Справа №348/618/15-ц
21 грудня 2018 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.
секретаря: Скоблей О.В.
з участю позивача-відповідача: ОСОБА_1
представника позивача-відповідача: ОСОБА_2 .
представника позивача-відповідача: ОСОБА_3
позивача-відповідача: ОСОБА_4
представника позивача-відповідача: ОСОБА_5
позивача: ОСОБА_6
представника позивача : ОСОБА_7
відповідача: ОСОБА_8
представника відповідача : ОСОБА_9
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Бистрицької сільської ради, ОСОБА_8 про визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року - нечинним, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і державного акту на право приватної власності на НОМЕР_1 від 25.01.2001 року - недійсними та встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1, Бистрицької сільської ради Надвірнянського району про визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, рішення виконкому Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року - нечинними, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - недійсними, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-
18.03.2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до Бистрицької сільської ради, ОСОБА_8 про визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року - нечинним, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і державного акту на право приватної власності на НОМЕР_3 від 25.01.2001 року - недійсними та встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
12.05.2018 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1, Бистрицької сільської ради про визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, рішення виконкому Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року - нечинними, про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - недійсними, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 25.05.2015 року дані позови об'єднані в одне провадження.
В обгрунтування позовних вимог позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 посилаються на те, що їх батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 проживали у шлюбі, який зареєстровано 05.05.1958 року у виконкомі Бистрицької сільської ради народних депутатів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис № 6. У шлюбі народилось троє дітей: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3. За час спільно проживанння їх батьки побудували житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться АДРЕСА_1, Івано-Франківської області. Рішенням Надвірнянського районного суду, Івано-Франківської області від 19.12.1989 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розірвано, а також вказаним рішенням суду проведено поділ між батьками побудованого на спільні кошти домоволодіння, яке розміщене в АДРЕСА_2
ІНФОРМАЦІЯ_8 року їх батько, ОСОБА_11 помер в с. Бистриця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, де і похоронений.
Після смерті батька вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, вступили у володіння спадковим майном оскільки вони користувались вказаним домоволодінням, проводили наступні роботи, а саме: підняття житлового будинку, який вказаний; виймання кам'яних блоків; очищення кам'яних блоків; копку траншеї під тумби та стрічкову заливку подушки; укладання піску і щебеню під фундамент; заливку бетону під тумби і стрічкову основу кам'яних блоків фундаменту; укладання блоків на стрічкову основу; влаштування гідроізоляції; опускання вказаного житлового будинку на новий фундамент; розшивку фундаменту; влаштування водовідведення, встановили огорожу навколо домоволодіння, а також провели інші роботи, пов'язані з проведенням поточного та капітального ремонту.
Рішенням виконкому Бистрицької сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 11.07.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» оформлено право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 за їх матір'ю ОСОБА_8.
24.12.2003 року Бистрицька сільська рада, Надвірняського району, Івано-Франківської області видала ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_4, Надвірнянського району, Івано-Франківської області на підставі рішення виконкому від 11.07.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок».
Рішенням сесії Бистрицької сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 13.12.2000 року надано ОСОБА_8 земельні ділянки загальною площею 1.2814 га в приватну власність, що знаходяться в АДРЕСА_5, в тому числі і земельну ділянку площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель в порушення вимог закону.
25.01.2001 року ОСОБА_8 видано державний акт на право приватної власності на 4 земельні ділянки НОМЕР_4, а саме земельну ділянку АДРЕСА_6.
Вважають, що Бистрицька сільська рада, Надвірнянського району, Івано-Франківської області прийняла оскаржуване рішення виконкому Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року з порушенням вимог закону, оскільки ОСОБА_8 на момент прийняття зазначеного рішення вже розірвала шлюб з їх батьком, ОСОБА_11, рішенням Надвірнянського районного суду від 19.12.1989 р. було проведено вже поділ домоволодінння між батьками, тому їх мати ОСОБА_8 не могла спадкувати 1/2 частину спільно нажитого домоволодіння після смерті батька. Спадкоємцями майна померлого батька є вони як діти та які фактично вступили в управлінння спадковим майном.
