Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"26" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/635/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 25.09.2018 р.
за позовом Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія"
про стягнення заборгованості в сумі 8 265 086,97 грн.
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
представники:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача: не з'явився
Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" про стягнення заборгованості в сумі 8 085 878,17 грн., з яких 6 468 835,82 грн. основний борг, 1 314 382,75 грн. пеня, 118 319,83 грн. 3% річних, 363 548,57 грн. інфляційні втрати. Позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідач в порушення взятих на себе згідно договору на виробництво теплової енергії від 19.10.2017 року несвоєчасно розрахувався за отриманий природний газ, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/635/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 23 жовтня 2018 року.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року підготовче засідання відкладено на 20 листопада 2018 року.
19 листопада 2018 року на розгляд Господарського суду Рівненської області надійшла заява про забезпечення позову у даній справі №918/635/18, відповідно до якої позивач просить вжити заходів забезпечення позову у спосіб зазначений у відповідній заяві.
Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року призначено до розгляду заяву про вжиття заходів забезпечення позову на 27 листопада 2018 року.
20 листопада 2018 року відповідачем подано до суду клопотання про продовження терміну на надання відзиву.
20 листопада 2018 року відповідач подав заперечення на заяву про забезпечення позову.
26 листопада 2018 року від відповідача надійшло клопотання про призначення судових експертиз у даній справі. А саме, інженерно-технічної експертизи та економічної експертизи. В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що тариф на теплову енергію, що застосовує Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" являється не коректним при продажу теплової енергії відповідачу, так як вже включає в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а має включати тільки витрати на виробництво теплової енергії. Зазначає, що розрахунок за фактично надану теплову енергію із застосуванням існуючих тарифів на теплову енергію встановлених позивачу повинен проводитись відповідно до показників приладів комерційного обліку, що встановлені у кожного споживача за виключенням теплової енергії, яка вироблена за допомогою котлів на альтернативних видах палива. Вказує, ще не зазначено яким чином нараховувалась вартість і об'єм відпущеної відповідачу теплової енергії, будь-якого розрахунку зазначених обсягів відпущеної теплової енергії до позовної заяви позивачем не додано. На думку позивача, існує об'єктивна необхідність визначити дійсну кількість отриманої відповідачем теплової енергії, для чого необхідно провести перерахунок фактично отриманої відповідачем теплової енергії та визначити правомірність застосування діючих у позивача тарифів при розрахунку її вартості. Вказує, що дані розрахунки виходять за рамки простих арифметичних дій і потребують спеціальних технічних та економічних знань.
Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року відмовлено Комунальному підприємству "Славутське житлово-комунальне об'єднання" у задоволенні заяви № 1412 від 13.11.2018 року про забезпечення позову справі №918/635/18.
27 листопада 2018 року представник позивача подав клопотання про долучення додаткових доказів. Вказані докази судом долучено до справи.
Ухвалою суду від 27 листопада 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №918/635/18 на 30 днів до 30 грудня 2018 року включно, підготовче засідання відкладено на 11 грудня 2018 року.
11 грудня 2018 року від позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення судових експертиз. Позивач вказує, що тарифи, за якими ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" проводило нарахування за послуги з теплопостачання для споживачів м. Славута були встановлені виходячи з середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. Стверджує, що відповідач не міг не знати про діючі тарифи на теплову енергію з використанням природного газу, які діяли на території м. Славута та затверджені для Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання". Вказує, що піддаючи сумніву тариф на теплову енергію, встановлений рішенням виконкому Славутської міської ради для позивача, відповідач тим самим піддає сумніву і тарифи, затверджені для ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія". Також зазначає, що умови договору на виробництво теплової енергії від 19.10.2017 року врегульовують всі питання поставлені відповідачем для проведення судових експертиз, а тому підстав для призначення судових експертиз позивач не вбачає. Крім того, звертає увагу, що уповноваженим державним органом було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності за наслідками якої жодних порушень щодо виконання умов договору зі сторони Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" виявлено не було, про що складено акт.
Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" у задоволенні клопотання від 26.11.2018 року про призначення судових експертиз.
Ухвалою суду від 11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 20 грудня 2018 року.
20 грудня 2018 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" було подано позовну заяву до Господарського суду Хмельницької області про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017 року, на підставі якого позивач сформував свої позовні вимоги у даній справі.
В судовому засіданні 20 грудня 2018 року суд, без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки у даному випадку зібрані у процесі підготовчого провадження докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в справі №918/635/18.
20 грудня 2018 року оголошено перерву до 26 грудня 2018 року.
В судовому засіданні 26.12.2018 р. представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в розписці про оголошення перерви у судовому засіданні наявним в матеріалах справи.
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, господарським судом встановлено наступне.
19 жовтня 2017 року Комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (надалі - виробник теплової енергії) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" (надалі - Теплопостачальна організація) уклали Договір на виробництво теплової енергії (надалі - Договір; арк.с. 13-15), відповідно до п. 1.1. якого виробник теплової енергії виробляє та відпускає теплову енергію теплопостачальній організації, яка зобов'язана оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Відповідно до п. 1.2. договору теплова енергія використовується теплопостачальною організацією для:
- реалізації її наступним категоріям споживачів, які отримують послуги від котелень за адресами: вул. Садова, 4 та Здоров'я, 11, що в м. Славута:
- Населення;
- Бюджетні організації та установи;
- Інші споживачі.
