Справа № 132/4468/18
Провадження № 2/132/1160/18
Іменем України
20.12.2018 року місто Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Сєліна Є.В.,
при секретарі судового засідання - Кулик Т.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 132/4468/18 (номер провадження 2/132/1160/18) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,
07.12.2018р. до суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3, де просять визнати за ними в рівних частках право власності на земельну частку (пай) розміром 2,69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП «Чапаєва» села Жигалівка Калинівського району Вінницької області, та належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0368453, виданого на підставі розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 04 липня 1997 року № 209, та на майновий пай, який перебуває в колективній власності СВК «Снивода» в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області, розміром 2478грн. або 0,14 відсотків, що належав ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ VII № 003621, виданого 26 червня 2002 року Жигалівською сільською радою Калинівського району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 08 лютого 1992 року, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 15 грудня 2004 року в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області. В обґрунтування цих вимог зазначають, що 15.12.2004р. померла їх мати ОСОБА_4 в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області, після смерті якої відкрилась спадщина, зокрема на земельну частку та майновий пай. Вони фактично прийняли спадщину, звернувшись із заявами про її прийняття. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом не мають можливості, через що вимушені звернутися до суду.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явились, у наданих письмових заявах просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явився, у наданій письмовій заві просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В звязку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.
У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 15.12.2004р. померла мати позивачів - ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть за серією 1-АМ № 248143, виданим 15.12.2004р. Жигалівською сільською радою Калинівського району Вінницької області.
Після її смерті відкрилась спадщина, зокрема на земельну частку та майновий пай.
Позивачі є спадкоємцями першої черги після смерті матері, що випливає з Свідоцтва про народження за серією ІІ-АВ № 337460, виданого 23.04.1972р. бюро ЗАГС при Жигалівській сільській раді Калинівського району Вінницької області (Свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-АМ № 422464, виданого 09.11.1991р. бюро ЗАГС при Жигалівській сільській раді Калинівського району Вінницької області) та Свідоцтва про народження за серією І-АМ № 349223, виданого 20.08.1973р. бюро ЗАГС при Жигалівській сільській раді Калинівського району Вінницької області (Свідоцтва про укладення шлюбу серії І-АМ № 043423, виданого 18.07.2000р. відділом ЗАГС при Жигалівській сільській раді Калинівського району Вінницької області).
Належне останній спадкове майно позивачі фактично прийняли.
Інший спадкоємець померлої, відповідач ОСОБА_3 на спадкове майно у вигляді земельної частки та майнового паю, залишене після смерті матері не претендує, про що свідчить його письмова заява від 18.12.2018р.
Проте, оформити спадщину на вищевказане майно після смерті матері в Калинівській державній нотаріальній конторі, по місцю відкриття спадщини, не мають можливості через що, вимушені звернутись до суду.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ VII № 003621, виданого 26 червня 2002 року Жигалівською сільською радою Калинівського району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 08 лютого 1992 року, ОСОБА_4 має право на пайовий фонд майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Снивода» в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області, розміром 2478грн. або 0,14 відсотків.
Ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.
Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів КСП та їх документального посвідчення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай підприємства.
Крім цього, згідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вбачається , що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).
Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Відповідно до роз'яснень ,викладених у п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року , вбачається, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно до положень ч.ч.1-4, 9, 10 ст.5 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції 1992 року). Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
За Сертифікатом на право на земельну частку серії ВН № 0368453 від 05.08.1997р., ОСОБА_4, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Калинівської районної державної адміністрації від 04.07.1997р. № 209, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Чапаєва», розміром 2,69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Відповідно до листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за вих. № 0-2-0.181-1397/124-18 від 05.12.2018р., вартість даної земельної частки (паю) складає 89490грн.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
За відсутності настання зазначених юридичних фактів у їх сукупності, до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай).
Відповідач позовні вимоги визнає, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 206, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в рівних частках право на земельну частку (пай) розміром 2,69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП «Чапаєва» села Жигалівка Калинівського району Вінницької області, та належала ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0368453, виданого на підставі розпорядження голови Калинівської районної державної адміністрації від 04 липня 1997 року № 209, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 15 грудня 2004 року в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в рівних частках право на майновий пай, який перебуває в колективній власності СВК «Снивода» в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області, розміром 2478грн. або 0,14 відсотків, що належав ОСОБА_4 згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ VII № 003621, виданого 26 червня 2002 року Жигалівською сільською радою Калинівського району Вінницької області, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 08 лютого 1992 року, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої 15 грудня 2004 року в селі Жигалівка Калинівського району Вінницької області.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калинівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Є.В. Сєлін