про відкриття апеляційного провадження
Справа № 126/1254/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гуцол В.І.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
28 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2018 року залишив її без руху та запропонував скаржнику в строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
26 грудня 2018 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про поновлення строку. В зазначеній заяві вказано об'єктивні причини пропуску процесуального строку, встановленого законом, а саме зазначено, що оскаржуване рішення Бершадського районного суду Вінницької області позивач отримав не в день його проголошення, а лише 09 листопада 2018 року, а тому було пропущено строк визначений ст. 286 КАС України.
Згідно вимог частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною 1 ст.17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 № 475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, а тому - клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність її вимогам статті 296 КАС України, суд вважає, що вказана апеляційна скарга подана з додержанням вищезазначених вимог, та відсутні перешкоди для постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 296, 300 КАС України, суд
1. Клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року задовольнити.
2. Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року по справі №126/1254/18 поновити.
3. Зупинити дію рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2017 року по справі №126/1254/18.
4. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 13 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
5. Надіслати учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
6. Запропонувати учасникам справи до 23 січня 2018 року подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.