про залишення позовної заяви без руху
29 грудня 2018 року м. Київ № 320/6876/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву Громадянина РФ ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича про визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Громадянин РФ ОСОБА_1 з позовом до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича про визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення.
Статтею 169 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
За приписами частини 2 статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
При цьому відповідно до частини 9 статті 59 КАС України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судом встановлено, що від імені громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 позовну заяву підписано адвокатом - ОСОБА_4.
На підтвердження повноважень ОСОБА_4 діяти від імені та в інтересах ОСОБА_1 до позовної заяви було додано: договір про надання правової допомоги №01/10 від 02.10.2016, ордер від 24.12.2018 серії ДП №2384/028 який виписано на підставі договору про надання правової допомоги №01/10 від 02.10.2016 та довіреності від 22.12.2018, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги №01/10 від 02.10.2016, він складний в м. Маямі, штат Флорида, США. Разом з тим, додаткова угода до договору №01/10 про надання правової допомоги від 27.12.2017 підписана в м. Києві.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:
a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;
b) адміністративні документи;
c) нотаріальні акти;
d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту "d" частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в США та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
У контексті викладеного суд зазначає, що додана на підтвердження підстав надання правової допомоги ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 договір №01/10 від 02.10.2016 не містить апостиля, проставленого на ній, або скріпленого з нею.
Отже, приєднана до позовної заяви копія договору №01/10 від 02.10.2016 про надання правової допомоги на підставі якого суд може встановити якими правами та обов'язками наділений адвокат ОСОБА_4, оформлений неналежним чином та не може підтверджувати якими правами та обов'язками наділений адвокат ОСОБА_4 у вчиненні дій від імені ОСОБА_1.
Крім того, відповідно до п.4, 5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач визначив двох відповідачів, а саме: Окремий контрольно-пропускний пункт "Київ" та заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича. Проте, позивачем не вказано які саме порушені його права відповідачем-1 - Окремим контрольно-пропускним пунктом "Київ" та не надано обґрунтувань своїх вимог до цього ж відповідача-1 як в позовній заяві та і в прохальній частині. Отже позовні вимоги до кожного з відповідачів викладено не конкретно.
Також, згідно з ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд зазначає, що за одну позовну вимогу позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн., згідно з квитанцією про сплату №45485 від 24.12.2018. Як вбачається з даної квитанції сплату здійснено з порталу http://court.gov.ua/. Проте, при перевірці судом зарахування даної суми встановлено, що вказана сума не зарахована до Державного бюджету. Таким чином, суд констатує факт відсутності належного підтвердження сплати за позовну заяву позивачем судового збору.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність адміністративної справи вимогам ст. 160, 161 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Враховуючи викладене, адміністративна справа підлягає залишенню без руху з наданням позивачу 5-ти денного строку для усунення її недоліків з дня отримання копії даної ухвали. Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті протягом п'яти днів з моменту отримання даної ухвали, шляхом подання до суду уточнюючої позовної заяви з обґрунтованими позовними вимогами до відповідача - 1 - Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", належним чином оформлених документів на підтвердження права ОСОБА_4 на підписання позовної заяви від імені позивача та вчинення інших процесуальних дій щодо забезпечення інтересів позивача в судах, а також докази сплати судового збору з доказами зарахування його до Державного бюджету за даним адміністративним позовом або докази зарахування суми в розмірі 704,80 грн. по квитанції №45485 від 24.12.2018 до Державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суддя -
Позовну заяву Громадянина РФ ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшого лейтенанта Каледіна Костянтина Максимовича про визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення, - залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду уточнюючої позовної заяви з обґрунтованими позовними вимогами до відповідача - 1 - Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", належним чином оформлених документів на підтвердження права ОСОБА_4 на підписання позовної заяви від імені позивача та вчинення інших процесуальних дій щодо забезпечення інтересів позивача в судах, а також докази сплати судового збору з доказами зарахування його до Державного бюджету за даним адміністративним позовом або докази зарахування суми в розмірі 704,80 грн. по квитанції №45485 від 24.12.2018 до Державного бюджету України.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд клопотання про забезпечення доказів буде вирішено судом у разі усунення недоліків позовної заяви згідно даної ухвали судді.
Копію ухвали надіслати позивачеві та його представнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лиска І.Г.