Також зазначають, що про рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_4, за ОСОБА_8, рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок в приватну власність ОСОБА_8; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року та державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_5 року від 25.01.2001 року вони довідались тільки в листопаді 2014 року, а тому пропустили строк позовної давності з поважних причин.
В даний час вони як спадкоємці бажають оформити право власності у реєстраційній палаті на спадкове майно, а саме домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 А тому змушені звернутись в Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області з даним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники підтримали позов з підстав, зазначених в позовній заяві та просили визнати рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, та рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок в приватну власність ОСОБА_8 -нечинними; визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року та державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_5 року від 25.01.2001 року - недійсними; встановити факт прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року та визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 1/4 частині домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_4, Надвірнянського району, Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_11, продовжити строк позовної давності для оскарження вище вказаних рішень Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року та від 13.12.2000 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року та державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, який пропущений з поважних причин.
Позовні вимоги ОСОБА_6 визнають частково в частині визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року нечинним та в частині визнання свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року за ОСОБА_8, та державного акт на право приватної власності на землю НОМЕР_5 року від 25.01.2001 року за ОСОБА_8 - недійсними, повністю заперечують факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 позивачем ОСОБА_6
Позивач ОСОБА_1 дав додаткові пояснення, зазначивши, що він та його сестра ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_11, так як фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Зокрема зазначив, що він разом з ОСОБА_4 та її чоловіком, ОСОБА_5 в жовтні-листопаді 1999 року провели наступні роботи у житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_7, Івано-Франківської області, а саме капітального ремонту фундаменту: підняття будинку домкратами, виймання кам'яних блоків від старого розтвору, очищення камянистих блоків від старого розтвору, копання траншеї під тумби і стрічкову заливну подушку, укладання піску і щебеню під фундамент, заливка бетону під тумби і стрічкову основу кам'яних блоків фундаменту, укладання 100 блоків на стрічкову основу, влаштування гідроізоляції, опускання будинку на новий фундамент, розшивка фундаменту, влаштування водовідведення. Для виконання вказаних робіт він разом з разом з ОСОБА_4 придбали цемент - 18 мішків - 35 у.о., щебень - 10 тон - 35 у.о, пісок та мучка - 5 тон - 30 у.о., витратили на транспортні підвезення (ОСОБА_4) - 200 у.о., також за ними оплачені будівельні роботи по встановленню фундаменту - 250 у.о., загальні їх витрати склали 830 у.о.
Крім того стверджує, що за період з 1982 року і включно по 2015 рік він проводив наступні роботи біля спадкового будинку, зокрема у 1982 р. обпилював будинок із зовні плитою ДСП та помалював вказаний будинок навколо, а також утеплював плитою ДСП комору і сіни, провів капітальний ремонт вказаного фундаменту будинку і прибудови, обкопав домоволодіння в 1999 році, а також ним було зірвано і переставлено підлогу у 3-ій кімнаті і веранді, за перод з 1999 року по 2010 рік - 2 рази міняв підлогу у стайні.
За період з 2001 року по 2010 р. він та його син ОСОБА_13 зробили водопровід і каналізацію, загородили лужок опилками в 2 ряда - 115 метрів, загородив земельну ділянку від дороги і лужок новими латами 165 метрів в 4 ряда, встановив ринви і водостічні труби - 35 метрів, купив і встановив лінолеум в кухні площею 20 кв.м., та у 2010 р. загородив земельну ділянку, біля житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_7, Івано-Франківської області довжиною 100 метрів та висотою 1.5 метра оцинкованою сіткою і залізними стовпами. А також займався заготівлею дров на зиму та привозив газ до газової плити 2-3 балонита, у 2013 р. зробив браму металічну у дворі спірного домоволодіння. Крім того сверджує, що у спірному домоволодінні є майно, яке було придбано саме ним, зокрема за період з 1982 р. по 2011 р. ним придбано духовку електричну, 4- камфорну плитку газову із баллоном, лебідку для орання із бензопилою «Урал», сепаратор ручний, телевізор «Тесла», польську антенну, млин електричний, пилу електричну ланцюгову, телевізор «Томсон» та супутникову антену, у 2004 р. він разом ОСОБА_4 встановили надгробний пам'ятник батькові - 700 у.о., також ним придбано набір нержавіючого посуду, плиту мікрохвильову, телефон мобільний, мотокосарку (блок), утюг, холодильник.