- підтримання належного температурного режиму (опалення) приміщення.
Кількість теплової енергії, що постачається за цим договором, визначається за показами приладів обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" (п. 1.4. Договору).
Згідно з п. 1.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 3.1. договору погоджено, що розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводяться виключно в грошовій формі і відповідно до встановлених на дату підписання договору регульованих тарифів на теплову енергію для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на електричну енергію та в подальшому можуть змінюватися відповідно до встановлених регульованих тарифів на теплову енергію, що діють на день оплати:
- Населення теплова енергія: 1 367,77 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії - 1 289,27 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- Бюджетні організації теплова енергія: 1 405,94 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії - 1 323,02 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ
- теплової енергії без електроенергії - 1 767,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ
За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами.
Відповідно до п. 3.3. договору теплопостачальна організація зобов'язується проводить оплату за вироблену теплову енергію шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виробника теплової енергії в термін до 25 числа звітного місяця в порядку передоплати в сумі, що дорівнює 50% споживання попереднього місяця згідно діючого тарифу (ціни) поточного місяця. Остаточний розрахунок за вироблену теплову енергію проводиться теплопостачальною організацією згідно акту виконаних робіт виробника теплової енергії на протязі п'яти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Фактом отримання теплопостачальною організацією теплової енергії від виробника являється акт прийому-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки) акт прийому-передачі теплової енергії та повернути один примірник акту виробнику теплової енергії до 3 числа наступного місяця надання теплової енергії. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту прийому-передачі теплової енергії теплопостачальною організацією протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою теплопостачальною організацією в кількості, вказаній в акті (п. 3.5. Договору).
Пунктом 5.2.2. договору сторони погодили, що теплопостачальна організація несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за вироблену теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Згідно з п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30 квітня 2018 року.
Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплено відбитками печаток сторін.
На виконання умов Договору позивач здійснив постачання теплової енергії за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року на загальну суму 10 318 835 грн. 82 коп.
Щомісячно на адресу відповідача надсилалися акти наданих послуг, а саме: ОСОБА_2 наданих послуг №4320 від 31.10.2017 року на суму 533 032,49 грн.; ОСОБА_2 наданих послуг №4394 від 30.11.2017 року на суму 1 584 757,31 грн.; ОСОБА_2 наданих послуг №4391 від 30.11.2017 року на суму 158,64 грн.; ОСОБА_2 наданих послуг №4461 від 31.12.2017 року на суму 2 197 741,66 грн.; ОСОБА_2 наданих послуг №4539 від 31.01.2018 року на суму 2 088 184,42 грн.; ОСОБА_2 наданих послуг №4612 від 28.02.2018 року на суму 1 956 634,02 грн.; ОСОБА_2 наданих послуг №4680 від 31.03.2018 року на суму 1 958 326,75 грн. (арк.с. 20, 23, 25, 27, 30, 32). Однак, як стверджує позивач, відповідач не повернув належним чином підписані та скріплені відбитком печатки акти в термін, визначений умовами договору.
Для оплати відповідачем спожитої теплової енергії позивачем було виставлено рахунки: №4320 від 31.10.2017 року на суму 533 032,49 грн.; №4394 від 30.11.2017 року на суму 1 584 757,31 грн.; №4391 від 30.11.2017 року на суму 158,64 грн.; №4461 від 31.12.2017 року на суму 2 197 741,66 грн.; №4539 від 31.01.2018 року на суму 2 088 184,42 грн.; №4612 від 28.02.2018 року на суму 1 956 634,02 грн.; №4680 від 31.03.2018 року на суму 1 958 326,75 грн. (арк.с. 21-22, 24, 26, 29, 31, 33).
Як убачається з матеріалів справи відповідач частково розрахувався за надані послуги згідно договору від 19.10.2017 року, всього сплачено 3 850 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1389 від 17.11.2017 року на суму 100 000,00 грн., №1396 від 24.11.2017 року на суму 100 000,00 грн., №1423 від 30.11.2017 року на суму 100 000,00 грн., №1481 від 13.12.2017 року на суму 150 000,00 грн., №1527 від 27.12.2017 року на суму 300 000,00 грн., №1547 від 04.01.2018 року на суму 200 000,00 грн., №1561 від 11.01.2018 року на суму 100 000,00 грн., №1683 від 15.02.2018 року на суму 70 000,00 грн., №1929 від 20.04.2018 року на суму 30 000,00 грн., а також банківськими виписками від 01.03.2018 року, від19.03.2018 року, від 27.03.2018 року, від 26.04.2018 року (арк.с. 34-46).
Відтак неоплаченим відповідачем лишилися надані послуги на суму 6 468 835,82 грн.
Керуючись п.5.2.2 договору, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання, позивач нарахував 1 314 382, 75 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, по кожному періоду надання послуг.
