Справа № 265/4544/18
Провадження № 2/265/1225/18
(заочне)
06 грудня 2018 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Гноєвого С.С.,
при секретарі Хайтулової Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі - продажу товару у розстрочку, -
24 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором купівлі - продажу товару у розстрочку.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що відповідно до договорів купівлі - продажу товарів у розстрочку від 15.03.2017 року відповідач ОСОБА_2 придбала у неї ювелірну прикрасу, а саме: каблучку вагою 3,38 гр. ціною 4056 грн. з розстрочкою платежів на 5 місяців. Після передачі товару відповідачкою було сплачено 150 гривень, залишилось до сплати 3906 гривень. Далі на умовах, передбачених договором, відповідачка 20.04.2017 року ще купила золоті прикраси: хрестик вагою 1,95 грама - ціною 2340 гривень, ланцюжок вагою 4,62 грама - ціною 5544 гривень, ладанку вагою 1,54грам - ціною 1848 гривень, хрестик вагою 1,95 грам - ціною 1572 гривень, перстень вагою 3,24 грама - ціною 3888 гривень, перстень вагою 2,17 грам - ціною 2604 гривень, перстень вагою 2,73 грам - ціною 3276 гривень, всього на суму 25128 гривень. Позивач ОСОБА_1 умови договору виконала у повному обсязі В свою чергу відповідач сплатила лише 20.04.2017 року 150 гривень, 29.09.2017 року - 9000 гривень, всього сплатила 10650 гривень. Після чого відповідач перестала сплачувати платежі. Вважає, що відповідач порушила свої зобов'язання та просить стягнути з неї заборгованість у розмірі 14478 грн., суму інфляції у розмірі 920,91 грн., 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 243,00 грн. пеню 8861,76 грн. та судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з"явилася, від якої на адресу суду ндійшла заява з проханням справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_4 на розгляд справи до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом надіслання судових повісток за місцем реєстрації та опублікуванням судових викликів на офіційному веб-сайті «Судова влада», тому суд за наявності письмової згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що 15 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу товарів в розстрочку за бн, з розстрочкою платежу на 5 місяців. Відповідно до вимог договору, повернення кредиту проводиться щомісячно рівними частинами. В тому разі, якщо буде допущена прострочка чергового платежу, то вся сума непогашеної заборгованості, а також пеня в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки, буде стягнута в примусовому порядку незалежно від настання строків чергових платежів за рішенням суду. Підписання договору є підтвердженням факту передачі товару
Таким чином позивачкою ОСОБА_1 умови договору були виконані в повному обсязі.
Однак, відповідачем ОСОБА_2 умови договору не виконані, оплата за договорами здійснена частково.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання.
За ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
На підтвердження своїх позовних вимог про стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних позивачем надано суду розрахунок станом на 24 травня 2018 року.
Розглядаючи наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3% річних, який не був спростований відповідачем, суд приймає їх до уваги, враховуючи відповідність таких, вимогам діючого законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 в зазначений строк грошові кошти не повернула, доказів того, що вона своєчасно виконала свої зобов'язання за розпискою щодо повернення грошових коштів позивачу ОСОБА_1 суду не надано внаслідок чого суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором позики від 15 березня 2017 року у розмірі 14478,00 гривень, суми інфляції в розмірі 920,91 гривень та три проценти річних від простроченої суми, що дорівнює 243,00 гривень, а всього 15 641,91 гривень, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
При цьому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за наступних підстав.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», в статті 2 якого зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання цього Закону 30 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 20 ч. 1 цього Розпорядження м. Маріуполь Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Проте 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження №1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року було визнано не чинним (справа № 826/18330/14).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом», район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція і до цього переліку включено м. Маріуполь Маріупольської міської ради.
Згідно даних Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Оскільки на теперішній час м. Маріуполь згідно затвердженого переліку є територією, де проводилася антитерористична операція, то визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» тимчасові заходи для забезпечення підтримки осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції, розповсюджуються на відповідачку і звільняє її від обов'язку по оплаті пені на користь позивача, з урахуванням положень ст.5 ЦК України та ст. 58 Конституції України.Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ОСОБА_2 пені в розмірі 8861,76 гривень не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд вважає, що так як зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу товарів в розстрочку відповідачкою ОСОБА_2 не виконані, тому позовні вимоги є обґрунтованими, проте підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню на користь позивачки сплачений нею при зверненні до суду з позовом судовий збір в сумі 704, 80 грн.
На підставі ст.ст.525,526,530,610,625,655Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10,11,60,88, 213-215, 224 - 226 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором купівлі - продажу товару у розстрочку - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, заборгованість за договором купівлі-продажу товарів у розстрочку від 15.03.2017 року в сумі 14478 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) гривень, суму інфляційного збільшення заборгованості 920 (дев'ятсот двадцять) гривень 91 копійка, 3% річних в розмірі 243 (двісті сорок три ) гривні, а всього 15 641 (п"ятнадцять тисяч шістсот сорок одна) гривня 91 копійка.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 ( сімсот чотири) гривні 80 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 06 грудня 2018 року.
Суддя Гноєвой С.С.