Стверджує, що ремонтні роботи по домоволодінню, що знаходиться в АДРЕСА_7, Івано-Франківської області проводились в жовтні -листопаді 1999 року. Заперечує факт прийнятття спадщини після смерті батька його сестрою ОСОБА_6 Також вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_6, просить відмовити в їх задоволенні.
Представник позивача ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, суду пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_9 року помер батько позивачів ОСОБА_14. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_8 та земельні ділянки загальною площею 2,4 га в АДРЕСА_9» у вказаному населеному пункті. Згідно довідки Бистрицької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області № 51/02.2.20 від 28.07.2015 року на час смерті спадкодавця - ОСОБА_11 за ним обліковано 2.4 га, землі, а його колишньою дружиною ОСОБА_8 1.08 га. Спадкоємцями після смерті батька є діти померлого - спадкоємці за законом першої черги: ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які вступили в управління спадковим майном. Вказані факт підтверджується позовною заявою та поясненнями останніх, наданих суду в письмовій та усній формі, свідоцтвами про народження останніх, усними та письмовими поясненнями відповідача у справі ОСОБА_8 та які фактично приймають спадщину за законом.
Зазначає, що рішенням Надвірнянського районного суду від 19 грудня 1989 року у цивільній справі № 2-502/1989 р. шлюб між ОСОБА_11 та його дружиною ОСОБА_8 розірвано, а спільно нажите майно поділено. На час смерті спадкодавця подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_11 спільного господарства не вели, спільного бюджету не мали, спільним побутом пов'язані не були, а проживали в одному дворогосподарстві окремо, а після смерті останнього, відповідно до вимог ст. 37 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР від 1969 року (чинний на час виникнення спірних правовідносин) шлюб між ними припинився. Таким чином відповідач ОСОБА_8 не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_11
Тому рішення Бистрицької сільської ради від 11.07 та 13.12.2000 року про безкоштовну передачу у власності ОСОБА_8 нерухоме майно: будинковолодіння № АДРЕСА_10 в указаному населеному пункті є незаконними, тому державний акт на право приватної власності Серія 1-1 Ф № 009430 на чотири земельні ділянки загальною площею 2.1420 га. в урочищах «АДРЕСА_11 Надвірнянського району Івано-Франківської області, виданий ОСОБА_8 25.01.2001 року Бистрицькою сільською радою та свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія НОМЕР_6 на будинковолодіння № АДРЕСА_12 від 24.12.2003 року за ОСОБА_8, виданий Бистрицькою сільською радою, є недійсними.
Також стверджує, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дізналися про порушене право майнового характеру в кінці 2014 р., реалізуючи своє законне право при спробі оформити спадщину за законом, тому не пропустили строк звернення до суду. Також вважає, що рішення Бистрицької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 13.12.2000 року, якщо таке було, про безоплатне надання ОСОБА_8 в приватну власність чотирьох земельних ділянок загальною площею 2.1480 га. в урочищах «Поляна» та « Довжинець» в указаному населеному пункті є незаконним, оскільки всупереч положенням Декрету КМУ № 15-92 від 26 грудня 1992 рік. «Про приватизацію земельних ділянок» та вимог ст. 56 Земельного кодексу України від 10 березня 1992 року, чинної на час виникнення спірних правовідносин, з боку посадових осіб Бистрицької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області допущено перевищення влади та службових повноважень, оскільки в даний час норма установлена Земельним кодексом України безкоштовної передачі земельної ділянки у власність громадян становила 0,6 га. на одну особу, а не 2,1420 га, що було незаконно, крім того вказані рішення є незаконними, оскільки приймалися на сесією або виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, а посадовими особами суб'єкту владних повноважень. По цій причині вказані рішення відсутні як у Бистрицькій сільській раді та в Архівному відділі Надвірнянської РДА. Вказаний факт підтверджується довідками: Бистрицької сільської ради № 232/02.218 від 28.09.2018 року та Архівному відділі Надвірнянської РДА № Г-526/04-01 від 26.09.2018 року.
