Справа № 2240/2919/18
Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
11 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Платаш В.О.,
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (м. Хмельницький, 03 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Хмельницька обласна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральнї шкоди,
позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Ліквідаційної комісії Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації №83-к від 15 грудня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_2; поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління екологічної експертизи, економіки, моніторингу та зв'язків із громадськістю Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації із 19 грудня 2017 року; стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 19 грудня 2017 року по день поновлення на роботі, за виключенням сум відрахувань па податки та інші обов'язкові платежі; стягнути з Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.; звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Представник позивача заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом. Обґрунтовуючи вказане клопотання зазначив, що позивач звернулась до Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях щодо звільнення її з посади заступника начальника управління екологічної експертизи, економіки, моніторингу та зв'язків з громадськістю з 19 грудня 2017 року (наказ Ліквідаційної комісії Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації №83-к від 15 грудня 2017 року). 25.07.2018 року позивач отримала відповідь №182/03-09-18 від 09.07.2018 року проте, що під час вивільнення державного службовця ОСОБА_2, Ліквідаційною комісією Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації не повністю дотримано вимоги Закону України "Про державну службу" та Кодексу Законів про працю України. Зазначену відповідь позивач отримала 25.07.2018 року та дізналась про порушення її трудових прав та інтересів. Вказав, що місячний строк на оскарження наказу в такому разі закінчився 24 серпня 2018 року - на вихідний день. Позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку 27 серпня 2018 року на перший робочий день після закінчення вказаного строку. Вважає, що позивач з поважних причин пропустила строк на оскарження до суду вказаного наказу про її звільнення.
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, адміністративний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач та його представник в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення, відтак позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, в силу ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як встановлено з матеріалів справи, наказом голови Ліквідаційної комісії Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації Якубаш Р.А. №83-к від 15 грудня 2017 року '"Про звільнення ОСОБА_2" ОСОБА_2 було звільнено з посади заступника начальника управління екологічної експертизи, економіки, моніторингу та зв'язків з громадськістю з 19 грудня 2017 року відповідно до змін в організації виробництва і праці, ліквідації Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації (п. 1 ст. 40 КЗпП України). Ранг державного службовця 06 (шостий), категорія посади "Б". Підстава: попередження про наступне вивільнення від 19.10.2017 року.
Частина 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
За змістом ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Слід зауважити, що позивач та її представник зазначили, що строк на оскарження наказу №83-к від 15 грудня 2017 року '"Про звільнення ОСОБА_2 закінчився 24 серпня 2018 року, оскільки позивач звернулась до Міжрегіонального управління Нацдержслужби у Вінницькій, Житомирській та Хмельницькій областях щодо її звільнення з посади заступника начальника управління екологічної експертизи, економіки, моніторингу та зв'язків з громадськістю з 19 грудня 2017 року, та 25.07.2018 року позивач отримала відповідь №182/03-09-18 від 09.07.2018 року проте, що під час вивільнення державного службовця ОСОБА_2, Ліквідаційною комісією Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації не повністю дотримано вимоги Закону України "Про державну службу" та Кодексу Законів про працю України.
Також встановлено, що трудову книжну позивач отримала 19 грудня 2017 року, про що розписалась в особовій картці державного службовця №6.
Беручи до уваги наведене, позивач була обізнана 19 грудня 2017 року про те, що її звільнено з посади заступника начальника управління екологічної експертизи, економіки, моніторингу та зв'язків з громадськістю з 19 грудня 2017 року (наказ №83-к від 15 грудня 2017 року), однак із даним позовом звернулась до суду лише 29.08.2018 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду.
В свою чергу, з вимог чинного законодавства вбачається, що право позивача не повинно бути пасивним, оскільки останній не був позбавлений можливості з'ясувати обставини та підстави виникнення спору відразу після того, як прийняте спірне рішення.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Положеннями п.8 ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч. 3 та 4 ст. 123 цього Кодексу.
Вимогами ч. 3 ст. 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається та підтверджується матеріалами, що до неї додаються.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 грудня 2018 року.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.