справа №813/898/17
21 грудня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача Вольського А.Б., представника відповідача Хиря В.В.
розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,-
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мостиського 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить:
- визнати незаконними та скасувати накази начальника Мостиського прикордонного загону “Про результати службового розслідування ” №340 від 02 липня 2016 р, №376 від 15 липня 2016 р, №406 від 26 липня 2016 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що він є військовослужбовцем запасу та відповідачем протиправно застосовано наказами №340 від 02.07.2016 р, №376 від 15.07.2016 р , №406 від 26.07.2016 р дисциплінарні стягнення “сувора догана ”, оскільки він перебував на листку непрацездатності та обов'язку, щодо повідомлення начальника про перебування на лікарняному та на прийомі у голови Львівської обласної адміністрації не мав.
Позивач вважає вказані накази незаконними та зазначає, що такими наказами обмежено численні права і свободи позивача, закріплені в Конституції України.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили такі задовольнити.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи письмовий відзив та заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що суть протиправних дій з боку позивача, за вчинення яких до нього правомірно застосовано дисциплінарні стягнення “сувора догана ”, полягає в тому, що підставою застосування таких до позивача слугувало порушення ним вимог ст.ст. 12, 14, 16, 49, 56, 216, 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.2 наказу МВС від 02.03.2016 р №149 “Про затвердження Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби в особистих справах за межі гарнізонів, ділянок відповідальності, де дислоковано орган, навчальний заклад, науково-дослідну установу, підрозділ (спеціального призначення) Державної прикордонної служби України”, які підтверджуються матеріалами службового розслідування.
Також представник відповідача зазначив про необгрунтованість доводів позивача щодо відсутності складу дисциплінарного проступку у зв'язку з тим, що позивач перебував на листку непрацездатності.
Зауважив, що відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України від 10.11.2013 р укладеного між позивачем та начальником Мостиського прикордонного загону, позивач взяв на себе зобов'язання протягом дії цього Контракту проходити службу на умовах і в порядку, встановлених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, іншими нормативно-правовими актами, що визначають порядок проходження військової служби, та цим Контрактом, однак останній вищевказаних положень дотримано не було.
З наведених підстав представник відповідача оскаржені накази вважає правомірними, в задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 р. залишено позовну заяву ОСОБА_1 до Мостиського 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності без розгляду.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 р. ухвалу Львівського окружного адміністративного суду 20.06.2017 р. скасовано. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мостиського 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності направлено до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 31.05.2018 року продовжено розгляд адміністративної справи.
Заслухавши думку позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України між ОСОБА_1 та начальником Мостиського прикордонного загону від 10.11.2013 р, позивач зобов'язався проходити військову службу на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу в органах Державної прикордонної служби України з 10.11.2013 р по 09.11.2018 р.
На підставі висновку службового розслідування начальником Мостиського прикордонного загону прийнято наказ від 02.07.2016 р №340 “Про результати службового розслідування ”, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог. ст.ст. 12, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді “суворої догани ”.
В ході службового розслідування встановлено, що 10.06.2016 р дільничий інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 в підрозділ не прибув, доповіді про причину свого запізнення не здійснив. В подальшому, близько 11.30, по мобільному телефону повідомив про те, що знаходиться на стаціонарному лікуванні в Турківській ЦКРЛ.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано дати пояснення своїм діям, однак надати пояснення відмовився при свідках, про що складена відповідна довідка.
Відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність, виданої 31.05.2016 р Турківською комунальною центральною лікарнею №38 встановлено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 10.06.2016 по 13.06.2016 амбулаторно.
На підставі висновку службового розслідування начальником Мостиського прикордонного загону прийнято наказ від 15.07.2016 р №376 “Про результати службового розслідування ”, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог. ст.ст. 12, 14, 49, 56, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та п.2 наказу МВС від 02.03.2016 р №149 “Про затвердження Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби в особистих справах за межі гарнізонів, ділянок відповідальності, де дислоковано орган, навчальний заклад, науково-дослідну установу, підрозділ (спеціального призначення) Державної прикордонної служби України” та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді “суворої догани ”.