Вважає, що оскаржувані рішення прийняті Бистрицькою сільською радою не відповідають законові і порушують права законних власників, тому є підстави для визнання їх незаконними та скасування, а також визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_8 серія НОМЕР_7 від 25.01.2001 року загальною площею 2.1420 га в урочищі «АДРЕСА_13 Надвірнянського району Івано-Франківської області та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_8 від 24.12.2003 року домоволодіння АДРЕСА_14
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник підтримали позов з підстав, зазначених в позовній заяві та просили визнати рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, та рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок в приватну власність ОСОБА_8 - нечинними; визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року та державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 року від 25.01.2001 року - недійсними; встановити факт прийняття ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року та визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 1/4 частині домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_4, Надвірнянського району, Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_11, продовжити строк позовної давності для оскарження вище вказаних рішень Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року та від 13.12.2000 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року та державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, який пропущений з поважних причин.
Позовні вимоги ОСОБА_6 визнають частково в частині визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року нечинним та в частині визнання свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року за ОСОБА_8, та державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 року від 25.01.2001 року за ОСОБА_8 - недійсними, повністю заперечують факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 позивачем ОСОБА_6
Позивач ОСОБА_6 в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що її батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб 05 травня 1958 року у виконавчому комітеті Бистрицької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області. За час спільного проживання вони побудували житловий будинок та господарські будівлі і АДРЕСА_15, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, які належали їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Однак рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 1989 року зазначене домоволодіння розділено між батьками в натурі і батькові було виділено у власність 48/100 частин домоволодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_9 року в селі Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області помер її батько ОСОБА_11. Після його смерті батька відкрилася спадщина за законом на належне йому на праві власності майно, а саме 48/100 частин домоволодіння в АДРЕСА_16
Спадкоємцями першої черги після смерті її батька є його дружина ОСОБА_8 і діти померлого: син ОСОБА_1, донька ОСОБА_6. Та вона ОСОБА_22.
Після смерті батька вона та її матір - ОСОБА_8 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, зокрема вона особисто за власні кошти і своєю працею по мірі своїх можливостей підтримувала житловий будинок та господарські будівлі та споруди у належному стані, робила ремонт житлового будинку, обробляла земельні ділянки, обліковані за господарством, і на даний час вона продовжує працювати в домоволодінні. Вище зазначені дії свідчать про прийняття нею спадщини, тому вважає, що 1/4 частина цього домоволодіння належить їй на праві спадщини за законом.
Стверджує, що про рішенням виконкому Бистрицької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 11 липня 2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок», яким оформлено право власності на домоволодіння № АДРЕСА_17 Івано-Франківської області, за її матір'ю ОСОБА_8, а також, що на підставі цього рішення 24 грудня 2003 року їй було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, їй не було нічого відомо.
Також їй не було нічого відомо про те, що рішенням Бистрицької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 13 грудня 2000 року їй матері ОСОБА_8 передано у приватну власність земельні ділянки, в тому числі і земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого ОСОБА_8 25 січня 2001 року було одержано державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_9
Про вище зазначені обставини їй стало відомо від матері ОСОБА_8 лише у квітні 2015 року, коли ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з даним позовом, тому нею не пропущений строк звернення до суду. Вважає, що прийняті Бистрицькою сільською радою Надвірнянського району, як органом місцевого самоврядування, правові акти порушують її право власника, а тому є незаконними і підлягають до скасування, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і державний акт на право приватної власності на НОМЕР_3, які видані ОСОБА_8 на підставі цих правових актів, слід визнати недійсними.
