26 грудня 2018 року № 810/4507/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" до Головного управління ДФС у Київській області, уповноваженої особи Головного управління ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча про визнання протиправними дій, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна,
Колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області та уповноваженої особи Головного управління ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Головного управління ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча щодо складання та направлення Колективному підприємству "Васильківська шкіряна фірма" податкової вимоги форма "Ю" від 02.07.2018 №424032-54;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області форма "Ю" від 02.07.2018 №424032-54;
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Головного управління ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча щодо складання та направлення Колективному підприємству "Васильківська шкіряна фірма" рішення від 03.07.2018 №898 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) КП "Васильківська шкіряна фірма", у податкову заставу;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.07.2018 №898 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) КП "Васильківська шкіряна фірма", у податкову заставу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у підприємства станом на 21 серпня 2018 року немає не сплачених узгоджених податкових зобов'язань та не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеного Податковим кодексом України, що підтверджується відсутністю податкового документу, який би даний факт спростував. Вважає, що податкова вимога направлена на адресу підприємства безпідставно, оскільки вона не містить жодних відомостей про факт виникнення грошового зобов'язання, що свідчить про порушення відповідачами п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування контролюючими органами податкової вимоги. При цьому, позивач зауважив, що уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області в оскаржуваній податковій вимозі зазначено, що сума податкового боргу становить 0,00 грн., що підтверджує відсутність податкового боргу у підприємства. Крім того, позивач вважає, що відповідачами безпідставно надіслано йому рішення про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) КП "Васильківська шкіряна фірма", у податкову заставу, оскільки у підприємства відсутній податковий борг, а також відсутні відомості про підстави його виникнення.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що контролюючим органом було проведено перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої було складено Акт перевірки від 06.07.2017 №454/10-36-14-02/00307879 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0027181402 на загальну суму 106558,00 грн., в т.ч. за основним платежем у розмірі 85246,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 21312,00 грн. Відповідач зазначив, що згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України контролюючим органом було нараховано позивачу пеню за весь період заниження податку на прибуток в розмірі 73400,31 грн., з яких за рахунок переплати було сплачено в сумі 28,70 грн., а тому за позивачем обліковується залишок несплаченої пені в розмірі 73371,61 грн. Внаслідок цього контролюючим органом сформовано оскаржувану податкову вимогу, в якій зазначено, що сума податкового боргу позивача становить 73371,61 грн. Також, відповідач зауважив, що на виконання вимог статті 88 Податкового кодексу України та з метою забезпечення виконання позивачем своїх обов'язків щодо сплати податкового боргу контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Відповідач вважає, що посадові особи ГУ ДФС у Київській області діяли правомірно, а тому будь-якої протиправної бездіяльності чи протиправних дій з боку контролюючого органу не вбачається.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що у відповідача не було правових підстав для нарахування йому пені, оскільки грошове зобов'язання, яке було визначено в податковому повідомленні-рішенні від 19.07.2017 №0027181402, було сплачено підприємством 24.04.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2017 №330. При цьому, позивач зауважив, що він не прострочив граничний термін сплати грошового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішення, тим самим не порушував вимоги п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 11.10.2018.
У судове засідання учасники справи не з'явились. Разом з цим, через канцелярію суду надійшли клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" (місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 5, ідентифікаційний код 00307879) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Васильківської міської ради 21.07.1994, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №245517.
Відповідачем було проведено податкову перевірку КП "Васильківська шкіряна фірма" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої було складено Акт перевірки від 06.07.2017 №454/10-36-14-02/00307879, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0027181402, згідно з яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 85246,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 21312,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було отримано позивачем 21.07.2017, що підтверджується відміткою на вказаному податковому повідомленні-рішенні та журналом вхідної кореспонденції позивача.
Вищевказане податкове зобов'язання, яке було визначено в податковому повідомленні-рішенні від 19.07.2017 №0027181402, було сплачено позивачем в повному обсязі 24.07.2017, що підтверджується платіжним дорученням від 24.07.2017 №330.
21 серпня 2018 року позивач отримав податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області форми "Ю" від 02.07.2018 №424032-54; в якій зазначено, що станом на 01.07.2018 сума податкового боргу КП "Васильківська шкіряна фірма" становить 73371,61 грн., у тому числі пеня в розмірі 73371,61 грн., та рішення уповноваженої особи Головного управління ДФС у Київській області Рижикова Андрія Ілліча від 03.07.2018 №898 про опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) КП "Васильківська шкіряна фірма", у податкову заставу.
Вважаючи вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Положеннями статті 21 Податкового кодексу України визначено обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.
Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Отже, пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків своєчасно не сплатив до відповідного бюджету як податок чи збір, та/або на суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства.
Стаття 129 Податкового кодексу України передбачає порядок нарахування пені, де абзацом "б" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
З аналізу викладеної норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин слідує, що згідно абзацу "б" підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, а згідно підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 цього Кодексу нарахування пені проводиться у разі настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
В силу пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (абзац другий пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України).
Таким чином, нарахування пені за правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється не з моменту узгодження податкового зобов'язання або винесення податкової вимоги, а саме з дня настання граничного строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №825/1558/17 (К/9901/7049/18).
Правомірність нарахування податковим органом пені саме за вказаним підпунктом слідує з визначення податкового зобов'язання, встановленої підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке визначено як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету, зокрема, як податок, що в даному випадку є податок на прибуток приватних підприємств.
Таким чином, враховуючи те, що контролюючим органом під час проведення перевірки податкового законодавства виявлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 106558,00 грн. (85246,00 грн. - за основним зобов'язанням. 21312,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), суд приходить до висновку про правомірність нарахування суми пені за весь період заниження.
Отже, відповідач мав всі правові підстави для нарахування пені за узгодженою сумою грошового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №002781402, та для винесення податкової вимоги від 02.07.2018 №424032-54.
Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо складання та направлення рішення про опис майна у податкову заставу та про скасування вказаного рішення, суд зазначає наступне.
Згідно пунктів 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1, пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Як було встановлено судом, КП "Васильківська шкіряна фірма" має податковий борг, що складається із грошового зобов'язання, визначеного в податковій вимозі від 02.07.2018 №424032-54, яка визнана судом правомірною, а тому, суд дійшов висновку, про правомірність рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 03.07.2018 №898.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідача.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Колективному підприємству "Васильківська шкіряна фірма" в задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.