придбав для дочки.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_4 на момент купівлі спірної квартири зустрічався з ОСОБА_12, про існування ОСОБА_5 на той період ніхто з їх друзів навіть не знав. ОСОБА_12 підтримувала з покійним дуже тісні і дружні стосунки, зустрічалися щотижня. Вона доглядала за матір'ю ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_7 року померла. Доглядати за матір'ю їй допомагала ОСОБА_12, подруга ОСОБА_13, з якою він зустрічався до вересня 2010 року. Олена була на похоронах матері покійного, ОСОБА_5 на похоронах не було. В 2008 році ОСОБА_12 позичала у ОСОБА_4 5000 доларів, які віддала йому в червні 2009 року, так як він в той час купляв для дочки квартиру. На період купівлі квартири він з дочкою проживав в АДРЕСА_24. Гроші він надав їй без розписки. Після того, як ОСОБА_4 купив дочці квартиру, ОСОБА_2 постійно телефонувала ОСОБА_12 та консультувалася з приводу ремонту в спірній квартирі. Свідок також не знала про шлюб ОСОБА_4.
Рідний брат ОСОБА_4 ОСОБА_14 пояснив, що похорони їх матері організовували ОСОБА_12 та жінка ОСОБА_13, ОСОБА_12 тоді взагалі не було. Перший раз ОСОБА_12 побачив 8 березня 2013 року, до того брат про неї ніколи не згадував і представив її не як дружину, а як ОСОБА_12. Весь ремонт в квартирі робився за рахунок ОСОБА_2. Брат проживав в Росії і щороку приїздив в Київ на місяць, зупинявся у брата на АДРЕСА_25, а в 2013 році ОСОБА_13 запропонував йому пожити в Софіївській Борщагівці, але запитав ОСОБА_2, чи вона дозволяє пожити дядьку в її квартирі. Всі роботи, весь дизайн, все обладнання і побутова техніка, то все ОСОБА_2. В жовтні 2009 році свідок приїздив на Україну на більш ніж тиждень. Квартира в Софіївській Борщагівці була ще без ремонту, ОСОБА_13 проживав з дочкою на АДРЕСА_25 і з ними іноді проживала ОСОБА_13, подруга ОСОБА_13. Брат не знав, що ОСОБА_4 був одружений, про факт смерті ОСОБА_15 його не повідомила, так як не повідомила і ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_16, депутат Вишневої міської ради, який підписав акти (т.2 а.с.112,193), повідомив, що в будинку, де проживала ОСОБА_5 з ОСОБА_4, він ніколи не був, назвати навіть ім'я ОСОБА_4 він не зміг. Акт складав біля будинку, хто друкував акт-він не знає, хто був присутній-не пам'ятає, хто підписував акт-не знає. Зробив висновок, що ОСОБА_4 з ОСОБА_5 вели спільне господарство, так як бачив, як він виходив з дому, або заходив у хату, коли люди їдуть з роботи, хто виходить назвати не зміг. Свідок бачив як вони міняли дах, і забор, а коли-не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_17 повідомив, що познайомився з ОСОБА_4 на початку осені 2008 року на АДРЕСА_26, де продавали будівельні матеріали. В цей день ОСОБА_13 з ОСОБА_5 купували грунт за спільні кошти. В 2011 році свідок орендував у ОСОБА_5 ларьок, свідок повідомив про ремонт в будинку, але не уточнив коли це відбувалось.
Мати позивача ОСОБА_1 ОСОБА_18 повідомила суду, що в останні роки ОСОБА_13 та ОСОБА_1 жили разом по АДРЕСА_27, вони там жили 2 роки.
Свідок ОСОБА_19 підтвердила, що ремонт по АДРЕСА_27 в м. Вишневе почали робити в 2010-2011 роках. Свідок вказувала, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 проживали разом. Свідок бачила ще з 2009 року. Стояв кіоск. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 їздили разом за покупками в Ашан, відпочивали в Єгипті і Туреччині, і жили разом на АДРЕСА_28.
Свідок ОСОБА_20 надала показання суду, що вона була перукарем ОСОБА_4. ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проживали десь 10 років. Вони перекривали дах. Свідок була запрошеною на день народження ОСОБА_4 на святкування по АДРЕСА_29 у будинку ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_21 пояснила суду, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 в 2011 році добудували будинок, там де був тільки фундамент, тобто побудували другу частину будинку, кухню та дві кімнати. З осені 2008 року вони жили разом сім»єю.