Заперечує факт прийняття спадщини її братом ОСОБА_1 та її сестрою ОСОБА_4 після смерті батька, оскільки саме вона з матір'ю ОСОБА_8 поховали батька і відразу після його смерті фактично вступили в управління та володіння спадковим майном. Ремонтні роботи, на які вказують позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проводились набагато пізніше, саме її матір оплачувала роботи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві та просить визнати рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» в частині визнання права власності за ОСОБА_8 і рішення виконкому Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок в приватну власність ОСОБА_8 - нечинними; визнати свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_10 - недійсними; встановити факт прийняття нею ОСОБА_6, спадщини після смерті батька ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 року та визнати нею ОСОБА_6, право власності на 1/4 частку домоволодіння № АДРЕСА_18. В зхадоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просить відмовити.
Представник відповідача Бистрицької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак за підписом голови сільської ради поступила заява, в якій просить слухати справу у їх відсутності. У вирішенні позовів покладаються на розсуд суду (Т. 3, а.с. 169).
Відповідач ОСОБА_8 та її преставник позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не визнали, заперечили обставини на які посилються позивачі. ОСОБА_8 суду пояснила, що її чоловік ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року. На час його смерті вони проживали разом, однією сім'єю. Знаходилась в шлюбі з померлим не дивлячись на те, що є рішення Надвірнянського районного суду від 19.12.1989 року про розірвання шлюбу, оскільки ні вона, ні її покійний чоловік за реєстрацією розірвання шлюбу в органах РАЦС не звертались, їх шлюб не анульовано. Рішенням Надвірнянського райсуду від 19.12.1989 р. було проведено розподіл спільного майна, за яким їй належало 52/100 побудованого на спільні кошти будинковолодіння АДРЕСА_19 а за спадкодавцем залишилось 48/100 частка цього володіння. Так як вона проживала у цьому будинковолодінні безвиїздно з моменту укладення шлюбу і до ІНФОРМАЦІЯ_8 року - дня смерті її чоловіка, і на даний час проживає у вказаному домоволодінні, тому вона вступила у володіння та управління всім майном.
Стверджує, що позивачам по справі, їх дітям ОСОБА_1та ОСОБА_4 було відомо про те, що саме вона вступила у володіння і користування 48/100 часткою спадкодавця ОСОБА_11, бо періодично навідувались до неї на відпочинок влітку і ніхто з них не ставив ніяких претензій щодо спадкового майна, ні разу не використали свого права на отримання спадкового майна.
Враховуючи, що вона вступила у володіння спадковим майном ОСОБА_11 на законних підставах, тому звернулась до Бистрицької сільради у 2000 році про оформлення права власності на домоволодіння і отримала свідоцтво на право власності тільки 24.12.2003 року, через 3,5 роки по тому. Вважає, що Бистрицька сільська рада законно прийняла рішення у 2000 році про передачу у власність спадкової частки та у 2003 році видала свідоцтво на право власності цілим будинковолодінням, всі оргиінали документів в неї на руках.
Заперечує факт прийняття спадщини позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_15, оскільки заявлені виконання ними робіт з ремонту будинку не відповідає дійсності, так як частина робіт проводились більше ніж рік після смерті чоловіка за її кошти.
Крім того зазначає, що її син ОСОБА_1 в 2010 - 2011 роках на землі, де стоїть будинковолодіння участок Довжинець 90, належне їй на праві власності, побудував будинок з її згоди, але без належних дозволів. Таким чином ще тоді він знав, що вона має право власності як на будинковолодіння, так і на землю, і не звертався за захистом порушених прав до 2014 року, хоча мав таку можливість. Стверджує, що позивачем ОСОБА_1 збудовано будинок на земельному участку Діл 1 загальною площею 0,25 га, з яких 0,0857 га рахується за її будинковолодінням. Та останнній впродовж 2010 - 2014 років намагався від неї отримати земельний участок Діл 2 площею 0,8844 га, що межує із земельною ділянкою Діл 1 та його будинком. Однак через те, що ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_4 ні одного року землю, яка була в користуванні, а на даний час належить їй по праву власності, не обробляли, як це належить у господарстві, тому вона йому відмовила. Після чого виник даний спір та з боку ОСОБА_1 почалися чинити неправоміріні дії щодо неї.
