Справа № 136/621/17
провадження № 2/136/155/18
іменем України
"04" грудня 2018 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенка Д.Т.
секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У квітні 2017 року представник Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - банк, кредитор, позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи підставність позову тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», яке змінило назву на ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту за №11259040000 від 29.11.2007, у відповідності до якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 22 000,00 (двадцять дві тисячі) доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору, але не пізніше 28.11.2017, сплатити проценти в порядку та на умовах передбачених договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором було укладено договір іпотеки, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку належне нерухоме йому майно.
15.12.2013 ОСОБА_2 помер. Після його смерті за вказаним кредитним договором залишилась заборгованість.
02.06.2014 позивач направив до Липовецької державної нотаріальної контори претензію/вимогу до спадкоємців, яка була переадресована за місцем відкриття спадщини приватному нотаріусу ОСОБА_3, однак остання відмовила у наданні інформації з підстав її конфіденційності.
03.02.2017 у справі №136/124/17 за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення доказів було витребувано матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 з нотаріальної установи, з якої позивач дізнався, що своїм правом на прийняття спадщини скористалась дружина позичальника - відповідач у справі ОСОБА_1, подавши заяву відповідного змісту нотаріусу за місцем відкриття спадщини, однак на її ім'я нотаріального акту не було видано.
Станом на 11.04.2017 заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №11259040000 від 29.11.2007 складає 5 256.16 доларів США (п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість доларів США 16 центів), яку позивач просить стягнути на його користь із відповідача як спадкоємця позичальника в межах вартості успадкованого нею майна та вирішити питання про стягнення судових витрат.
Після скасування ухвали Липовецького районного суду Вінницької області від 25.10.2017 про залишення позову без розгляду апеляційною інстанцією згідно ухвали від 07.12.2017 справа направлена для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 19.12.2017 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач надала до суду відзив відповідно до якого просила суд відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову, а майно отримане нею у спадщину не відповідає сумі заявленого позову, оскільки вартість в даний час нерухомого майна значно знизилась.
За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 08.02.2018 було витребувано із відповідного відділу Держгеокадастру докази, а саме інформацію щодо підтвердження наявності за спадкодавцем, окрім житлового будинку, який є предметом договору іпотеки, іншого нерухомого майна, зокрема земельних ділянок.
Ухвалою суду від 16.02.2018, суд, з урахуванням обгрунтованих заперечень відповідача, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, розпочавши розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі.
За клопотанням відповідача ухвалою суду від 21.03.2018 у справі призначено будівельно - технічну експертизу для визначення дійсної вартості житлового будинку та земельних ділянок належних спадкодавцеві.
16.08.2018 матеріали справи повернуті до суду експертом через несплату експертних послуг відповідачем, у зв'язку із чим ухвалою суду від 05.09.2018 провадження у справі поновлено.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, утім в матеріалах справи наявна заява, в якій він повідомив про неможливість прибуття в судове засідання, просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідач, будучи оповіщеною у встановленому порядку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву про розгляд справи у її відсутність, також просила суд урахувати, що нею було проведено в рахунок погашення заборгованості за кредитом спадкодавця декілька проплат, тому просила зменшити суму заборгованості на суму, яка нею була сплачена, в підтвердження чому надала платіжні документи.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому вважає за можливе розгляд справи провести в даному судовому засіданні, за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив, що 29.11.2007 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (згідно Статуту АКІБ «УкрСиббанк» та внесених змін Законом України «Про акціонерні товариства» має назву Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту за № 11259040000, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 22 000,00 (двадцять дві тисячі) доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок №26203156052300. Позичальник згідно умов договору зобов'язався використовувати кредит на зазначені у договорі цілі, повернути суму кредиту, сплатити плату за кредит та інші грошові кошти на рахунок банку в порядку, строки, розмірі та на умовах передбачених договором згідно Графіку погашення кредиту, що є додатком №1 до договору. Строк кредитування сторонами узгоджено з 29.11.2007 та повернути не пізніше 28.11.2017.
29.11.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого було передано в іпотеку цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Липовецький район, смт. Турбів, вулиця Гагаріна, №24, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності №391.