В ході службового розслідування встановлено, що під час перебування на амбулаторному лікуванні в Турківській ЦКРЛ дільничний інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 не здійснив доповіді по команді та самовільно виїхав за межі гарнізону (ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на особистий прийом до голови Львівської ОДА 09 червня 2016 р.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано дати пояснення своїм діям, однак надати пояснення відмовився, про що складена відповідна довідка.
На підставі висновку службового розслідування начальником Мостиського прикордонного загону прийнято наказ від 26.07.2016 р №406 “Про результати службового розслідування ”, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог. ст.ст. 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді “суворої догани ”.
В ході службового розслідування встановлено, що 02.07.2016 р дільничий інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 в підрозділ не прибув, доповіді про причину свого запізнення не здійснив. В подальшому, встановлено, що під час спілкування з начальником відділу, майором ОСОБА_2 в телефоному режимі позивач повідомив про те, що він здійснює догляд за батьком та прибуде на відділ прикордонної служби “Боберка ” не раніше обіду.
Позивач вважаючи вказані накази протиправними звернувся із даним позовом до суду.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу ” порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються, як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу ” військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Як встановлено судом ОСОБА_1 добровільно вступив на військову службу за контрактом і взяв на себе зобов'язання протягом дії цього контракту проходити військову службу на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського складу в органах Державної прикордонної служби України.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст.ст.1, 2, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 51 Дисциплінарного статуту ЗСУ на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути накладені такі стягнення : зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження на посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, пониження у військовому званні на один переведенням на нижчу посаду, позбавлення сержантського (старшинського) звання; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Відповідно до вимог статей 83, 84, 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Нормативно-правим актом, який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, є Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України ”.
Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 12 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Також, згідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України, визначає, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо вій не може їх вирішити - до наступного прямото начальника.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 216 Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України ” виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять вій військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.
Згідно до вимог ст. 254 Статуту військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини.
Крім того, відповідно до п.2 Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби України в особистих справах за межі гарнізонів, ділянок відповідальності, де дислоковано орган, навчальний заклад, науково-дослідну установу, підрозділ (спеціального призначення) Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 149 від 02 березня 2016 року, виїзд у межах відповідної області згідно з адміністративно-територіальним Устроєм України, де дислоковано органи, підрозділи Держприкордонслужби, в позаслужбовий час, вихідні, святкові та неробочі дні відбувається без подання керівнику письмового рапорту військовослужбовця, а лише на підставі здійснення йому (особі, яка виконує його обов'язки) усної доповіді, якщо інше не встановлено цим керівником, виходячи з обстановки, яка склалась на період виїзду в межах адміністративно-територіальних одиниць, та покладених на орган, підрозділ Держприкордонслужби завдань.
Як встановлено судом, наказом начальника Мостиського прикордонного загону від 15.06.2016 р №301 було призначено службове розслідування з метою з'ясування обставин не прибуття в підрозділ та не здійснення доповіді про причину запізнення військовослужбовця відділу прикордонної служби “Боберка ” дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії старшини ОСОБА_1 , 14 червня 2016 року.
02 липня 2016 року затверджено висновок службового розслідування та винесено наказ №340 “Про результати службового розслідування ”, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог. ст.ст. 12, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що полягало у нездійсненні негайної доповіді про захворювання та неприбуття 10.06.2016 на впс “Боберка ” у відповідності до вимог пункту “в ” статті 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовано дисциплінарне стягнення “Сувора догана ”.
В ході службового розслідування встановлено, що 10.06.2016 р дільничий інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 в підрозділ не прибув, доповіді про причину свого запізнення не здійснив. В подальшому, близько 11.30, по мобільному телефону повідомив про те, що знаходиться на стаціонарному лікуванні в Турківській ЦКРЛ.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано дати пояснення своїм діям, однак надати пояснення відмовився при свідках, про що складена відповідна довідка.