Також зазначає, що всі належні їй участки землі обробляла кожен рік її молодша донька ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4 спочатку зі своїм чоловіком, який помер, а потім зі своїми доньками ОСОБА_23 та ОСОБА_17, навіть впродовж 2010-2014 років.
За час спільного життя та до дня смерті її чоловіка вони не звертались за отриманням права власності на землю, якою користувалися, і яка належала територіальній громаді села Бистриця та є комунальною власністю і тому спадковим майном не може бути на час відкриття спадщини.
Вона звернулась за оформленням права власності через півтора року після смерті спадкодавця на ту землю, яка була їй і чоловікові надана у користування, у Бистрицьку сільську раду і в січні 2001 року отримала Державний акт на землю з правом володіння, користування та розпорядження нею, тобто у власність на підставі ст.ст. 116 ч. 1, 119 ч. 1 ЗК України 1992 р.
Тому відсутні підстави про скасування рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року та Державного акту серії НОМЕР_2 на право приватної власності на землю, як того вимагають позивачі ОСОБА_1, та ОСОБА_6, у своїй позовній заяві. Просить відмовити у задоволенні їх позову.
Позовні вимоги її дочки ОСОБА_6 визнає частково, оскільки вона разом з нею проводила похорон батька та допомогала у господарстві, в тому числі і ремонтних роботах та допомогає і по даний час. Вважає, що вона таким чином після смерті батька фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи пі інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, відповідач ОСОБА_8 проживала у шлюбі з ОСОБА_18, який зареєстровано 05.05.1958 р. у виконкомі Бистрицької сільської ради народних депутатів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис № 6 (т. 2, а.с. 11).
У шлюбі у них народилось троє дітей: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а.с. 13).
За час спільного спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_18 побудували житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_4, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, що є спільним сумісним майном подружжя. Даний факт сторонами не оспорюється.
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 19.12.1989 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 розірвано, та проведено поділ між сторонами будинковолодінння, яке розміщене в АДРЕСА_2 Рішення набрало законної сили 30.12.1989 р. (т. 1, а.с. 9-12).
ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_11 помер в с. Бистриця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть 30.08.1999 р. зроблено актовий запис № 10 (т. 1, а.с. 7).
Після його смерті залишилось спадковеве майно, а саме 48/100 частки домволодінння, в с.Бистриця Надвірнянського району, Івано-Франківської області.
Згідно довідки Бистрицької сільської ради № 327/02224 від 23.04.2015 р. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_20
Предметом спору є право на спадкове майно після смерті ОСОБА_14.
Час відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_8 р., який зазначено у свідоцтві про смерть ОСОБА_19 (т. 1, а.с. 7). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спакодавця - це с. Бистриця, Надвірнянського району.
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року .
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (ред. 1963 р.), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно ст. 529 ЦК України в ред. 1963 р. при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до ст. 44 КпШС України шлюб припинявся у день, коли подружжя (один з них) на підставі рішення суду реєстрували розірвання шлюбу в органах РАЦС. Таким чином, рішення суду щодо розірвання шлюбу не мало вирішального значення. Вважалося, що і після набрання ним чинності сторони можуть змінити свою думку та прийняти рішення про збереження сім'ї. Час "на роздуми" подружжя не обмежувався, сторони мали право звернутися до органів РАЦС незалежно від того, скільки часу спливло після винесення судом рішення про розірвання шлюбу.
До відносин, що виникли, необхідно застосовувати ст. 44 КпШС України навіть після 1.01.2004 р. Враховуючи, що суд виніс рішення про розірвання шлюбу, яке набрало чинності до 1.01.2004 р., то сторони мають діяти за правилами КпШС України і після набрання чинності новим СК України (01.01.2004 р.), зокрема до моменту реєстрації розірвання шлюбу органах РАЦС їх шлюб ще не вважається розірваним. При цьому сторони повинні зареєструвати розірвання шлюбу у державному органі РАЦС відповідно до вимог ст. 44 КпШС України незалежно від часу їх звернення.
