28 грудня 2018 року справа №810/2800/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
- скасувати рішення Боярської міської ради Київської області від 07.09.2017 № 33/1088, яким скасоване рішення Боярської міськради від 21.11.2006 № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації в м. АДРЕСА_1. гр. ОСОБА_1.» та скасування акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 14.11.2006 в АДРЕСА_2;
- скасувати рішення Боярської міської ради Київської області від 19 вересня 2017 року № 50/35, яким доручено Комунальному підприємству «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради надати припис власнику тимчасової споруди з вимогою усунення порушень, шляхом проведення демонтажу цієї споруди протягом семи робочих днів.
В обгрунтування таких вимог зазначив, що прийняте відповідачем рішення від 07.09.2017 року № 33/1088 не відповідає вимогам закону, рішень Конституційного суду України та висновкам Верховного суду України вирішених у постановах, є протиправним та не має створювати юридичних наслідків внаслідок своєї незаконності. Позивач вважає, що його чинність, надає формальні підстави для знесення торгівельного павільйону, що призведе до порушення прав позивача на мирне володіння майном, яким добросовісно користуюсь протягом дванадцяти на підставі рішення Боярської міської ради від 21.11.2006 року № 131/11.
Окрім того, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що рішення Боярської міської ради від 19.09.2017 року № 50/35 є похідним наслідком прийняття рішення від 07.09.2017 року № 33/1088, що оскаржується в адміністративній справі 810/2800/18 та у випадку скасування його судом, існування рішення міськради від 19.09.2017 року № 50/35 буде безпідставним, а тому його слід також скасувати як наслідок скасування рішення від 07.09.2017 року № 33/1088.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 10.09.2018.
Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні та вказував на обставини, які на його думку свідчать про те, що Боярська міська рада Київської області під час прийняття оспорюваних рішень, діяла в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Зокрема відповідач зазначив, що вбачаються порушення Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.10.2000 № 227, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 р. за № 755/4976 «Про затвердження Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності», а саме акт, який затверджений рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 21.11.2006 № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгівельний павільйон) до експлуатації в м. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1.» складений з порушенням та не відповідає формі.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що твердження позивача, про те що міська рада не мала права скасовувати рішення виконавчого комітету спростовується тим, що відповідно до п.п.15 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень ради належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №297/2 від 21 серпня 1995 року надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення торговельного павільйону розміром 6.0 х 3.0 м в АДРЕСА_2
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №364/4 від 02 жовтня 1995 року надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на відкриття торгової точки на АДРЕСА_2, на торгівлю в кіоску промисловими та продовольчими товарами.
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №298/10 від 03 вересня 1996 року надано дозвіл ФОН ОСОБА_1 на розміщення торгівельного павільйону розміром 7.0 х 3,5 м в АДРЕСА_2
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №27/1 від 02 лютого 1998 року вилучено міськземфонду та передано ФОП ОСОБА_1 під розміщення торгівельного павільйону земельну ділянку площею 30,5 кв. м. по АДРЕСА_2 згідно схеми; зобов'язано ФОП ОСОБА_1 заключите договір оренди на дану земельну ділянку з Боярською міською радою.
08 квітня 1998 року між Боярською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір на право тимчасового користування землею №246, а саме земельною ділянкою площею 30,5 кв. м по АДРЕСА_2.
Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №25/1 від 04 лютого 2002 року надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення торгівельної споруди розміром 7.0 х 3,5 м в АДРЕСА_2 (поруч з існуючим павільйоном) згідно схеми; надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розробку проекту відведення земельної ділянки (площу земельної ділянки уточнити проектом) в оренду для підприємницької діяльності в АДРЕСА_2
19 травня 2004 року ФОП ОСОБА_1 видано дозвіл №10 на розміщення малої архітектурної форми на підставі договору оренди землі №481 від 26 квітня 2004 року.
4 липня 2006 року між Боярською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №768 а саме земельної ділянки площею 0.0071га під землі комерційного використання по АДРЕСА_2.
14 листопада 2006 року складений Акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації по АДРЕСА_2
Відповідно до рішення Боярської міської ради від 21.11.2006 року № 131/11 виконавчий орган міської ради вирішив затвердити акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торговельний павільйон) до експлуатації, в АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 загальною площею 49,8 кв. м.
Згідно вказаного акту від 14.11.2006 року технічна комісія встановила, що торгівельний павільйон в АДРЕСА_2 збудований з дозволом на розміщення, виданого Києво-Святошинською РДА, інспекцією ДАБК, відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА та є закінченим будівництвом.
Торговельний павільйон готовий до введення до експлуатації, порушення вимог органів Державного архітектурно-будівельного контролю, Державного санітарно-епідеміологічного, пожежного нагляду при будівництві не встановлено.
Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №40/1871 від 26 грудня 2013 року встановлено за договором платний особистий сервітут строком на 5 років ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 73 кв. м в АДРЕСА_2, для обслуговування існуючого торговельного павільйону та для проходу, проїзду і благоустрою даної земельної ділянки.
08 січня 2014 року між Боярською міською радою та ФОГІ ОСОБА_1 укладено договір про встановлення особистого сервітуту №27/2014 площею 73 кв. м. по АДРЕСА_2, згідно схеми, що додається до договору.
Однак, рішенням Боярської міської ради від 07.09.2017 року № 33/1088 скасоване рішення міськради від 21.11.2006 року № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгівельний павільйон) до експлуатації в АДРЕСА_2. гр. ОСОБА_1.» та скасований акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 14.11.2016 року.
19 вересня 2017 року № 50/35 Боярська міська рада прийняла рішення доручити Комунальному підприємству «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради надати припис власнику тимчасової споруди з вимогою усунення порушень, шляхом проведення демонтажу цієї споруди протягом семи робочих днів; у разі не виконання припису, здійснити демонтаж тимчасової споруди, яка встановлена ФОН ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до схеми що додається, згідно з чинним законодавством.
Не погоджуючись із прийнятими рішення Боярської міської ради та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини справи та норми законодавства.
Розглянувши заяву позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, суд дійшов висновку, що причини пропуску шестимісячного строку є поважними, а тому вважає за можливе такий строк поновити.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.
Згідно з частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Аналіз наведених положень Закону № 280/97-ВР дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов'язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб'єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.
Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Цей принцип знайшов своє відображення й у статті 74 Закону № 280/97-ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2013 року (№ 21-64а13) та 25 травня 2016 року (№ 21-5459а15), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цієї позиції.
Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб'єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.
Враховуючи, що рішення від 21.11.2006 року № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгівельний павільйон) до експлуатації в АДРЕСА_2. гр. ОСОБА_1.» є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, це рішення не може бути в подальшому скасоване органом місцевого самоврядування.
Окрім того, суд зазначає, що законодавством України не надано повноважень органам місцевого самоврядування, зокрема Боярській міській раді скасовувати акт технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації. Такий орган наділений дискреційними повноваженнями лише щодо затвердження акта технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації.
Відповідач у своєму відзиві вказує, що твердження позивача про те, що міська рада не мала права скасовувати рішення виконавчого комітету спростовується тим, що відповідно до п.п.15 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР до повноважень ради належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Разом з тим, аналіз п.п.15 ч.1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР дає підстави для висновку, що в разі дотримання сукупності умов, які дають можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, такий орган зобов'язаний вказати у такому рішенні чіткий опис невідповідності рішення, яке скасовується, Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Відповідач вказує, що на розгляд чергової сесії Боярської міської ради виносилось питання щодо скасування рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 21.11.2006 № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгівельний павільйон) до експлуатації в м. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1.», як таке, що не відповідає законодавству чинному на 2006 рік.
Однак, ні в спірному рішенні від 07.09.2017 № 33/1088, ні у відзиві відповідач не вказує якій саме нормі законодавства не відповідає рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 21.11.2006 № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту (торгівельний павільйон) до експлуатації в м. АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1.», що свідчить про його необґрунтованість.
Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а ч.2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийнятого ним рішення рішенні від 07.09.2017 № 33/1088, відповідно позовні вимоги в частині його скасування слід задовольнити.
Разом з тим, вимоги позивача скасувати рішення Боярської міської ради Київської області від 19 вересня 2017 року № 50/35, яким доручено Комунальному підприємству «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради надати припис власнику тимчасової споруди з вимогою усунення порушень, шляхом проведення демонтажу цієї споруди протягом семи робочих днів, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Позивач в заяві про збільшення позовних вимог вказує про те, що рішення виконавчого комітету Боярської міської ради №50/35 від 19.09.2017 року є похідним від рішення №33/1088 від 15.09.2017 року .
Однак, рішення за № 50/35 від 19.09.2017 року прийнято на засіданні виконавчого комітету Боярської міської ради, а рішення № 33/1088 від 15.09.2017 року на засіданні сесії.
Боярська міська рада та виконавчий комітет Боярської міської ради є юридичними особами та наділені різними повноваженнями, тому, відповідачем у справі не може бути Боярська міська рада, оскільки прийняття даного рішення відноситься до повноважень виконавчого комітету Боярської міської ради відповідно до Закону № 280/97-ВР.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
Тобто, встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Таким чином, обов'язковою умовою для визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень є наявність факту порушення останнім прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась за їх судовим захистом.
Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Збільшуючи позовні вимоги, позивач не вказав обставин, які б свідчили про порушення саме його прав свобод чи інтересів рішенням № 50/35 від 19.09.2017. Окрім того, дане рішення не містить приписів щодо прав та обов'язків безпосередньо позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплаченого судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 1409,60 грн.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір відповідно до задоволеної вимоги в розмірі 704,80 грн. підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати рішення Боярської міської ради Київської області від 07.09.2017 № 33/1088, яким скасоване рішення Боярської міськради від 21.11.2006 № 131/11 «Про затвердження акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації в м. АДРЕСА_1. гр. ОСОБА_1.» та скасування акту технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації від 14.11.2006 в АДРЕСА_2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Боярської міської ради Київської області на користь ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.