Позивач вважає такі твердження відповідача протиправними, оскільки відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність №38, виданої 31.05.2016 р Турківською комунальною центральною лікарнею вбачається, що він постійно, безперервно амбулаторно лікувався з 31.05.2016 по 13.06.2016р включно, відповідно він законно був відсутній на службі, прибувати до місця служби та здійснювати доповідь командуванню зобов'язаний не був.
Однак з такими твердженнями позивача суд не погоджується, оскільки відповідно до довідки про тимчасову втрати працездатності від 31.05.2016 р №38 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 31.05.2016 по 04.06.2016 та з 10.06.2016 по 13.06.2016.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивач не безперервно перебував на амбулаторному лікуванні про що свідчить продовження лікування 5 та 10 червня 2016 року.
Таким чином позивач не виконав вимоги ст.12, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не повідомив керівника негайно про своє перебування на листку непрацездатності.
Наказом начальника Мостиського прикордонного загону від 14.06.2016 р №300 було призначено службове розслідування з метою встановлення причин і умов порушення порядку звернення військовослужбовця відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” Мостиського прикордонного загону дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії старшини ОСОБА_1 , 09 червня 2016 р до голови Львівської ОДА ОСОБА_3
14 липня 2016 р був затверджений висновок службового розслідування.
15 липня 2016 р наказом Тво начальника Мостиського прикордонного загону №376 “Про результати службового розслідування ”, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог. ст.ст. 12, 14, 49, 56, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 110 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 2 наказу МВС від 02.03.2016 р №149 “Про затвердження Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби в особистих справах за межі гарнізонів, ділянок відповідальності, де дислоковано орган, навчальний заклад, науково-дослідну установу, підрозділ (спеціального призначення) Державної прикордонної служби України”, що полягало у порушенні порядку звернення на особистий прийом до голови Львівської ОДА та не доповіді по команді, самовільному виїзді за межі гарнізону, у відповідності до вимог пункту “в ” статті 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовано дисциплінарне стягнення “Сувора догана ”.
В ході службового розслідування встановлено, що під час перебування на амбулаторному лікуванні в Турківській ЦКРЛ дільничний інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 не здійснив доповіді по команді та самовільно виїхав за межі гарнізону (ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на особистий прийом до голови Львівської ОДА 09 червня 2016 р.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано дати пояснення своїм діям, однак надати пояснення відмовився, про що складена відповідна довідка.
Однак, з такими твердженнями позивач не погоджується, оскільки такі не відповідають дійсності.
Позивачем в судовому засіданні не заперечувався факт того, що 09.06.2016 р він перебував на прийомі у голови Львівської ОДА ОСОБА_3 під час перебування на амбулаторному лікуванні, однак зазначив, що перебуваючи на листку непрацездатності не зобов'язаний був доповідати командуванню про перебування на прийомі у голови ЛОДА. Також, зазначив, що він до голови Львівської ОДА з питань проходження військової служби в Мостиському прикордонному загоні не звертався, а зверталась мати при вирішенні питання про здійснення ним опіки над батьком, відповідно головою ЛОДА був викликаний на 09.06.2016 р.
Судом не беруться до уваги вказані покликання позивача, оскільки проаналізувавши норми ст. 216 Статуту внутрішньої безпеки та п. 2 Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець, що проходить військову службу за контрактом, перед виїздом за межі гарнізону у зв'язку з викликом на прийом до голови ЛОДА ОСОБА_3 мав доповісти своєму командиру та отримати його згоду.
Однак, як встановлено судом та вбачається з пояснень самого позивача, він не отримував дозволу на вибуття за межі гарнізону 09 червня 2016 року ні в усній, ні в письмовій формі.
Щодо наголошення позивача на тому, що він перебував на листку непрацездатності та на законних підставах був відсутній на службі, відповідно підстав здійснювати повідомлення командира про перебування на прийомі в голови ЛОДА не було, такі також не беруться до уваги, оскільки як встановлено вище у судовому рішенні, позивач негайно відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України має повідомляти керівника про своє перебування на листу непрацездатності та відповідно до Порядку виїзду військовослужбовців Державної прикордонної служби України, має отримати згоду командира на вибуття за межі гарнізону.
