61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
29.12.2018 Справа № 905/2918/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» від 16.08.2018 про вжиття заходів забезпечення позову
у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» (01011, місто Київ, вулиця Лєскова, будинок № 9; код ЄДРПОУ - 14305909)
до приватного акціонерного товариства «Геркулес» (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Остапа Вишні, будинок № 22; код ЄДРПОУ - 25117467)
про стягнення 500 000,00 доларів США,
Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_2 Аваль» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до приватного акціонерного товариства «Геркулес» про стягнення 500 000,00 доларів США.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за кредитним договором № 012/01-03-3/00120 від 11.02.2014 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 500 000,00 доларів США.
До господарського суду Донецької області 12.01.2018 надійшла зустрічна позовна заява б/н б/д приватного акціонерного товариства «Геркулес» до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання відсутнім права стягнення заборгованості на підставі Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 012/01-03-3/1434 від 21.11.2013 року.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2018 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.
Ухвалою господарського суду від 29.01.2018 розгляд справи №905/2918/17 було зупинено у зв'язку з надходженням апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Геркулес» на ухвалу господарського суду Донецької області від 17.01.2018 по справі №905/2918/17 про повернення зустрічної позовної заяви та необхідністю скерування зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
Розгляд справи не поновлювався з огляду на неодноразове надходження апеляційних та касаційних скарг на прийняті у справі судові рішення та необхідністю скерування матеріалів справи до судів вищих інстанцій.
До господарського суду Донецької області надійшла заява за вих. №140/8/1227 від 16.08.2018 публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам приватного акціонерного товариства «Геркулес».
Листом господарського суду від 22.08.2018 заявника повідомлено, що питання про вжиття заходів до забезпечення позову буде вирішено після повернення матеріалів справи до місцевого суду та поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 27.12.2018 провадження у справі №905/2918/17 поновлено у зв'язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Донецької області, призначено підготовче судове засідання.
З урахування того, що матеріали господарської справи повернуто до місцевого суду та провадження у справі поновлено, суд розглядає заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач - заявник просить суд накласти арешт на всі грошові кошти (гривню та іноземні валюти) на банківських рахунках відповідача в межах суми позову, за виключенням грошових коштів, що призначені на виплату заробітної плати та здійснення нарахувань на заробітну плату працівникам підприємства відповідача.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та затягує процес розгляду даної справи, окрім того заявник вказує, що задля забезпечення ефективного захисту права позивача, в частині поновлення порушених прав щодо стягнення кредитної заборгованості, що є предметом розгляду даної справи, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти відповідача.
З огляду на значну суму заборгованості, позивач побоюється, що виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог, може ускладнитися чи стати неможливим через недобросовісність відповідача.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.
В юридичній науці під поняттям «забезпечення позову» розуміється засіб для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі - постанова Пленуму) забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Вказана правова позиція була підтримана й Вищим господарським судом України при винесенні постанови у справі № 6/166 від 13 серпня 2008 року.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до зазначеної норми, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Виходячи зі змісту наведених норм, забезпечення позову розглядається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і може застосовуватися на будь-якій стадії процесу як гарантія реального виконання рішення суду.
Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
При вирішенні питання про забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що дії відповідача можуть призвести до негативних наслідків на момент виконання рішення.
При цьому, за ст. 74 ГПК України обов'язок доказування розподілений між сторонами таким чином, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, у даному випадку, саме на позивача, як на особу, яка посилається, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, покладається обов'язок доведення своїх посилань.
Питання виконання чи не виконання відповідачем спірного зобов'язання за договором №012/01-03-3/00120 від 11.02.2014 не доводить наявність або відсутність у відповідача коштів у розмірі достатньому, для виконання рішення, а лише свідчить, що вказане зобов'язання між сторонами є спірним.
Доказів протилежного до суду не надано.
Доводи позивача про те, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, а його дії спрямовані на затягування судового процесу не є свідченням того, що у разі прийняття рішення про задоволення позову, це якимось чином може ускладнити чи унеможливити його виконання.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у частині накладення арешту на грошові кошти суд наразі не вбачає.
При цьому представником позивача не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.
Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів. Також з матеріалів справи не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що грошові кошти, які є у відповідача на рахунках банків та майно до винесення рішення можуть зникнути або зменшитись.
Пояснення та обставини, наведені в обґрунтування поданої заяви, зводяться лише до гіпотетичної можливості настання несприятливих наслідків для позивача, а не їх наявності на момент розгляду заяви.
За правовою позицією, викладеною у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення постанови в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Тобто, застосування інституту забезпечення позову є дискреційним правом суду, а не його обов'язком, яке він реалізує залежно від обставин справи.
Як вбачається з пункту 7.1 постанови Пленуму у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Всупереч положенням статей 77, 136 ГПК України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях і припущеннях. Також, позивачем не зазначено відомостей про рахунки та банківські установи, в яких вони відкриті, на які має бути накладено арешт.
Враховуючи збалансованість інтересів сторін та наведені вище обставини, у господарського суду відсутні достатні підстави для задоволення заяви позивача та вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви сплачена позивачем сума судового збору за її подання відноситься на позивача та йому не відшкодовується.
Позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову у випадку надання належних, допустимих, достовірних або достатніх у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234-235 ГПК України, суд
В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання - 29.12.2018.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східногоапеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя С.М. Фурсова