79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.12.2018 Справа №914/1989/18
Господарський суд Львівської області в складі:
судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Думин В.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця Кутергіна Володимира Валерійовича, м. Житомир
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Газ-Транс", м. Львів
про стягнення 52 491,88 грн.
За участю представників:
Від позивача: Волгов К.Г.;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Фізична особа-підприємець Кутергін Володимир Валерійович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Газ-Транс" про стягнення 52 491,88 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що він на виконання усної домовленості з відповідачем, згідно виставленого останнім рахунку, перерахував відповідачу кошти в сумі 49 500,00 грн, в рахунок яких відповідач повинен був поставити гравій керамзитовий ФР10-20 мм. у кількості 55 м.куб. Однак відповідач не виконав своїх зобов'язань та не здійснив поставку гравію, а претензії щодо повернення коштів залишив без реагування.
Позивач вважає, що відповідач повинен повернути вартість непоставленого товару у розмірі 49 500,00грн та сплатити 3% річних в сумі 989,00грн. і втрати від інфляції в розмірі 2 002,88 грн.
Обставини справи: ухвалою від 26 жовтня 2018 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи в судовому засіданні по суті на 22 листопада 2018р.
В судове засідання 22.11.2018 р. з'явився представник позивача, надав суду скан -копії електронного листування з відповідачем, копії листів про звернення до відповідача з вимогою повернути кошти, письмові пояснення щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.
В судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 06.12.2018р.
28.11.2018 р. за вх. № 45614/18 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Ухвалою від 30.11.2018р. суд задоволив дане клопотання та ухвалив провести судове засідання 06.12.2018 року о 11:00 год. у справі № 914/1989/18 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Житомирської області за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65.
В судове засідання 06.12.2018 р. з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору.
Зокрема представник позивача зазначив, що 19 лютого 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Кутергін Володимиром Валерійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС» було укладено усний договір про поставку товару, за умовами якого відповідач узяв на себе зобов'язання поставляти товар (Гравій керамзитовий ФР 10-20 мм. у кількості 55 м. куб.) Позивачу, а Позивач в свою чергу зобов'язався прийняти такий товар та сплатити Відповідачу його вартість. Представник вважає, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а всі істотні умови договору було узгоджено виставленим Відповідачем рахунком за №10 від 19 лютого 2018 року.
Зокрема представник зазначає, що Відповідачем засобом електронного зв'язку було виставлено Позивачу рахунок на оплату № 10 від 19 лютого 2018 року. На підставі відповідного рахунку Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача 49 500,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 1141 від 20 лютого 2018 року, що проведено через банківську установу.
Однак відповідач всупереч досягнутих між сторонами домовленостям, відвантаження товару не провів, через що утворилася заборгованість на загальну суму 49 500,00 грн.
З метою отримання належних грошових коштів за непоставлений Товар та досудового врегулювання спірних правовідносин і поновлення порушених прав, Позивачем у телефонному режимі було повідомлено Відповідача щодо необхідності виконання зобов'язань в натурі або повернення коштів. Крім того, 22.08.2018 року на адресу Відповідача було направлено Претензію за вих. № 12 від 21 серпня 2018 року, з вимогою повернути неправомірно утримувані кошти на розрахунковий рахунок Позивача.
Однак, станом на день звернення до господарського суду із даним позовом відповідачем не було повернуто неправомірно утримувані кошти, відповіді на претензію не надано.
За таких обставин, на думку позивача, відповідач з 21.02.2018 року почав безпідставно користуватися грошовими коштами позивача у сумі 49 500,00 грн. а відтак повинен сплатити 3% річних в сумі 989,00грн. і втрати від інфляції в розмірі 2 002,88 грн.
Також представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він має намір подати додаткові докази у справі.
Ухвалою суду від 06.12.2018 року відкладено розгляд справи на 18.12.2018 року.
10.12.2018 року позивач подав через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог про стягнення коштів за неотриманий товар. Суть заяви зводиться до того, що кошти в сумі 49 500,00 грн., які просить стягнути позивач, визначаються ним як неправомірно утримувані за непоставлений товар.
Також позивачем долучено до справи претензію від 06.12.2018р. №25 скеровану відповідачу з вимогою провернути неправомірно утримувані кошти в сумі 49 500,00грн.
Ухвалою суду від 18.12.2018 року відкладено розгляд справи на 26.12.2018 року.
В судове засідання 26.12.2018р. з'явився представник позивача. Позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві, уточненнях до позовної заяви та матеріалах справи.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву та заяву про уточнення позовних вимог не надав.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд з'ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, встановив наступне.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За твердженнями позивача, 19 лютого 2018 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС» (відповідач) було укладено усний договір про поставку товару, відповідно до умов якого відповідач узяв на себе зобов'язання поставляти товар (Гравій керамзитовий ФР 10-20 мм. у кількості 55 м. куб.) Позивачу, а Позивач в свою чергу зобов'язався прийняти такий товар та сплатити Відповідачу його вартість.
Як встановлено судом, письмового договору купівлі-продажу чи договору поставки між сторонами укладено не було.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Як передбачено ст. 712 ЦК Україхни, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Глава 54 Цивільного кодексу України, яка регулює відносини купівлі-продажу не містить норми про недійсність договору купівлі-продажу за умов недодержання письмової форми.
Позивач вважає, що між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб, а всі істотні умови договору було узгоджено виставленим Відповідачем рахунком за № 10 від 19 лютого 2018 року, і відповідно до цього рахунку, Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача 49 500,00 грн. (сорок дев'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 8 250,00 грн.
Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням від 20.02.2018р. №1141 (а.с. 22), оригінал якого оглянуто судом в засіданні.
Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи скріншот (знімок з екрану комп'ютера), де зображено податкову накладну №24 від 20.02.2018 року, яка зареєстрована в ЄРПН, прийнята контрагентом та підписана ЕЦП Браташ П.Р. У вказаній податковій накладній зазначено найменування постачальника (продавця) та отримувача (покупця), їх код ЄДРПОУ, загальна сума коштів, що підлягає сплаті, з урахуванням податку на додану вартість та становить 49 500 грн., номенклатура товару, його кількість та вартість. Номенклатура товару, його кількість і вартість відповідає даним, зазначених в рахунку на оплату №10 від 19 лютого 2018 року.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань громадянин Браташ П.Р. є засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС».
В матеріалах справи наявна також і копія рахунку на оплату від 19.02.2018р. №10 (а.с. 20), який за твердженнями позивача викладеними в додаткових поясненнях, був виставлений відповідачем позивачу засобом електронного зв'язку.
Дослідившии даний рахунок, судом було встановлено, що такий не містить жодного підпису представників сторін, не засвідчений печатками, в ньому відсутні реквізити покупця, а зазначено тільки ФОП Кутергін Володимир Валерійович. Позивачем не конкретизовано, яким саме засобом зв'язку він отримав цей рахунок, не надано жодних доказів, які б свідчили, що даний рахунок скерований йому саме відповідачем. В графі де мало бути зазначено, хто виписав рахунок, не зазначено жодних відомостей. Рахунок також не містить жодних посилань на строки перерахування коштів, чи строки поставки товару згідно цього рахунку.Також в рахунку наявне посилання на «основний договір», проте не конкретизовано, який це саме договір.
З огляду на викладене суд вважає, що рахунок на оплату від 19.02.2018р. №10 не може вважатись належним доказом на підтвердження виникнення між сторонами договірних відносин, оскільки такий не містись всіх істотних умов договору.
Відповідно до положень ст. 663 ГПК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем не надано суду жодного документа яким був би визначений строк протягом якого відповідач мав поставити товар - гравій керамзитовий ФР 10-20 мм. у кількості 55 м. куб.
Позивач стверджує, що оскільки відповідач не поставив йому гравій керамзитовий, з метою отримання належних грошових коштів за не поставлений Товар та досудового врегулювання спірних правовідносин і поновлення порушених прав Позивачем, у телефонному режимі було повідомлено Відповідача щодо необхідності виконання зобов'язань в натурі або повернення коштів.
Крім того, 22.08.2018 року на адресу Відповідача було направлено Претензію за вих. № 12 від 21 серпня 2018 року, з вимогою повернути неправомірно утримувані кошти на розрахунковий рахунок Позивача.
Суд зазначає, що долучена до справи копія фіскального чеку від 22.08.2018р. не є належним доказом скерування відповідачу відповідної претензії, оскільки з фіскального чеку не вбачається, який саме документ було скеровано в даному поштовому відправлені. Більше того, як вбачається з даного фіскального чеку, в графі «кому» зазначено керівника ТОВ «УКР-ГАЗ -ТРАНС», а в графі «куди» зазначено м.Львів та поштовий індекс 79059. В той же час, як зазначено позивачем у позовній заяві, та вбачається із витягу з ЄДР ЮО ФОП та ГФ, поштовий індекс відповідача: 79058.
Також позивачем долучено до матеріалів справи претензію від 06.12.2018р. №25, однак доказів направлення її відповідачу, позивачем не надано.
Щодо долучених позивачем до матеріалів справи листів за №3 від 22.02.2018 року(а.с. 34 ) та №10 від 07.05.2018 року (а.с. 35) про повернення коштів в сумі 49 500,00грн, то такі не є належними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки зазначені документи не містять інформації про адресата та відсутнє підтвердження про їх скерування та отримання останнім, на їх основі не можна встановити факт звернення позивача про повернення коштів в сумі 49 500,00 грн.
Також суд не бере до уваги долучені позивачем до справи скріншоти (знімки з екрану комп'ютера), де зображена електрона переписка між електронними адресами: keramzit_shklo@meta.ua та novaplast1201@gmail.com (а.с.27-33). Дані скріншоти не дають змоги встановити, що вказані електронні скриньки належить комусь із працівників позивача та відповідача, а тому на їх основі не можна встановити факт електронної переписки саме між позивачем та відповідачем.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено суду на яких саме умовах мала здійснюватись поставка гравію. Відтак невідомо, чи відповідач повинен був самостійно поставити товар відповідачу, чи сам відповідач повинен був забрати товар зі складу відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Дана норма закону дає право покупцю, який сплатив попередню оплату, вимагати повернення такої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк.
Однак позивачем не доведено коли саме у відповідача виник обов'язок поставити товар.
Позивачем не надано доказів про те, що він звертався до відповідача з вимогою передати товар, та доказів, що мало місце порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, в семиденний строк від дня пред'явлення такої вимоги. Оскільки позивачем не доведено, що зі сторони відповідача мало місце порушення строків поставки товару, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 4 закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 1 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1762,00 грн, а відтак при поданні позову до суду, позивач мав сплатити судовий збір в сумі 1762,00грн.
Однак, відповідно до платіжного доручення №1349 від 22.10.2018 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1841,00 грн, тобто позивачем зайво сплачено сулдовий збір в сумі 79,00грн.
Враховуючи наведене, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. слід залишити за позивачем, а витрати позивача в розмірі 79,00 грн. можуть бути повернуті за його клопотанням.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Кутергіна Володимира Валерійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГАЗ-ТРАНС» про стягнення заборгованості в розмірі 52 491 (п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 88коп.- відмовити.
2. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. залишити за позивачем.
3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 02.01.2019р.
Суддя Запотічняк О.Д.