Покликаючись на ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 363 548,57 грн. інфляційних втрат та 118 319,83 грн. - три відсотки річних.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором від 19.10.2017 року в сумі 6 468 835,82 грн.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Щодо позовних вимог про стягнення 1 314 382, 75 грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей ОСОБА_3 регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За умовами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, відповідно до п. 3.3. договору остаточний розрахунок за вироблену теплову енергію проводиться теплопостачальною організацією згідно акту виконаних робіт виробника теплової енергії на протязі п'яти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Як встановлено судом, у позивача виникає право нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 16 числа місяця, наступного за звітним. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування санкцій є 15 число місяця, наступного за звітним. Відтак, нарахування пені слід починати з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано - з 16 числа місяця, наступного за звітним, разом з тим припинити - через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тому, перевіряючи нарахування позивача - судом здійснено власний обрахунок пені по ОСОБА_2 наданих послуг №4320 від 31.10.2017 року за період з 16.11.2017 року по 26.12.2017 року, ОСОБА_2 наданих послуг №4394 від 30.11.2017 року за період з 16.12.2017 року по 28.02.2018 року, ОСОБА_2 наданих послуг №4461 від 31.12.2017 року за період з 16.01.2018 року по 16.07.2018 року, ОСОБА_2 наданих послуг №4539 від 31.01.2018 року за період з 16.02.2018 року по 16.08.2018 року, ОСОБА_2 наданих послуг №4612 від 28.02.2018 року за період з 16.03.2018 року по 16.09.2018 року, ОСОБА_2 наданих послуг №4680 від 31.03.2018 року за період з 16.04.2018 року по 25.09.2018 року,
та встановлено, що розмір пені становить всього - 1 267 584,00 грн.
Таким чином, стягнення пені у сумі 46 798,75 грн. (17 221, 82 грн. - 15 892,70 грн. = 1 329,12 грн.) - є необґрунтованим.
Отже, пеня підлягає до стягнення з відповідача у сумі 1 267 584,00 грн. Відтак у частині стягнення 46 798,75 грн. пені - позов до задоволення не підлягає.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо обрахованих сум інфляційних втрат суд зазначає наступне.
У листі Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р. викладено "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Так, при розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що їх нарахування здійснено позивачем із суми заборгованості в розмірі 6 468 835,82 грн. за період з листопада 2017 року по серпень 2018 року. При цьому, позивачем не було враховано періоди виникнення боргу в загальному розмірі 6 468 835,82 грн. та часткові оплати заборгованості відповідачем.
Відтак, судом здійснено власний обрахунок та встановлено, що з 26.04.2018 року по 25.09.2018 року інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу 6 468 835,82 грн. становлять 76 765,67 грн. Таким чином, стягнення інфляційних втрат у сумі 286 782,90 грн. - є необґрунтованим.
Отже, інфляційні втрати підлягають до стягнення з відповідача у сумі 76 765,67 грн. Відтак у частині стягнення 286 782,90 грн. інфляційних - позов до задоволення не підлягає.
Щодо обрахованих сум 3% річних слід зазначити наступне.
Суд звертає увагу, що вірним є нарахування 3% річних на суму боргу по кожному ОСОБА_2 наданих послуг окремо, з урахуванням термінів оплати, передбачених п.3.3. Договору.
Як уже зазначалося вище, у позивача виникає право нарахування 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з 16 числа місяця, наступного за звітним. Однак, позивачем помилково визначено, що моментом, з якого у нього виникає право нарахування 3% річних є 15 число місяця, наступного за звітним.
Відтак, судом здійснено власний обрахунок 3% річних та встановлено, що їх розмір складає всього 117 464,85 грн. Таким чином, стягнення 3% річних у сумі 854,98 грн. - є необґрунтованим.
Отже, 3% річних підлягають до стягнення з відповідача у сумі 117 464,85 грн. У частині стягнення 854,98 грн. 3% річних - позов до задоволення не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" підлягає задоволенню частково, в частині стягнення із ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" 6 468 835,82 грн. - основного боргу, 1 267 584,00 грн. - пені, 117 464,85 грн. - 3% річних, 76 765,67 грн. - інфляційних втрат.
В частині вимог про стягнення 46 798,75 грн. - пені, 854,98 - 3% річних, 268 782,90 грн. - інфляційних втрат - у позові необхідно відмовити.
Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору - 123 976,30 грн., сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача - 118 959,75 грн. у якості відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Альтернативна Теплова Компанія" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Замкова, 51, ідентифікаційний код: 36631296) на Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (30000, Хмельницька область, місто Славута, вулиця Миру, 14 а, ідентифікаційний код: 34432514) - 6 468 835 (шість мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 82 коп. основного боргу, 1267 584 (один мільйон двісті шістдесят сім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. пені, 117464 (сто сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 85 коп. 3% річних, 76 765 (сімдесят шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 67 коп. інфляційних втрат та 118 959 (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 75 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 46 798,75 грн. - пені, 854,98 - 3% річних, 286 782,90 грн. - інфляційних втрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до суду Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "02" січня 2019 року.
Суддя Бережнюк В.В.