Справа № 128/2439/16-ц
Іменем України
25.10.2018 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Кузьменко А.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом,-
У червні 2016 року позивач звернулася до Вінницького районного суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом.
Позовні вимоги позивачем умотивовано тим, що 26 грудня 2016 року в м. Вінниці помер її рідний брат ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Фабріціуса, 40.
Зазначає, що вона протягом шести місяців звернулася із заявою до Першої вінницької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті її рідного брата, також до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася дочка її брата відповідач ОСОБА_2
Вказує, що 15 грудня 2006 року її брат розірвав шлюб із своєю дружиною ОСОБА_6, після чого його колишня дружина разом із дочкою ОСОБА_2 переїхали окремо проживати.
Зазначає, що спадкодавець хворів на захворювання серця, мав тяжку хворобу, яка не давала йому можливості самостійно вести домогосподарство; він потребував постійного догляду зі сторони інших осіб; був позбавлений можливості самостійно купувати продукти харчування, ліки, а тому його було у встановленому законом порядку визнано інвалідом безстроково ІІ групи .
Вказує, що відповідач ОСОБА_2, як дочка, мала можливість надавати своєму батьку допомогу, піклуватися, довідуватися до нього, однак участі в цьому не приймала, не проявляла до свого батька ніякої жалості, не бажала йому допомагати, не хотіла з ним проживати і його забирати до себе чим виразила свою байдужість до рідного батька.
Зазначає, що вона, як рідна сестра змушена була прийняти всю участь на себе в піклуванні за братом.
Вказує, що її брат не одноразово в повсякденному житті згадував і йому було образливо, що рідна дочка не довідується, не цікавиться його здоров'ям, життям.
Зазначає, що на її плечі лягли матеріальні витрати, які були пов'язанні з доглядом за братом, піклування за станом його здоров'я, підтримування порядку в будинку, проведення ремонтних робіт. Коли стан здоров'я його погіршувався, всі витрати по лікуванню брата покладалися на неї, оскільки сторонньої допомоги не було та і рідна дочка не цікавилася та не навідувалася до батька. Після смерті брата вона провела поховання, всі витрати взяла на себе. Відповідач участі в цьому не приймала.
Просить суд усунути спадкоємця ОСОБА_2, від права на спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_5, який помер 26 грудня 2015 року в м. Вінниці.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених у позові, просили їх задовольнити. Позивач ОСОБА_4 суду додатково пояснила, що в спірному будинку брат проживав разом із матерію, коли померла мати, вона проживала із братом останніх три роки до його смерті; холи була холодна пора року, брат жив у неї . Вона купувала йому ліки, коли він лежав у лікарні , вона здійснювала за нам догляд. З відповідачем у неї склалися неприязливі стосунки, оскільки відповідач не приділяла уваги батькові. До дня смерті брат не був у безпорадному стані, рухався самостійно, міг купувати собі продукти. Про смерть вона дізналася від іншої жінки. Вважає, що відповідач не є спадкоємцем, оскільки вона від 18 років до сьогодні в подвір'я не заходила, живе вона у будинку вже 4 роки , хоча приписана АДРЕСА_1. Пенсію брат отримував самостійно, спочатку приносили до будинку, а потім переводили на карточку, доручення на отримання пенсії у неї не було; заповіт на її брат не складав. Відповідач проживала окремо, має сім'ї , дітей. Брат розлучився у 2006 році з матір'ю відповідача, в іншому шлюбі більше не перебував.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, суду зазначила, що батько розлучився з матір'ю, мати була проти. 31.08.2003 вона вийшла заміж після весілля поїхала жити до чоловіка в смт. Вороновиця , де мешкає до сих пір, має двох дітей. Батька відвідувала по мірі можливості. Протягом 13-14 року відвідувала батька і коли він жив з іншою жінкою; вони приїжджали до них може раз на рік. Батько не був безпорадним. З останньою співмешканкою, батько жив 4 місяці, вони мали вони вінчатися, зробили сповідь у отця; батько зустрічав її роботи, жили як чоловік з жінкою. Батько заробляв ковкою; отримував пенсію; мав квартирантів, сімейна пара проживала, все це було по одному адресу, тільки різні приміщення. Батько не бідував, дуже любив садити рози, займався для своїх потреб, ніколи батько не дзвонив, не просив допомоги, вона також у нього не просила грошей. Про смерть батька тітка її не повідомила, а повідомила інша особа. Тітка в ночі вигнала їх з кулаками, тому на похоронах вона була в стороні. Просить відмовити у позові.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти позову у повному обсязі, з підстав того, що позивач не довела перед судом належними та допустимими доказами, що батько відповідача ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, потребував допомоги саме від відповідача , а відповідач ухилялася від надання такої допомоги. Вважає, що навпаки допитані свідки у судовому засіданні підтвердили факт того, що ОСОБА_5 до дня своєї смерті не перебував у безпорадному стані, самостійно рухався; перебував з жінкою у відносинах які притаманні шлюбу, отримував дохід. Просив відмовити у позові.
