ЄУН 193/851/18
Провадження №2-а/193/20/18
27 грудня 2018 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Кащук Д.А., з участю секретаря судового засідання Кіріченко І.О., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Софіївка Дніпропетровської області в порядку адміністративного судочинства справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП лейтенанта поліції Довбань Олександра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №1 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП лейтенанта поліції Довбань Олександра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що 10 червня 2018 року інспектором роти №1 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП лейтенантом поліції Довбань Олександром Миколайовичем було незаконно винесено постанову НК №769205 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу 425,00 грн.. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 керував транспортним засобом та здійснив обгін, чим порушив п.14.6 ПДР України, а зважаючи на викладені в адміністративному позові обставини, дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.
Посилається на те, що Конституційний Суд України у рішенні від 26 травня 2015 року у справі № 1-11/20.15 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини 1 ст.276 КУпАП дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його
вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, виходячи з системного аналізу рішення Конституційного Суд України від 26 травня2015 року у справі № 1-11/2015, змісту ст.258 КУпАП станом на дату винесення рішення Конституційним Судом України, змісту ст.258 КУпАП станом на дату винесення рішення по цій справі, позивач вважає, що в разі заперечень особи, справа не може бути розглянута без певного часового інтервалу, достатнього для підготовки особи до захисту, тобто не може бути розглянута безпосередньо на місці правопорушення.
Зазначає, що в діях патрульного поліцейського вбачаються такі порушення: відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі; відповідач позбавив позивача ОСОБА_1 можливості
скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП; відповідач порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок встановлений ст.ст.278,279 КУпАП.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просить його задовольнити .
Відповідач інспектор роти №1 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП лейтенанта поліції Довбань О.М. до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, направив до суду відзив, в якому просив відмовити позивачу в повному обсязі. Зазначив, що доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача, останній суду не надав. Факт скоєння правопорушення підтверджується складеною у відповідності до вимог КУпАП Постановою про адміністративне правопорушення, та відеозаписом з бодікамери на якому зафіксовано як позивач після того як йому показали дорожній знак, 3.25 ПДР «обгін заборонено» погодився з фактом правопорушення. Вважає, що ним винесено постанову згідно ст. 258 КУпАП, яка встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення, а також ст. 33 КУпАП. На думку відповідача, жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано, зазначає, що всі його позовні вимоги зводяться до висвітлення порушень норм процесуального права з боку відповідача.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
10 червня 2018 року інспектором роти №1 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП лейтенантом поліції Довбань Олександром Миколайовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №769205, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Згідно постанови, позивач 10 червня 2018 року о 08-10 год. за адресою Дніпропетровська область, Софіївського району, керуючи автомобілем «Skoda Super B», номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги п.14.6 ПДР, а саме : здійснив обгін на ділянці дороги, де встановлений знак "обгін заборонено" .
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Досліджуючи посилання позивача на те, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута на місці вчинення, що суперечить рішенню КСУ від 26 травня 2015 року, суд не може їх взяти до уваги, з наступних підстав.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.122 КУпАП, яка передбачає, відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
У висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України щодо застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 121 КУпАП, зазначено, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими на те особами на місці вчинення правопорушення визначені статтею 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення, відповідно до статті 276 КУпАП.
При цьому, варто звернути увагу на те, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення», яке містяться у статті 258 КУпАП та словосполучення «за місцем вчинення правопорушення», вжитого у статті 276 КУпАП мають різний правовий зміст.
Зазначену проблему аналізував Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 р. № 5- рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем ного вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно- територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративнеправопорушення.
Проаналізувавши п. 2.3 наведеного вище рішення Конституційного Суду України, суд приходить висновку, що Конституційний Суд, говорячи про порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП, мав на увазі виключно випадки застосування скороченого провадження у справах, на які не розповсюджуються вимоги ст. 258 КУпАП.
Однак, вже після прийняття Конституційним Судом зазначеного рішення, норми КУпАП та, зокрема, ст. 258 зазнали змін, в результаті чого на справи, які віднесено до компетенції Національної поліції розповсюджено вимоги ч.4 ст.258 - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.
