02 січня 2019 р.м.ОдесаСправа № 814/1359/17
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шевчук О.А.
суддів: Бойко А.В. , Осіпов Ю.В.
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 р. по справі №814/1359/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби , Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 р. позов задоволено.
На зазначену постанову суду Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подали апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, просять поновити строк на апеляційне провадження, відстрочити відповідачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Зазначені клопотання обгрунтовано тим, що оскільки можливість Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби сплатити судовий збір у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі, виникає лише з моменту отримання фінансування відповідних видатків, керуючись ч.3 ст. 295 КАС України, просять визнати причини пропуску процесуального строку на звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою поважними, поновити пропущений строк на оскарження судового рішення суду першої інстанції та відстрочити сплату судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишено без руху та надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги. Роз'яснено апелянту, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вищезазначеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби отримали 14.12.2018 року (т.3 а.с. 9).
02 січня 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернулись до суду з клопотанням про продовження строку на сплату судового збору. Також апелянт в обгрунтування пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою зазначає, що це зумовлено відсутністю необхідного обсягу коштів на оплату судового збору на протязі тривалого часу. Апелянт зазначає, що можливість сплатити судовий збір у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі, виникає лише з моменту отримання фінансування відповідних видатків, керуючись ч.3 ст. 295 КАС України, а тому просить визнати причини пропуску процесуального строку на звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою поважними, поновити пропущений строк на оскарження судового рішення суду першої інстанції та продовжити строк для сплати судового збору.
Судова колегія вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду була ухвалена в порядку письмового провадження 15 листопада 2017 року.
08 грудня 2017 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби через суд першої інстанції подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги було задоволено. Продовжено строк виконання ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року про залишення без руху апеляційної скарги шляхом надання апелянту п'ятиденного строку з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у зв'язку з неусуненням недоліків, було повернуто апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби заявнику.
25 червня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби через суд першої інстанції повторно подано апеляційну скаргу, в якій, крім іншого, просили поновити строк на апеляційне провадження, відстрочити відповідачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у задоволенні клопотання Офісу великих платників Державної фіскальної служби було відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у задоволенні клопотання Офісу великих платників Державної фіскальної служби було відмовлено, апеляційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби було повернуто апелянту.
19 листопада 2018 року Офісом великих платників Державної фіскальної служби втретє подано через суд першої інстанції апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року та до апеляційної скарги втретє не надано документу про сплату судового збору.
Таким чином суд вважає причини пропуску строку, зазначені апелянтом, не достатніми та не поважними підставами для поновлення пропущеного строку.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
При цьому судова колегія зазначає, що в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Цє пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Зокрема, на це ЄСПЛ звертав увагу у п. 74 рішення «Лелас проти Хорватії»: «Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків, 'іншими"словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
Також, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб в тому числі при оскарженні судових рішень у судовому порядку. Будь-які зволікання зі сплатою судового збору у строк, встановлений законодавцем для оскарження судового рішення, та звернення з клопотанням про поновлення строку на оскарження через несплату судового збору вже саме по собі є порушенням принципу "належного урядування" про-який говорить ЄСПЛ.
Держава (в даному випадку - в особі податкових органів) не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень через невчасну сплату судового збору податковим органом та будь-які проблеми, що виникають під час внутрішньої процедури узгодження його сплати. Як зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, такі помилки, допущені органами державної влади, не повинні виправлятися за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (в даному випадку - позивача, у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, винесеного на його користь).
Таким чинном, судова колегія вважає, що клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір тривалий час, а саме з 08.12.2017 року, що є порушенням принципу правової визначеності.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, тобто останнім днем усунення недоліків є 26.12.2018 р.
Станом на 02 січня 2019 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не виконали вимоги ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 р., а тому є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, -
У задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 р. - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Шевчук О.А.
Судді Бойко А.В. Осіпов Ю.В.