26 грудня 2018 року м.Київ справа № 810/2160/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.05.2018, доповнень до позову від 17.08.2018, заяви про уточнення доповнення до позову від 10.09.2018, просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області заформою «Ф» від 29 грудня 2017 року № 14-13 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 р. у розмірі 25000,00 грн.
- визнати протиправною і скасувати податкову вимогу за формою «Ф» від 08 травня 2018 року № 89305-51 Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у розмірі 6250,00 грн.;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за формою «Ф» від 19 квітня 2018 року № 11-1303-1032 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 р. у розмірі 6249,99 грн.
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу від 16 липня 2018 року № 422/10-36-51-03-32 Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.05.2018 (а.с.53-54), доповнень до позову у справі від 17.08.2018 (а.с. 146-147), заяви про уточнення доповнення до позову від 10.09.2018 (а.с. 182), обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік на об'єкт оподаткування - транспортний засіб Audi Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 3,0 куб. см., оскільки зміна вимог щодо об'єкта оподаткування згідно із Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", що набрав чинності з 01.01.2017, не може застосовуватись у 2017 році в цілях визначення об'єкта оподаткування, адже цей період не є плановим бюджетним періодом в розумінні податкового законодавства.
Позивач зазначив, що застосування норм Закону №1791-VIII від 20.12.2016 суперечить принципу стабільності, визначеному ст.4 Податкового кодексу України, де зазначено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Позивач також зазначив, що враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість таких норм нормативно-правових актів, вказане свідчить про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків, а тому податковий орган має застосовувати імперативне правило про прийняття рішення на користь платника податків, передбачене пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 та п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України.
Позивач також зазначив, що вартість об'єкту оподаткування - транспортного засобу Audi Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 3,0 куб. см., за договором купівлі-продажу становила 980000,00 грн., у той самий час, як згідно положень ст. 267 Податкового кодексу України у 2017 році оподатковуються автомобілі вартістю більше 1200000,00 грн. (375*3200).
Також, позивач зазначив, що з 01 січня 2017 року набрав чинності новий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» №1791-VIII від 20.12.2016, і пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України викладено в новій редакції, яким передбачено новий порядок сплати транспортного податку.
Отже, з прийняттям нового Закону №1791-VIII від 20.12.2016 попередні редакції пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України втратили чинність, а рішення сесії Переяслав-Хмельницької міської ради від 28.05.2018 року № 04-74-VI «Про встановлення ставок місцевих податків» в частині транспортного податку (розділ ІІ «Транспортний податок» Положення про податок на майно) не приведено у відповідність до вищезазначених змін до Податкового кодексу України щодо транспортного податку за 2017 рік.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що в нього відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2017 році.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 64-65).
Так, зокрема, відповідач зазначив, що за даними ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником автомобіля AUDI модель Q7 номерний знак НОМЕР_1, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб.см, тип пального - В, отже транспортний засіб позивачаQ7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., тип пального - В, у відповідності до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Податкове повідомлення-рішення позивачу форми «Ф» від 29.12.2017 року № 14-13 було сформовано в автоматичному режимі податкової бази ІС «Податковий блок» відповідно до відомостей платників податків.
Головним управлінням ДФС у Київській області в межах компетенції розглянуто заяву Позивача від 19.03.2018 року (вх. № 2811/ФОП від 19.03.2018 року) та у зв'язку із наданням договору купівлі-продажу від 19.08.2017 року, керуючись п. 267.6.10 ст. 267 ПК України було проведено перерахунок суми транспортного податку в ІКП транспортного податку з фізичних осіб гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № 14-13 на суму 25000,00 грн.
У зв'язку з наведеним та результатами проведеного перерахунку Головним управлінням ДФС у Київській області було сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 № 11-1303-1032 на суму 6249,99 грн., яке було направлене та вручено Позивачу 30.05.2018 року.
Отже, відповідачем правомірно визначено позивачу транспортний податок на суму 6249,99 грн. за 2017 рік.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/2160/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази по справі від сторін, призначено справу до судового розгляду на 21.06.2018.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 витребувано докази по справі від відповідача, від Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області та відкладено розгляд справи на 14.08.2018.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 повторно витребувано докази по справі від Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, витребувано нові докази від відповідача та оголошено перерву до 10.09.2018.
В судовому засіданні 10.09.2018 оголошено перерву до 11.09.2018.
Представник позивача в судових засіданнях по справі 21.06.2018, 14.08.2018, 10.09.2018 та 11.09.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судових засіданнях по справі 21.06.2018, 14.08.2018, 10.09.2018 та 11.09.2018 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Представником позивача до Київського окружного адміністративного суду 11.09.2018 було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.191).