Допитані в судовому засіданні свідки за клопотанням позивача: ОСОБА_8 ( донька позивача), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( сусіди померлого), ОСОБА_11 ( знайома позивача) , ОСОБА_12 ( друг померлого) , ОСОБА_13 ( сусідка), ОСОБА_14 ( бувший чоловік позивача) та за клопотанням відповідача : ОСОБА_15 (голова квартального комітету за місце мешкання померлого) , ОСОБА_16 ( співмешканка померлого; особа, яка викликала реанімацію та при якій помер ОСОБА_5 ), ОСОБА_17 ( сусідка померлого), ОСОБА_18 ( знайомий померлого) в судовому засіданні підтвердили факту того, що ОСОБА_5 до дня смерті через стан свого здоров'я не мав безпорадного стан, не потребував сторонньої допомоги.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідача, пояснення свідків, дослідивши наявні у справі письмові докази у їх сукупності, суд вважає , що позов не обґрунтований та такий, який підлягає відмові у задоволенні виходячи з такого.
Судом установлено, що 26.12.2015 помер ОСОБА_5, про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с.30).
Після його смерті відкрилась спадщина за законом на земельну ділянку, яка належала померлому на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №525163, кадастровий номер 0510136300:01:029:0132 (а.с.19) та будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами під № 40, що знаходиться по вул. Фабріціуса в м. Вінниця та належала спадкодавцю відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.20), свідоцтва про право власності за законом (а.с.24) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.21).
Спадкоємцем першої черги за законом, після смерті ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_2, яка спадщину прийняла належним чином, так як звернулась до нотаріальної контори в 6-ти місячний строк із заявою про прийняття спадщини (а.с.78). Інші спадкоємці першої черги за законом, або спадкоємці за заповітом, після смерті ОСОБА_5 відсутні, про що свідчить, копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с.72-82).
Спадкоємцем другої черги за законом, після смерті ОСОБА_5 є його рідна сестра - позивач ОСОБА_4 про що свідчать витяги з Державного реєстру актів цивільного стану (12-14), яка спадщину спадщину прийняла належним чином, так як звернулась до нотаріальної контори в 6-ти місячний строк з заявою про прийняття спадщини (а.с.71).
Згідно довідки, виданої КП «Комбінат комунальних підприємств» від 30.05.2016 , позивач ОСОБА_4 здійснила поховання померлого ОСОБА_5 за власний рахунок. Послуги по похованню замовляла на КП «Комбінат комунальних підприємств» 27.12.2015 року (а.с.10), що також підтверджується товарним чеком від 30.05.2016 замовник - ОСОБА_4 (а.с.7), рахунок- замовлення №2950 (а.с.8), накладною від 28.04.2016 (а.с.9).
Відповідно до довідки, виданої Управлінням пенсійного фонду в м. Вінниця від 27.05.2016 позивач ОСОБА_4 отримала допомогу на поховання ОСОБА_5 у сумі 4 178,98 гривень (а.с.11).
Спадкодавець ОСОБА_5 був особою з інвалідність другої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК (а.с.27), мав захворювання серця, що підтверджується копіями медичних документів (а.с.85-96).
Згідно листа з КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1»від 10.08.2018, що померлий ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, був особою, що має інвалідність II групи загального захворювання, помер 26.12. 2015. Згідно записів в амбулаторні карті форма 025, сторонньої допомоги в період з 01.01.2013 по 26.12.2015 не потребував, самостійно відвідував лікаря, консультації, обстеження. Відповідно записів в медичні документації в цей же період в безпорадному стані не перебував (а.с.182).
Застосовую норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом про усунення відповідача від права на спадкування на підставі ч.5 ст.1224 ЦК України.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Предметом доказування, у цьому випадку, згідно роз'яснень п.6 Постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та п.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» є встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування може бути лише наявність вказаних обставин у їх сукупності, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Згідно статті 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Громадянами похилого віку визнаються особи, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також особи, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як півтора року.
Тому умови, з якими законодавство пов'язує усунення від права на спадкування не можуть ґрунтуватися чи пов'язуватися виключно з похилим віком за відсутності інших умов та обставин, зокрема безпорадного стану.
Крім того, відсутнє волевиявлення ( заповіт) ОСОБА_5 , щодо свого майна.
Суд вважає, що відсутність участі відповідача у витратах на поховання спадкодавця, за змістом частини п'ятої статті 1224 ЦК України не вважається ухиленням відповідача від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік і тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.
Суду позивачем не надано доказів, відповідно судом не встановлено факт того, що спадкодавець, у зв'язку з віком та хворобою висловлював прохання або бажання про надання допомоги з боку доньки, а спадкоємець - донька свідомо від її надання ухилялась.
Тобто, факту навмисного ухилення спадкоємця від надання допомоги безпорадному спадкодавцю з боку відповідача не доведено.
Суд в рішенні не вважає за необхідне приводити більш детальні покази свідків, допитаних в судовому засіданні , оскільки кожен з ним окремо, повідомив суд про те, що ОСОБА_5 до дня своєї смерті не перебував у безпорадному стані.
Таким чином, дослідивши всі надані докази в сукупності суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо усунення відповідача від права на спадкування після смерті батька підлягають відмові у задоволені, оскільки позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів того, що спадкодавець ОСОБА_5 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, а відповідач ухилялась від участі у догляді за хворим батьком.
Відповідно до ст.141 ЦПК судові витрати підлягають залишенню за позивачем.
Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268 ЦПК України, Суд-
У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом,- відмовити .
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду виготовлено 26.10.2018.
Суддя: