Справа №359/7957/18
Провадження №1-кп/359/590/2018
29 грудня 2018 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження №12018110100001740, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2018 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, працюючого менеджером по розвитку у ФОП ОСОБА_10 , з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України за наступних обставин.
Так, 24.07.2018 року, близько 08 години 30 хвилин, в світлий період доби, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно-справним автомобілем "Mercedes-Benz 170", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю близько 50 км/год. по автодорозі вулиці Бежівка (поблизу будинку №5а), міста Бориспіль Київської області, в напрямку автодороги «ПСО» міста Києва.
Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі водій ОСОБА_8 , проявляючи злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку, в момент виникнення перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, чим грубо порушив п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР), внаслідок чого допустив зіткнення з мопедом "Keewey Fact 125", без реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_7 , який зупинився та перебував в нерухомому стані попереду в смузі руху в напрямку автодороги «ПСО» міста Києва, після чого зіткнувся з автомобілем "Mazda 6", реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_11 , який також зупинився та перебував в нерухомому стані попереду в смузі руху в напрямку автодороги «ПСО» міста Києва, пропускаючи зустрічні транспортні засобі для здійснення маневру повороту ліворуч.
В результаті ДТП, водій мопеда "Keewey Fact 125", без реєстраційного номера, ОСОБА_7 отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому VI ребра справа по передньо-пахвинній лінії зі зміщенням уламків, яке згідно висновку експерта №87Д від 20.09.2018 року відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_8 , який грубо порушив Правила дорожнього руху, а саме:
п. 2.3 «б» ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
п. 12.3 ПДР, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення ОСОБА_8 п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з ДТП та спричиненням ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив злочинну недбалість, яка виразилась в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України.
У зв'язку з розглядом кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до обвинуваченого на суму 2422 грн. 67 коп. матеріальних збитків та на відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. 00 коп.
З урахуванням позиції обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілого та прокурора, суд, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, місця, часу, способу скоєння злочину, порушення пунктів правил дорожнього руху та наявність причинного зв'язку між порушенням цих правил та тілесними ушкодженнями потерпілого, тощо).
Невизнання цивільного позову в частині відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди, не є перешкодою для проведення судового розгляду в порядку, визначеному ч.3 ст. 349 КПК України.
В судовому засіданні, ОСОБА_8 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому. Цивільний позов потерпілого визнав частково та просив його задовольнити в межах доведеного доказами, при цьому вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди є значно завищеним.
Щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, показав, що він дійсно в період часу з кінця липня - початок серпня 2018 року, вранці керував транспортним засобом на іноземній реєстрації з дозволу його власника. Перед поворотом з вулиці Бежівка, що в м. Борисполі, він несвоєчасно зреагував на зміну дорожньої обстановки та не зміг своєчасно зупинитись при виникненні перешкоди попереду його транспортного засобу, у зв'язку з чим здійснив наїзд на водія моторолера, який вподальшому їхав в попереду стоячий автомобіль «Мазда». Внаслідок чого водій моторолера отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби механічні пошкодження. Він намагався надати матеріальну допомогу потерпілому, однак останній уникає такої можливості та неотримує надіслані ним поштовим переказом кошти. Також визнав порушення ним п.п.2.3 «б», та п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
Судом також досліджені докази, що свідчать про особу обвинуваченого, речові докази у справі, обґрунтування заявленого цивільного позову, та процесуальні витрати в кримінальному провадженні.
Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження.
При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
Зміни обвинувачення прокурором в судовому провадженні не здійснювалось, таких підстав не встановлено і судом в ході судового розгляду.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання ОСОБА_8 винним у скоєнні указаного кримінального правопорушення.
Так, дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Таку кваліфікацію дій ОСОБА_8 суд вважає правильною, оскільки обвинувачений під час керування автомобілем, не був уважним під час руху, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував належним чином на її зміну, не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, проявляючи злочинну недбалість, здійснив наїзд на транспортний засіб - мопед під керуванням потерпілого ОСОБА_7 , який отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Тому між діяннями ОСОБА_8 та цими наслідками існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.
Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_8 повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України, за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
Так, судом враховується те, що ОСОБА_8 вчинив злочин з необережності, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Щодо наявності пом'якшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено, про них не зазначили прокурор та потерпілий.
Обвинувачений раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризується лише з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, офіційно працевлаштований в ФОП ОСОБА_12 , має міцні соціальні зв'язки, оскільки проживає з родиною.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним. Невизнання ОСОБА_8 цивільного позову потерпілого в повному обсязі, не може бути підставою для призначення більш суворого покарання, ніж він заслуговує з урахуванням положень ст. 65 КК України.
В той же час, підстав для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлено.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді відповідного розміру штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, а саме в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без позбавлення ОСОБА_8 права керування транспортними засобами.
Дана міра покарання відносно обвинуваченого, на думку суду, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу, а також відношення останнього до скоєного та відповідних наслідків.