Відповідно до Виписки за особовим рахунком від 29.11.2007 банк надав позичальнику грошові кошти обумовлені договором від 29.11.2007 (а.с.30), отож виконав свої зобов'язання за правочином.
15.12.2013 ОСОБА_2 помер.
Згідно розрахунків банку (а.с.65-69), що додано до матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №11259040000 від 29.11.2007 станом 11.04.2017 склала 5256.16 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом, пенею, комісією банком не нарахована.
Із матеріалів Спадкової справи заведеної приватним нотаріусом ОСОБА_3 після смерті спадкодавця ОСОБА_2 встановлено, що своїм правом на спадкування скористалась дружина померлого - ОСОБА_1, яка проживала із спадкодавцем та подала до органів нотаріату заяву відповідного змісту. Донька спадкодавця, ОСОБА_4, відмовилась від прийняття спадщини, на що вказує її заява. Інші спадкоємці за матеріалами справи відсутні. Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я спадкоємця не видане.
Згідно із частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Аналізуючи зібрані у справі докази судом встановлено, що єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 є відповідач у справі ОСОБА_1, яка спадщину прийняла, отож вона їй належить, відтак вимоги кредитора про погашення заборгованості є виправданими.
Зі змісту ст. ст. 1216, 1218 ЦК, вбачається, що до складу спадщини входять не лише права, але також і обов'язки спадкодавця.
Обов'язки спадкодавця - це договірні та недоговірні майнові зобов'язання, які в силу їх правової природи можуть бути успадковані, тобто не є невід'ємно пов'язаними з особою їх попереднього носія - спадкодавця (ст. 1219 ЦК).
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.
Зі змісту статті 1282 ЦК України вбачається, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Для визначення початку перебігу строку має значення не тільки безпосередня обізнаність особи з відкриттям спадщини, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про її відкриття. При цьому, дана норма містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про відкриття спадщини, покладається на позивача.
Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним судом України під час розгляду справи № 6-33цс15.
Виходячи з положень статті 1281 ЦК України, слід дійти висновку, що вимогу до спадкоємця повинно бути пред'явлено протягом одного року від настання строку вимоги або ж протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.
Представник позивача вказує у позові, що дізнавшись про смерть позичальника 02.06.2014 банк звернувся до державної нотаріальної установи з вимогою претензією до спадкоємців (а.с.128), яка була переадресована приватному нотаріусу Липовецького районного нотаріального округу ОСОБА_3
01.09.2015 банк звернувся із листом (а.с.31) до приватного нотаріуса з вимогою надати інформацію щодо кола спадкоємців, які прийняли спадщину, утім згідно відповіді від 16.09.2015 приватний нотаріус відмовила, вказуючи на конфіденційність запитуваної банком інформації (а.с.32).
03.02.2017 за ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області було задоволено заяву представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та у порядку забезпечення доказів витребувано матеріали спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2В.(а.с.33).
Зважаючи на встановлені судом обставини та перевірені судом докази, суд вважає, що позивач 02.06.2014 дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 в підтвердження чому є офіційне звернення за №30-91/227 до Липовецької державної нотаріальної установи, до якої долучено копію свідоцтва про смерть позичальника, відтак суд вважає, що саме з цієї дати позивач дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2, отож був обізнаний про стан своїх суб'єктивних прав та мав можливість пред'явити вимоги до спадкоємців протягом шести місяців від дня коли він дізнався про відкриття спадщини.
Наведене свідчить, що кредитор пред'явивши 26.04.2017 вимогу до спадкоємця, пропустив вищевказаний строк, що згідно з частиною четвертою статті 1281 ЦК України, позбавляє його права вимоги до спадкоємця, отож суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання судових витрат, суд керується Главою 8 ЦПК України, а тому у разі відмови в задоволенні позову, понесені позивачем витрати на сплату судового збору відносить за його рахунок.
Керуючись ст.1217-1219, 1220, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.. Андріївська, 2/12, ЄДРПОУ - 09807750) до ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Липовецький районний суд Вінницької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Д.Т. Кривенко