САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Справа №206/3386/18
2/206/1059/18
(ЗАОЧНЕ)
03.12.2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
при секретарі Мороз К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відноси та про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування,
за участю: представника позивача ОСОБА_2, -
19 червня 2018 року позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом та заповітом. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона народилася 5.06.1956 року в Актюбінській області Казахської РСР. Її батьками були вказані в свідоцтві про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Батьки перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 21.03.1969 року, а державна реєстрація розірвання шлюбу була проведена Індустріальним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану згідно актового запису №382 від 10.10.1974 року, що підтверджується довідкою цього відділу від 14.04.2018 року №1290/14.4-29. Правильне прізвище її батьків було «Бабяк», а не «Бобяк», як зазначено в свідоцтві про народження. Даний факт підтверджується тим, що в свідоцтві про народження батька його прізвище та прізвище його батьків «Бабяк», в домовій книзі на домоволодіння номер 5 по вул. Олександрівській в м. Дніпрі, в якому сім'я проживала з червня 1960 року, прізвище батьків та її прізвище було вказано «Бабяк» при першій реєстрації батьків у будинку. Дівоче прізвище позивача зазначено як «Боябк», в той же час в домовій книзі зазначено «Бабяк». Позивач постійно проживала з батьками до їх смерті, батько помер 04.01.1997 року, а мати 14.02.2002 року, що підтверджується їх свідоцтвами про смерть. Позивач є єдиною спадкоємицею після їх смерті. Батько ОСОБА_5 залишив заповіт 30.06.1984 року, яким належну йому ? частину домоволодіння №33 (зараз №5) по вул. Олександрійській в м. Дніпропетровську заповів їй ОСОБА_1 Після звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні стосунки із померлими батьками, а також правовстановлюючі документи на частину житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Олександрійська, 5 на ім'я померлого ОСОБА_5. Рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 21.03.1969 року домоволодіння було поділено між батьками та визнано право власності за ОСОБА_6 на 28/50 його часток, а за ОСОБА_5 на 22/50 часток. Рішенням виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 10.02.1984 року №65 були затверджені акти приймання в експлуатацію побудованого громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_5Ф житлового будинку №5 по вул. Олександрійській, затверджені акти ідеальних часток співвласників: 66/100 часток від всього домоволодіння ОСОБА_6; 34/100 часток від всього домоволодіння ОСОБА_5 Матері ОСОБА_6 відділом комунального господарства виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів 22.03.1984 року було видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок на 66/100 його часток, яке було зареєстровано в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації. Згідно довідки КП «ДМБТІ» ДОР від 23.03.2018 року №4020 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 66/100 частин домоволодіння №5 по вул. Олександрійській в м. Дніпро, інша частина домоволодіння станом на 31.12.2012 року не реєструвалась. Батько набув право власності незважаючи на те, що не отримав свідоцтва про право власності на 34/100 частин будинку. Домоволодіння №5 по вул. Олександрійській в м. Дніпро в цілому складається з: А-1 - житлового будинку загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м, Б- літньої кухні, В-сараю, Г.Е - вбиралень, №1, 2 - парканів, Ж - басейну, І-замощень. Вартість домоволодіння відповідно до звіту станом на червень 2018 року складає 240500 грн. Позивач просила суд ухвалити рішення, яким встановити факт тог, що ОСОБА_5, який помер 04.01.1997 року та Бабяк віра Миколаївна, яка померла 14.02.2002 року, були її - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками; визнати за нею право власності на домоволодіння №5 , яке в цілому складається з А-1 - житлового будинку загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., Б-літньої кухні, В-сараю, Г.Е - вбиралень, №1, 2 - парканів, Ж - басейну, І - замощень, по вул. Олександрійській в м. Дніпро в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, який помер 04.01.1997 року та після смерті матері ОСОБА_6, яка померла 14.02.2002 року.
26.06.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.37).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити на підставі обставин, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача - територіальної громади в особі Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином причина неявки суду не відома, у зв'язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.
Представник третьої особи - Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення родинних відносини між фізичними особами.
В судовому засіданні було встановлено, що позивач народилася 05.06.1956 року в Актюбінській області Казахської РСР. Її батьками були вказані в свідоцтві про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( а.с. 5)
Батьки перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 21.03.1969 року, а державна реєстрація розірвання шлюбу була проведена Індустріальним районним у м. Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану згідно актового запису № 382 від 10.10.1974 року, що підтверджується довідкою цього відділу від 14.04.2018 року № 1290/14.4-29. Відповідно до вищезазначеного свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки прізвище батьків вказано вірно «Бабяк» (а.с.7, 9), оскільки відповідно до свідоцтва про народження батька серії ЦЖ №437469 його прізвище вказано «Бабяк» (а.с. 8).