Свідки зі сторони позивача ОСОБА_1 так і не змогли достовірно підтвердити суду, що позивач та її покійний чоловік на липень 2009 року дійсно вели спільне господарство, та проживали разом.
Свідки відповідача ОСОБА_2 підтвердили, що на липень 2009 року ОСОБА_4 проживав з іншою жінкою, а з ОСОБА_5 почав проживати тільки в кінці 2011 року.
В матеріалах справи (т.2 а.с.3) знаходиться розписка, яку надавала ОСОБА_5 ОСОБА_4 31.08.2009 року про те, що вона позичила в нього 3000 доларів США. Дана розписка свідчить про те, що на серпень 2009 року спільне господарство та спільний бюджет між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були відсутні. Навіть подрузі ОСОБА_12 ОСОБА_4 позичав 5000 доларів без розписки.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що так як ОСОБА_5 не змогла повернути борг, борг був повернутий шляхом укладення договору дарування старого будинку та земельної ділянки.
В матеріалах цивільної справи знаходиться довідка (т.2 а.с.10), яка підтверджує показання свідка брата покійного ОСОБА_4, що ОСОБА_4 проживав з дочкою по АДРЕСА_35 на момент купівлі-продажу спірної квартири.
Також в справі знаходяться договори на купівлю-продаж будівельних матеріалів на ремонт спірної квартири, замовлення меблів, на надання послуг водопостачання, які укладала ОСОБА_2, відповідач по справі (т.2 а.с.13-23, 91-100).
Позивачкою ОСОБА_1 не було надано суду належних та допустимих доказів, що майно придбавалось за її кошти, а отже не доведено факт її участі у придбанні майна внаслідок спільної праці, не доведений факт спільного проживання на липень 2009 року.
Посилання позивача на кредитний договір № 003-28007-130612 від 12.06.2012 року (т.1. а.с.38-41), договір купівлі-продажу № ГНЮФТ-38492 від 08.12.2012 (т.1. а.с.35), договір купівлі-продажу № ГНЮ - 34406 від 18.12.2011 (т.1 а.с.24), договір № 00317 від 28.11.2012 (т.1 а.с.42,43), товарні чеки на придбання будівельних матеріалів та обладнання для ремонту, датовані 2008- 2012 роками, договір про надання туристичних послуг №41 від 01.07.2011, не є підставами для визначення спірної квартири за адресою: АДРЕСА_11 об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки їх змістом факт спільного проживання не підтверджується. Позивачем не надано докази про їх доходи з покійним ОСОБА_4 та немає доказів, що будівельні матеріали, зазначені у товарних чеках, були потрібні для ремонту та були використані саме на спірну квартиру.
На а.с. 112, 193, 231, 232 т.2 знаходяться акти депутата ОСОБА_22, але свідок ОСОБА_16 в суді пояснив, що в будинку, де проживала ОСОБА_5 з ОСОБА_4, він ніколи не був, назвати навіть ім'я ОСОБА_4 він не зміг. Акт складав біля будинку, хто друкував акт він не знає, хто був присутній- не пам'ятає, хто підписував акт- не знає.
Крім того, в матеріалах цивільної справи (а.с.103, т.2) знаходиться клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання в судове засідання для огляду оригіналів чеків, які були надані з позовною заявою. Дане клопотання суд задовольнив і зобов'язав позивача надати оригінали документів, які стороною позивача так і не були надані.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків. Однак, в позовній заяві ОСОБА_1, відсутня вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
А зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4 залишилось наступне належне йому на праві власності нерухоме спадкове майно:
- квартира АДРЕСА_12, загальною площею 50,9 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., яка належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі - продажу квартири від 02.07.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. 02.07.2009 року та зареєстрованого в реєстрі за №3015 (т. 1 а.с. 15,16,85,87,88).
Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №23342237 від 20.07.2009 року КП "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", реєстрація права власності за ОСОБА_4 на дану квартиру проведена 20.07.2009 року (т. 1 а.с. 86);
- 1/2 частина квартири АДРЕСА_31, загальна площа якої становить 45,7 кв.м., яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 04 червня 2007 року, виданого органом приватизації Святошинської районної у м.Києві ради, згідно розпорядження №1626 та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4 в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 15.08.2007р. за №2571, що підтверджено інформаційною довідкою БТІ - КВ-2016 №7788 від 01.04.2016р. (т.1 а.с. 104-106,116);
- 63/100 частин квартири АДРЕСА_32, що складаються з двох жилих кімнат загальною площею 49,04 кв.м., в тому числі житловою площею - 33,20 кв.м., а вся квартира складається з трьох жилих кімнат, загальною площею - 78,00 кв.м., в тому числі житловою площею - 52,40 кв.м., які належали спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.07.2009 року, посвідченого Державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Вірун О.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №4-1146. Дане право власності за ОСОБА_4 зареєстроване в КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 10.01.2010р. за №1585, що підтверджено інформаційною довідкою БТІ - КВ-2016 №7789 від 01.04.2016р. (т. 1 а.с. 89, 114);
- земельна ділянка площею 0,2500 га, що знаходиться в селі Півні Фастівського району Київської області по АДРЕСА_19, яка належала спадкодавцю на підставі Договору дарування земельної ділянки від 22.05.2012 року, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. 22.05.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за №1100 (т.1 а.с. 107, 108, 137, 139);
- земельна ділянка площею 0,0306 га, що знаходиться в селі Півні Фастівського району АДРЕСА_20, яка належала спадкодавцю на підставі Договору дарування земельної ділянки від 22.05.2012 року, надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. 22.05.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за №1104 (т. а.с. 109, 110, 140-142);
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в селі Півні Фастівського району Київської області по АДРЕСА_19, загальною площею 55,6 кв.м., 1930 року побудови, який належав спадкодавцю на підставі Договору дарування житлового будинку від 22.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Дудкіною Н.В. 22.05.2012 року та зареєстрованого в реєстрі за №1096 (т. а.с. 111).
Згідно витягу про державну реєстрацію прав КП Київської обласної ради "Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації" №35154745 від 13.08.2012 року, державна реєстрація права власності за ОСОБА_4 на вищезазначений житловий будинок проведена 13.08.2012 року (т.1 а.с. 112).
Враховуючи те, що 23 лютого 2017 року Фастівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області на підставі висновку Святошинського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві анулювано актовий запис № 5 про шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, складений 24.11.2014 року виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області, і що суд відмовляє позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 у визнанні нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, то позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем за законом щодо вищезазначеного майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_4
Такий висновок зроблений судом також на підставі досліджених судом матеріалів спадкової справи за № 1/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4, заведеної 14 січня 2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Дереберою Т.О.
За ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як роз'яснено в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Так як позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дереберою Т.О., згідно її постанови від 03.03.2017р., відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то питання про визнання за позивачем права власності на вищезазначене спадкове майно підлягає розгляду в судовому порядку.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 1261 Цивільного кодексу України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив.
Частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Частиною 1 статті 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання.
У випадках, встановленими актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 5 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, про необхідність відмови у позовних вимогах за первісним позовом і задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст.ст. 4,12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 36, 57, 74 СК України, ст.ст. 15, 16, 328, 1216, 1218, 1225, 1261, 1268, 1296 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребера Тетяна Олександрівна, про визнання нерухомого майна об»єктом права спільної сумісної власності подружжя відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_4 на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_13, загальною площею 50,9 кв. м., житловою площею 20,2 кв.м.; ? частину квартири АДРЕСА_14, загальна площа якої становить 45,7 кв.м.; 63/100 частин квартири АДРЕСА_15, що складається з двох жилих кімнат загальною площею 49,04 кв.м., в тому числі житловою площею 33,20 кв.м., а вся квартира складається з трьох жилих кімнат загальною площею 78,00 кв.м., в тому числі житловою площею 52,40 кв.м.; земельну ділянку площею 0,2500 га, що знаходиться в с. Півні, Фастівського району, АДРЕСА_33, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_4; земельну ділянку площею 0,0306 га, що знаходиться в АДРЕСА_34 надану для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5; житловий будинок загальною площею 55,6 кв.м., житловою площею 21,8 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в с. Півні, Фастівського району, АДРЕСА_33.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 7448,80 грн..
Інформація про позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, адреса місця проживання: 08132, АДРЕСА_16.
Інформація про відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, адреса місця проживання: 03162, АДРЕСА_17.
Інформація про третю особу: приватний нотаріус Деребера Тетяна Олександрівна, Києво-Святошинський районний нотаріальний округ Головного територіального управління юстиції в Київській області Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: 08132, АДРЕСА_18.
Повне рішення суду складено 29 грудня 2018 року.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Ковальчук Л.М.