Справа № 2240/2776/18
02 січня 2019 року м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2018 року залишив її без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому встановлено строк на усунення недоліків 10 днів з моменту отримання ухвали.
На виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 скаржником подано клопотання про відстрочення строку сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року.
Перевіривши доводи клопотання щодо відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття рішення судом апеляційної інстанції, яке вмотивоване відсутністю можливості сплатити судовий збір через відсутність коштів призначених на цю мету, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою звільнити від сплати судових витрат.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI«Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є:а) військовослужбовці;б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів в;) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, скаржник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія вказаної норми закону щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення за наслідками перегляду справи.
Суд зазначає, що у разі задоволення клопотання відповідача, вказане може розцінюватися як надання певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.
Таким чином, заявлене відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вказані обставини, з метою забезпечення реалізації права апелянта на доступ до правосуддя, вважаю за необхідне продовжити скаржнику строк усунення недоліків апеляційної скарги.
Щодо клопотання про поновлення строку, то воно буде розглянуте судом після сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.121, 298 КАС України, суд
Відмовити Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в задоволенні клопотання про відстрочення судового збору та продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів з моменту отримання цієї ухвали.
Роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що в разі несплати судового збору, апеляційна скарга буде повернута особі, яка подала апеляційну скаргу.
Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу, рекомендованим листом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Моніч Б.С.