Відповідно до домової книги, копія якої міститься в матеріалах справи, при першій реєстрації прізвище батьків та дівоче прізвище позивача вказано вірно «Бабяк» (а.с.12зв).
Позивач постійно проживала з батьками до їх смерті, батько помер 04.01.1997 року а мати 14.02.2002 року, що підтверджується їх свідоцтвами про смерть (а.с. 20, 21). Позивач є єдиною спадкоємицею після їх смерті.
Батько - ОСОБА_5 залишив заповіт 30.06.1984 року, яким належну йому ? частину домоволодіння №33 (зараз №5) по вул. Олександрійській в м. Дніпропетровську заповів ОСОБА_1 (а.с. 19).
Після звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини їй було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують родинні стосунки із померлими батьками, а також правовстановлюючі документи на частину житлового будинку з господарсько - побутовими будівлями, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Олександрійська 5 на ім'я померлого ОСОБА_5.
Рішенням народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 21.03.1969 року домоволодіння було поділено між батьками та визнано право власності за ОСОБА_6 на 28/50 його часток, а за ОСОБА_5 на 22/50 часток (а.с.23).
Рішенням виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 10.02.1984 року №65 були затверджені акти приймання в експлуатацію побудованого громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_5Ф житлового будинку №5 по вул. Олександрійській, затверджені акти ідеальних часток співвласників: 66/100 часток від всього домоволодіння ОСОБА_6; 34/100 часток від всього домоволодіння ОСОБА_5 (а.с. 24)
Матері позивача - ОСОБА_6 відділом комунального господарства виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів 22.03.1984 року було видано свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок на 66/100 його часток, яке було зареєстровано в Дніпропетровському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.25)
Згідно довідки КП «ДМБТІ» ДОР від 23.03.2018 року №4020 за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на 66/100 частин домоволодіння №5 по вул. Олександрійській в м. Дніпро, інша частина домоволодіння станом на 31.12.2012 року не реєструвалась (а.с.26).
Домоволодіння № 5 по вул. Олександрійській в м. Дніпро в цілому складається з А-1 - житлового будинку загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м, Б- літньої кухні, В-сараю, Г, Е - вбиралень, №1, 2 - парканів, Ж - басейну, І-замощень, що підтверджується копією технічного паспорту (а.с. 28-30)
Відповідно до звіту про оцінку житлового домоволодіння загальною площею 58,6 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Олександрійська, буд.5, його вартість складає 240500 грн. (а.с. 31).
Як вбачається з копії спадкової справи після смерті ОСОБА_5, що помер 04.01.1997 року, та ОСОБА_6, що померла 14.02.2002 року, окрім позивача, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що позивач разом із батьками ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з народження проживала у ІНФОРМАЦІЯ_2, сумніви що вони були батьками позивача відсутні, виникли проблеми при оформленні документів.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що існують всі підстави для встановлення факту родинних відносин.
Встановлення факту родинних відносин не суперечить чинному законодавству й тягне для заявників юридичні наслідки, які мають для них значення.
Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Так, враховуючи той факт, що ОСОБА_1 фактично було прийнято спадщину після смерті ОСОБА_6, померлої 14.02.2002 року, позивач набула право власності на частину житлового будинку №5 по вул. Олександрійській в м. Дніпро в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6.
Факт успадкування ОСОБА_1 майна належного ОСОБА_5 підтверджується заповітом, посвідченим державним нотаріусом восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 (а.с.19), показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що підтвердили обставини, викладені позивачем.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому вважає за необхідне їх задовольнити та встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої 14.02.2002 року, а саме, частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Олександрійська, буд. 5, а також визнати за позивачем право власності на житловий будинок за вищезазначеною адресою в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_5, що помер 04.01.1997 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1261, 1269-1270 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6-13, 33-34, 76-81, 83, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (м. Дніпро, вул. Олександрійська, 5, іпн.2061000964) до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора (м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3, код ЄДРПОУ 05383454) про встановлення факту родинних відноси та про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_5, який помер 04.01.1997 року, та ОСОБА_6, яка померла 14.02.2002 року, були батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння №5 по вул. Олександрійській у м. Дніпро, яке в цілому складається з: А-1 - житлового будинку, загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м., Б - літньої кухні, В - сараю, Г, Е - вбиралень, №1, 2 - парканів, Ж - басейну, І - замощень, в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_5, який помер 04.01.1997 року, та після смерті матері - ОСОБА_6, яка померла 14.02.2002 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.П.Румянцев