м. Чернівці
02 січня 2019 року
№ 926/2519/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Марущака І.В., перевіривши матеріали
за позовом Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністрові роси»
про стягнення заборгованості у сумі 13919,57 грн,
28 грудня 2018 року Дочірнє підприємство «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністрові роси» про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 13919,57 грн, у тому числі 9400,16 грн основного боргу, 3674,94 грн інфляційних втрат та 844,47 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач в листопаді-грудні 2014 року згідно видаткових накладних відпустив відповідачу щебінь в кількості 198 тон, проте останній за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого заборгував позивачу 9400,16 грн основного боргу. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу за період січня 2016 року - листопада 2018 року 3674,94 грн інфляційних втрат, а також за період з 01.01.2016 по 28.12.2018 - 844,47 грн 3% річних.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як слідує з позовної заяви, позивач заявляє позовні вимоги майнового характеру.
Пунктом 1 частини першої 1 статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, як передбачено частиною першою статті 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
У статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” установлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року складає 1762 гривні.
Відтак позивачу належало сплатити за подання цього позову 1762 грн судового збору або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від його сплати.
Проте позивач наведеного не врахував і не додав до позову доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують звільнення від його сплати.
Поряд з цим, позивач на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» просить суд відстрочити сплату судового збору до прийнятті судом рішення у даній справі.
Дослідивши подане клопотання, суд вирішив його відхилити як необґрунтоване, оскільки позивач не надав доказів важкого майнового стану та наявності умов, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, суд констатує, що позивачем недодержано вимог статті 164 ГПК України.
Більше того, відповідно до пункту 10 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, ні в змісті позовної заяви, ні в доданих до неї документах не міститься підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відтак суд дійшов висновку, що позивач також не виконав вимоги статті 162 ГПК України.
Частиною першою статті 174 ГПК України унормовано, що: “Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.”
“В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити),” - частина друга статті 174 ГПК України.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху. Водночас для усунення вказаних у цій ухвалі недоліків позивачу слід надати суду:
- докази сплати судового збору в розмірі 1762 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, суд роз'яснює позивачу, що у випадку усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (частина третя статті 174 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків позивачу належить надати суду:
2.1 докази сплати судового збору в розмірі 1762 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
2.2 письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
3. Встановити строк для виправлення недоліків позовної заяви - до 21.01.2019, але не пізніше десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.В. Марущак