Таким чином, аналіз законодавчих норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, дає підстави для висновку, що працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (ст.121,122 і ст. 126 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення, а отже на думку суду посилання позивача на зазначені обставини є не обгрунтованими.
Відповідно до положень п. 1.3, п. 3.3. Розділу III «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, необхідність відеофіксацїї: «використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) як превентивного поліцейського заходу є важливим елементом функціонування патрульної поліції, покликаним гарантувати чесність, відкритість та антикорупційну спрямованість діяльності патрульної поліції». Випадки застосування такого превентивного заходу: «нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активуватись працівником патрульної поліції та знаходитись у режимі відео-зйомки при будь-якому контакті з особами, зокрема, але не виключно: при оформленні дорожньо-транспортної пригоди; при перевірці документів; при загрозі використання фізичної сили, спеціальних засобів або вогнепальної зброї; при наданні допомоги особам; у випадках, коли усвідомлення особою факту відео-фіксації її поведінки може сприяти вирішенню конфліктної ситуації. Відповідно до п.3.5 Розділу III Інструкції, «після активації нагрудної відеокамери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно».
Відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису з патрульного відеореєстратора вбачається, що патрульним поліцейським загалом дотримано вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, зокрема і щодо роз'яснення особам, які беруть участь у розгляді справи, їх прав і обов'язків, хоча і не оголошено, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, в постанові зазначено дані про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, серію та номер посвідчення водія, суть правопорушення, відмітка про вручення позивачу копії вказаної постанови під підпис, хоча і без зазначення дати її вручення, на зворотній стороні оскаржуваної постанови, яка була вручена ОСОБА_1, перелічені всі права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема і ст.63 Конституції України.
В той же час, судом враховується, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення в тому числі можуть бути показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні відеозапису з патрульного відеореєстратора, транспортний засіб позивача був зупинений на досить значній відстані від знаку "Обгін заборонено", момент зупинки транспортного засобу після його руху на відеозапису відсутній. З відеозапису не можливо встановити, чи патрульні поліцейські перебували статично на місці перед рухом транспортного засобу позивача, чи перебували в процесі руху і візуально встановили порушення позивачем п.14.6 ПДР України. Якщо патрульні поліцейські перебували статично на місці, як це відображено на початку відеозапису, з вказаного місця зважаючи на значну відстань та вигнутість дороги взагалі неможливо візуально встановити та ідентифікувати транспортний засіб в момент здійснення ним обгону іншого транспортного засобу. Якщо рухались позаду, то вказаний факт обов'язково мав би бути зафіксований технічними засобами, адже всі службові транспортні засоби патрульної поліції облаштовані стаціонарними відеореєстраторами.
В той же час, з наданого відеозапису з патрульного відеореєстратора не вбачається, що транспортний засіб позивача перебував в процесі руху та здійснив обгін іншого транспортного засобу в забороненому місці.
Відповідно до ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: скасовує постанову і закриває справу.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи.
Згідно ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Європейським судом з прав людини у п. 36 рішення в справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 1 липня 2003 року № 37801/97, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку та підтверджено відповідними доказами.
З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій та доказів, що підтверджують вину позивача в порушенні ним п.14.6 ПДР України відповідно до ст.77 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи, що працівником поліції не було надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП, правомірності своїх дій, відповідно до ст.77 КАС України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, враховуючи ст. 9, 33, 122, 243 ч.3, 258, 279, 280, 285 КУпАП, керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 139, 243 - 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора роти №1 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП лейтенанта поліції Довбань Олександра Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління патрульної поліції в м.Кривому Розі Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії НК №769205 від 10 червня 2018 року, винесену суб'єктом владних повноважень інспектором роти №1 батальйону №2 УПП в м. Кривий Ріг Довбань Олександром Миколайовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 425,00 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного адміністративного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне рішення складено та підписано 28.12.2018 року
Суддя: Д.А. Кащук