Згідно запису акта про шлюб № 6 шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 від 05.05.1978 р. не розірвано (т. 2, а.с. 97).
Як вбачається з повідомлення віділу державної реєстрації актів цивільного стану від 22.10.2015 р. актовий запис про розірвання шлюбу, складеного на ОСОБА_18 та ОСОБА_8 відсутній (т. 2, а.с. 95).
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що реєстрація розірваня шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 органами РАЦС не проводилась.
З наведених підстав позиція позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про виключенння з кола спадкоємців ОСОБА_11 його дружини ОСОБА_8 є безпідставною.
Відповідно до ст.ст. 529 ЦК України в ред. 1963 р. спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 є його дружина ОСОБА_8 та діти ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а.с. 13, т. 2 а.с. 9-10).
Суд звертає увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.
Так, відповідно до ст. 548 ЦК ред. 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, а відповідно до ст. 549 ЦК України ред. 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В судовому засіданнні встановлено, що відповідач ОСОБА_8 на час відкриття спадщини проживала, була зареєстрована та продовжує проживати у спірному домоволодіння, проводила похорон чоловіка, отже фактично вступила в управління або володіння спадковим майном.
Враховуючи, що спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР ред. 1963 про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформленя спадщини права на спадщину.
Тому рішенням виконкому Бистрицької сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 11.07.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» оформлено право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 за ОСОБА_8.
24.12.2003 року Бистрицька сільська рада, Надвірняського району, Івано-Франківської області видала ОСОБА_8 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_4, Надвірнянського району, Івано-Франківської області на підставі рішення виконкому від 11.07.2000 року «Про оформлення права власності на житловий будинок» (т. 2, а.с. 17, 113-114).
Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 ЗК органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.
Згідно довідки Бистрицької сільської ради зазначено, що відповідно записам у по господарській книзі № 2 Бистрицької сільської ради по погосподарського номеру НОМЕР_11, за ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 на 1999 рік було обліковано загальну площу 2.4 га та згідно по господарської книги № 2 по погосподаському номеру НОМЕР_12 за ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 було обліковано земельну ділянку площею 1.08 га. (т. 2, а.с. 62-63).
Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного Кодексу України, що набрав законну силу 15.05.1992 року, вказані земельні ділянки є власністю територіальній громаді села Бистриця.
Згідно п.п. 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.
Таким чином не можуть бути спадковим майном на час відкриття спадщини.
На підставі ст. 81, ч. 1 пункт в) Земельного Кодексу України 1992 року, відповідач ОСОБА_8 звернулась за оформленням права власності через півтора року після смерті спадкодавця на ту землю, яка була їм надана у користування, та рішенням сесії Бистрицької сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області від 13.12.2000 року надано відповідачу ОСОБА_8 земельні ділянки загальною площею 1.2814 га в приватну власність, що знаходяться в АДРЕСА_5, в тому числі і земельну ділянку площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель в порушення вимог закону.
25.01.2001 року ОСОБА_8 видано державний акт на право приватної власності на 4 земельні ділянки НОМЕР_4, а саме земельну ділянку АДРЕСА_6.
Вказані земельні ділянки передані позивачу у власність на підставі статей 116 ч. 1, 119 ч. 1 ЗКУ 1992 р.
Таким чином суд. прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок в приватну власність ОСОБА_8 та державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 25.01.2001 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.
У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.
Обов'язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.
Позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_15 та ОСОБА_6 на виконання зазначених норм законодавства не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які беззаперечно свідчать про те, що вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном; що вони подали державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, а також що вказані дії вчинені ними протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Так позивач ОСОБА_1 в судове засідання надав додаткові письмові пояснення, де на підтвердження вступу в управлінння спадковим майном посилається на те, що він разом з позивачем ОСОБА_20 користувались вказаним домоволодінням, та зазначено перелік робіт, а саме: підняття житлового будинку, який вказаний; виймання кам'яних блоків; очищення кам'яних блоків; копку траншеї під тумби та стрічкову заливку подушки; укладання піску і щебеню під фундамент; заливку бетону під тумби і стрічкову основу кам'яних блоків фундаменту; укладання блоків на стрічкову основу; влаштування гідроізоляції; опускання вказаного житлового будинку на новий фундамент; розшивку фундаменту; влаштування водовідведення, встановили огорожу навколо домоволодіння, а також провели інші роботи пов'язані з проведенням поточного та капітального ремонту. Однак на підтвердженння вказаних робіт у період протягом шести місяців з дня відкриття спадщини суду не надано належних доказів.
Також суд вважає недоведеним позовні вимоги позивача ОСОБА_6 про вступ в оперативне управління майном, оскільки на підтвердження позовних вимог останнью не надано суду належних доказів.
З наведених підстав суд не бере до уваги позицію відповідача ОСОБА_8 про часткове визнання позовних вимог ОСОБА_6, скільки остання найбільше допомагала їй після смерті батька, оскільки визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачем.
Факт прийнятття спадщини позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, так як вони не вчинили жодної дії, що свідчать про прийняття спадщини відповідно до стаття 549 ЦК ред. 1963 р., тому вважаються такими, що відмовились від спадщини.
Також позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, не доведено жодними доказами, що відповідач ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_11 не вчиняла дій щодо вступу в управління майном та не надано доказів того, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 вчинили такі дії. Тобто, не спростовано законність вступу у спадщину та її оформлення саме ОСОБА_8.
Дослідивши всі зібрані по справі докази, суд прийшов до переконання, що Бистрицька сільська рада сама розпоряджається своїми землями, її рішення не суперечить вимогам чинного законодавства, а позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_4 не являються суб'єктами права власності на спірні земельні ділянки. Судом не встановлено порушень права ОСОБА_1, ОСОБА_4 як спадкоємців.
Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не доведено перед судом, що їх права були порушені відповідачами, та що такі згідно ст. 15 ЦК України підлягають захисту чи відновленню у способи, визначені ст. 16 ЦК України. Із наведеного слідує, що заявлені позивачами позовні вимоги не обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином враховуючи вище наведені обставини суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та свідоцтво про право власності та державний акт прийняті відповідно до норм діючого законодавства, та не підлягають скасуванню, визнанню недійсними, а вимоги позивачів є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами, стягненню з відповідачів не підлягають.
Відповідно до ч 7 ст. 158 ЦПК України арешт, накладений ухвалою Надвірнянського районного суду від 18.03.2015 року на домоволодіння, що знаходиться в с. Бистриця, діл. Довжинець 90, Надвірнянського району, Івано-Франківської області та земельні ділянки, що знаходяться в с. Бистриця, діл. Довжинець, Надвірнянського району, Івано-Франківської області згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - підлягає скасуванню.
На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 549-555 ЦК УРСР в ред. 1963, ст. 44 КпШС України, ст.ст. 116 ч. 1, 119 ч. 1 ЗКУ 1992 р., ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_4, ОСОБА_1 до Бистрицької сільської ради, ОСОБА_8 про визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, рішення Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_8 - нечинним та про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і державного акту на право приватної власності на НОМЕР_3 від 25.01.2001 року - недійсними та встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно- відмовити.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_21, ОСОБА_4, ОСОБА_1, Бистрицької сільської ради про визнання рішення Бистрицької сільської ради від 11.07.2000 року в частині визнання права власності за ОСОБА_8, рішення виконкому Бистрицької сільської ради від 13.12.2000 року про передачу земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_8 - нечинними, та про визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2003 року і Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - недійсними, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно -відмовити.
Арешт, накладений ухвалою Надвірнянського районного суду від 18.03.2015 року на домоволодіння, що знаходиться АДРЕСА_21 згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
виготовлено 02.01.2019 року