В ході розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_7 пред'явив цивільний позов до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Просив суд стягнути на його користь з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень 00 коп. та матеріальну шкоду, пов'язану з витратами на своє лікування в розмірі 2422 грн. 67 коп.
Обвинувачений цивільний позов визнав частково щодо відшкодування моральної шкоди, щодо завданої матеріальної шкоди щодо лікування визнав також частково.
Прокурор вважав за доцільне вказаний цивільний позов задовольнити в межах доведених вимог.
Потерпілий в судовому засіданні підтвердив факт завдання йому шкоди здоров'ю, наявності витрат на лікування, та вважає, що ОСОБА_8 відноситься до цього формально, належних висновків для себе не зробив, тому просив врахувати це при розгляді позовної заяви, і задовольнити її в повному обсязі, оскільки ОСОБА_7 також не мав можливості належним чином виконувати свої обов'язки в якості фізичної особи підприємця, зважаючи н необхідність відновлення та лікування.
На думку суду, даний цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_7 , внаслідок чого останній поніс вимушені матеріальні витрати на проведення діагностики стану здоров'я, на курс лікування, придбання лікарських препаратів, що підтверджується наданими копіями товарних чеків, квитанцій та консультативних висновків, витрат на здійснення ренгензнімків. Дані витрати понесені в період лікування потерпілим ОСОБА_7 та відповідно до медичних призначень, тобто вони направлені на відновлення стану здоров'я, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень при ДТП.
Крім того, судом оцінюється критично оцінка ОСОБА_8 деяких чеків на придбання процедур та ліків, оскільки всі вони відображають необхідний перелік лікарських засобів для одужання потерпілого ОСОБА_7 . Будь-яких переконливих спростувань обвинуваченим з цього приводу суду не надано, а тому суд бере подані потерпілим докази за основу при визначенні розміру завданих матеріальних збитків.
Такий розмір встановлено судом на суму 2422 грн. 67 коп., тому зазначені витрати потерпілого підлягають відшкодуванню за рахунок обвинуваченого.
Щодо втрати заробітку, неможливості виконання потерпілим своїх професійних обов'язків в якості фізичної особи підприємця, суду не надано з цього приводу достовірних, належних та допустимих доказів, а тому суд не має можливості встановити такі витрати, і тим більше не може їх віднести в рахунок відшкодування моральної шкоди. З цього приводу, суд приймає доводи захисту щодо необґрунтованості позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 в цій частині.
Крім того, сума сплачена ОСОБА_8 поштовим відправленням також не приймається судом в рахунок погашення матеріальних збитків, оскільки потерпілий відмовився від її отримання, і вона підлягає поверненню ОСОБА_8 .
Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_7 і завдана моральна шкода, розмір якої, на думку суду, повинен становити 20000 грн. 00 коп., оскільки право на відшкодування моральної шкоди в цьому випадку також передбачено і положеннями ст. 1167 ЦК України.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлено, що у зв'язку із ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, потерпілий зазнав фізичний біль, а також сильні душевні переживання та страждання, пов'язані з неможливістю виконувати свої повсякденні обов'язки та життєдіяльність. Так, останньому було здійснено оперативне втручання та має проходити тривалу реабілітацію щодо відновлення опоро-рухового апарату.
В той же час, на думку суду, заявлена до відшкодування сума моральної шкоди в розмірі 100000 грн. для стягнення з безпосереднього винуватця ДТП, з урахуванням матеріального стану обвинуваченого, та наявності у нього інших зобов'язань перед іншими учасниками ДТП, - є завищеною.
Крім того, суд враховує, що відшкодування витрат не може бути проведено також і зі страхової компанії, цивільна відповідальність власника транспортного засобу де була застрахована, оскільки керував транспортним засобом на іноземній реєстрації не власник транспортного засобу, а безпосередньо ОСОБА_8 .
Також, суд враховує, що потерпілий ОСОБА_7 здійснив виїзд на транспортному засобі - мопеді, без реєстрації, чим теж допустив порушення Правил дорожнього руху, оскільки не мав права керувати ним, за відсутності правових підстав.
Зважаючи на викладене, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_7 слід задовольнити частково на суму 20000 грн. 00 коп.
Таким чином позов потерпілого ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.
Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 1430 грн. 00 коп., що є процесуальними витратами.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжні заходи ОСОБА_8 не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358, 363-368 КПК України, ст.ст. 217, 373 ЦПК України, суд
ОСОБА_8 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами.
Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: компакт-диск, на якому знаходиться запис з камер відеоспотереження моменту ДТП, що мало місце 24.07.2018 року, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження; транспортні засоби - залишити в користуванні власників, повернувши їх останнім.
Стягнути з ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4 ), на користь Держави України (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/ 21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 1430 (одна тисяча чотириста тридцять) грн. 00 коп. витрат на залучення експертів.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_8 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_5 ), - 2422 грн. 67 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 22422 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_7 , - відмовити.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та потерпілому.
Суддя ОСОБА_1