Справа № 369/16409/18
Провадження №2-з/369/68/18
26.12.2018 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Ковальчук Л.М., при секретарі Бугайовій М.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою забезпечення позову до пред'явлення позову, посилаючись на те, що 07 березня 2018 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав, а ОСОБА_2 прийняв 7 98 000 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США.
Умовами договору позики передбачалося, що вказану суму грошових коштів ОСОБА_2 зобов'язався повернути в строк до 07 квітня 2018 року.
До даного часу ОСОБА_2 грошові кошти не повернув.
Враховуючи викладене, заявник ОСОБА_1 просив накласти арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2.
Згідно вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки заявник не вказав, яке конкретно нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_2.
Також заявником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заяви та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому суд відмовляє в її задоволенні.
Керуючись ст. ст. 149, 150 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.
Суддя Л.М. Ковальчук