22 грудня 2018 року 810/4902/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Гумуржи Олександра Костянтиновича, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю " Аверс-Сіті" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Гумуржи Олександра Костянтиновича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.06.2017 №35514107 15:21:09.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про скасування права власності на підставі рішення судів є протиправним, оскільки прийнято без законних підстав та всупереч визначеної законом процедури. При цьому, позивач зауважив, що державному реєстратору було подано документи не в повному обсязі, що, на думку позивача, свідчить про те, що у державного реєстратора були відсутні підстави для внесення запису про припинення права власності на підставі рішення судів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, яка вказана в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2.
Проте, до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення з відміткою про невручення адресату поштового відправлення з причини "не існує".
Згідно з ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Також, ухвалою суду від 29.10.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Вказаною ухвалою суду запропоновано третім особам подати до суду пояснення щодо позову.
Копію даної ухвали суду вручено ОСОБА_2 30 листопада 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0113329202525.
Ухвала суду надсилалась ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення з відміткою про невручення адресату поштового відправлення.
Згідно з ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, треті особи були належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Однак, на час прийняття рішення у даній справі треті особи правом на подання пояснень щодо позову не скористались.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Гордейчуком Валерієм Павловичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 8765266 та зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" право власності на квартиру АДРЕСА_3. Номер запису про право власності - 3727677.
Після прийняття такого рішення державним реєстратором Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Гордейчуком Валерієм Павловичем було видано ТОВ "Аверс-Сіті" свідоцтво про право власності НОМЕР_2.
У грудні 2016 року до Ірпінського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті", третя особа: Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, в якому просила суд визнати недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 06.12.2013 року; скасувати запис про реєстрацію права власності №3727677 від 18.10.2013 року, внесений державним реєстратором Гордейчуком Валерієм Павловичем, (Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області); визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_3.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 у справі №367/9471/16-ц вказаний позов задоволено повністю. Визнано недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 06.12.2013 року. Скасовано запис про реєстрацію права власності №3727677 від 18.10.2013 року, внесений державним реєстратором реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Гордейчуком Валерієм Павловичем. Визнано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_3. Стягнуто з ТОВ "Аверс-Сіті" на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 8000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ "Авес-Сіті" подало апеляційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 у справі №367/9471/16-ц.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.05.2017 у справі №367/9471/16-ц апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" задоволено частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 в частині визнання права власності та стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_3 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Аверс-Сіті" судові витрати в розмірі 6465,60 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
02 червня 2017 року о 15:30:27 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Гумуржи Олександром Костянтиновичем прийнято рішення №35514107, згідно з яким до Державного реєстру прав внесено запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Аверс-Сіті" на квартиру АДРЕСА_3.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136092055 від 30.08.2018, підстава скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "Аверс-Сіті" - рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 у справі №367/9471/16-ц, рішення Апеляційного суду Київської області від 30.05.2017 у справі №367/9471/16-ц, а підстава внесення запису до Державного реєстру прав, який здійснено 02.06.2017 о 15:21:09 - рішення від 02.06.2017 15:30:27 індексний номер 35514107.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням, а також вчиненими діями щодо скасування реєстрації права власності за ТОВ "Аверс-Сіті" на вказану квартиру, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор встановлює, зокрема: відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
При цьому, статтею 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Отже, державна реєстрація речових прав здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру прав відповідного запису на підставі рішення про державну реєстрацію прав.
У такому ж порядку здійснюється скасування внесених до Державного реєстру прав записів про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно з п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.
У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
Аналіз викладених положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить, що рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є безумовною підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, від 25.01.2017 №78807959, підставою виникнення права власності у ТОВ "Аверс-Сіті" на квартиру АДРЕСА_3, вказано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2, виданого Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області, а підставою внесення такого запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 8765266 від 06.12.2013. Номер запису про право власності - 3727677.
Однак, як зазналось вище, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 у справі №367/9471/16-ц визнано недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 06.12.2013 року та скасовано запис про реєстрацію права власності №3727677 від 18.10.2013 року, внесений державним реєстратором реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Гордейчуком Валерієм Павловичем.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 30.05.2017 у справі №367/9471/16-ц рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 у вказаній частині залишено без змін.
Отже, наведене свідчить, що в судовому порядку скасовано підставу виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_3 - за ТОВ "Аверс-Сіті", а також скасовано підставу внесення такого запису.
Як було встановлено судом, 02 червня 2017 року о 15:30:27 державним реєстратором Комунального підприємства "Центр реєстраційних послуг" Гумуржи Олександром Костянтиновичем прийнято рішення №35514107, згідно з яким до Державного реєстру прав внесено запис про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Аверс-Сіті" на квартиру АДРЕСА_3.
При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №136092055 від 30.08.2018, підставою скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "Аверс-Сіті" - зазначено рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.03.2017 у справі №367/9471/16-ц, рішення Апеляційного суду Київської області від 30.05.2017 у справі №367/9471/16-ц.
Отже, враховуючи те, що рішенням суду визнано недійсним Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 06.12.2013 та скасовано запис про реєстрацію права власності №3727677 від 18.10.2013, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ "Аверс-Сіті", суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 02.06.2017 №35514107 про скасування реєстрації права власності за позивачем на вказану вище квартиру прийнято відповідачем у межах правового поля та з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не доведено протиправності оскаржуваного рішення.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.