Наказом начальника Мостиського прикордонного загону від 05.07.2016 р №346 було призначено службове розслідування з метою з'ясування обставин не прибуття в підрозділ та не здійснення доповіді про причину неприбуття військовослужбовця відділу прикордонної служби “Боберка ” дільничного інспектора прикордонної служби 1 категорії старшини ОСОБА_1 , 02 липня 2016 року.
26 липня 2016 року затверджено висновок службового розслідування та винесено наказ №406 “Про результати службового розслідування ”, за результатами якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог. ст.ст. 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало у нездійсненні негайної доповіді та неприбуття 02.07.2016 р з початком робочого дня в підрозділ у відповідності до вимог пункту “в ” статті 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовано дисциплінарне стягнення “Сувора догана ”.
В ході службового розслідування встановлено, що 02.07.2016 р дільничий інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 в підрозділ не прибув, доповіді про причину свого запізнення не здійснив. В подальшому, встановлено, що під час спілкування з начальником відділу, майором ОСОБА_2 в телефоному режимі позивач повідомив про те, що він здійснює догляд за батьком та прибуде на відділ прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” не раніше обіду.
Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано дати пояснення своїм діям, однак надати пояснення відмовився при свідках, про що складена відповідна довідка.
В судовому засіданні позивач підтвердив, що дійсно 02 липня 2016 р на початку робочого дня до місця служби не прибув, однак про неможливість свого неприбуття в телефонному режимі повідомив ОСОБА_4 і лише після отримання дозволу залишився вдома, здійснюючи опіку над батьком.
Суд не бере до уваги вказані покликання позивача та вважає за необхідне зазначити, що з дослідженого судом висновку службового розслідування та пояснень капітана ОСОБА_5 , встановлено, що в період з 08.00 год 02.07.2016 р по 09.00 03.07.2016 р він перебував у складі зміни прикордонних нарядів в прикордонному наряді “Старший зміни прикордонних нарядів” інструктаж на охорону державного кордону проводив начальник відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” майор ОСОБА_2 о 08:30 на відділ прикордонної служби “Боберка ” з метою підготовки до служби та відпрацювання плануючих документів повинен був прибути дільничий інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 . Однак, о 08:30 старшина ОСОБА_1 не прибув у підрозділ, по даному факту неприбуття військовослужбовця здійснив доповідь начальнику відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” майору ОСОБА_2 . На підрозділ військовослужбовець прибув о 15:20 год.
Згідно пояснень старшого сержанта ОСОБА_6 , що в період з 08.00 год 02.07.2016 р по 09.00 03.07.2016 р вона перебувала у складі зміни прикордонних нарядів в прикордонному наряді “Черговий центру управління службою”, о 08:30 на відділ прикордонної служби “Боберка ” з метою підготовки до служби та відпрацювання плануючих документів повинен був прибути дільничий інспектор прикордонної служби 1 категорії старшина ОСОБА_1 , але з початком робочого дня військовослужбовець в підроздід не прибув, прибув лише близько 15:20 год.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем порушено вимог. ст.ст. 12, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягало у нездійсненні негайної доповіді та неприбуття 02.07.2016 р з початком робочого дня на службу.
Окрім цього, як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи ОСОБА_1 характеризується здебільшого негативно : “….Над підвищенням професійного рівня не працює. Не завжди здатний адекватно аналізувати проблемні питання або ситуації, які виникають у ході виконання службових завдань. Авторитетом у колективі не користується, являється негативним лідером та створює конфліктні ситуації в колективі. До виконання своїх обов'язків відноситься не добросовісно...”.
Наведені вище фактичні обставини справи дають підстави для висновку про обґрунтованість наказів начальника Мостиського прикордонного загону “Про результати службового розслідування ” №340 від 02 липня 2016 р, №376 від 15 липня 2016 р, №406 від 26 липня 2016 року та про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді “Суворої догани ”.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність своїх дій під час проведення та оформлення результатів службового розслідування та видачі оскаржуваних наказів, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Підстави для відшкодуванню позивачеві судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -
Вирішив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02 січня 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.