У судовому засіданні, призначеному на 11.09.2018, представник відповідача не заперечував проти можливості здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Приймаючи до уваги подане представником позивача клопотання про подальший розгляду справи в порядку письмового провадження, враховуючи відсутність заперечень у представника відповідача з цього приводу та те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Протокольною ухвалою суду від 11.09.2018 року постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року закрито провадження в адміністративній справі №810/2160/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області, в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за формою «Ф» від 29 грудня 2017 року № 14-13 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 р. у розмірі 25 000,00 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями паспорту громадянина України серії НОМЕР_3, виданого Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області 31.10.1996 року (а.с.47).
Позивачу на праві власності належить автомобіль марки Audi Q7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1.
Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 (а.с. 39), договором купівлі-продажу транспортного засобу №3248/2017/590999 від 19 серпня 2017 року, укладеним між ОСОБА_2 та позивачем, оформленим та підписаним Сторонами в Сервісному центрі 3248 РСЦ МВС України в Київській області (а.с. 34-35), актом приймання-передачі від 19 серпня 2017 року згідно договору купівлі-продажу автомобіля від 19 серпня 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність легковий автомобіль марки «Ауді», рік випуску 2015, державний номер НОМЕР_1 (а.с.84), розпискою від 19.08.2017 року про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 готівкових коштів в розмірі 980000,00 грн. за легковий автомобіль марки «Ауді», рік випуску 2015, державний номер НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу автомобіля від 19 серпня 2017 року (а.с.83).
29.12.2017 року Головне управління ДФС у Київській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового Кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення №14-13, згідно з яким визначила позивачу грошове зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 рік в сумі 25000,00 грн. (а.с.7).
Податкове повідомлення-рішення №14-13 від 29.12.2017 отримано позивачем 25.01.2018 засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого суду надано копію конверту зі штрихкодовим ідентифікатором Укрпошти 0840003137412 (а.с.8).
02.02.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.01.2018 року про проведення звірки розрахунку, який здійснено Головним управлінням ДФС у Київській області, зокрема, щодо показників, які впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, зареєстрованого за позивачем, до об'єкта оподаткування транспортним податком та вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» від 29.12.2017 року № 14-13 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. за податковий період 2017 р. (а.с. 36).
Головне управління ДФС у Київській області листом від 01.03.2018 за № 957/Б/10-36-13-01 зазначило, що з огляду на положення п. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267, пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України легковий автомобіль марки Audi Q7,об'єм двигуна 3,0 входить до Переліку, який розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та, відповідно, є об'єктом оподаткування транспортним податком (а.с. 37-38).
19.04.2017 року Головне управління ДФС у Київській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення №11-1303-1032, згідно з яким визначила позивачу грошове зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 рік в сумі 6249,99 грн. (а.с. 86).
Головне управління ДФС у Київській області у відповідь на лист позивача від 19.03.2018 року (вх. № 2811/ФОП від 19.03.2018) повідомило про перерахунок суми транспортного податку в ІКП транспортного податку з фізичних осіб гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) у відповідність. У цьому листі також вказано, що попереднє податкове повідомлення-рішення № 14-13 від 29.12.2017 року на суму 25000,00 грн. вважається скасованим (відкликаним), та сформовано нове податкове повідомлення-рішення на суму 6249,99 грн. (а.с. 67).
Повідомлення про скасування (відкликання) податкового повідомлення-рішення № 14-13 від 29.12.2017 та податкове повідомлення-рішення № 11-1303-1032 отримано позивачем 30.05.2018 засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого суду надано копію фіскального чеку зі штрихкодовим ідентифікатором Укрпошти 0840100252005 (а.с.69) та роздруківку статусу відстеження поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором Укрпошти 0840100252005 (а.с.70).
Згідно пояснень представника відповідача від 14.08.2018 року, під час формування податкового повідомлення-рішення 19.04.2018 № 11-1303-1032 за 2017 рік в АІС «Податковий блок» відбувся технічний збій системи, у зв'язку з чим зазначена невірна дата «Податкового періоду», тобто « 2018 рік», а також змінена дата у корінці податкового повідомлення-рішення на 27.04.2018 рік (а.с.107).
Згідно додаткових пояснень представника відповідача від 11.09.2018 року, розрахунок податкового зобов'язання з транспортного податку здійснено за наступною формулою (25000/12міс.*3міс=6249,99 грн.). Нарахування транспортного податку проведено за IV квартал 2017 року, оскільки право власності на транспортний засіб, що є об'єктом оподаткування, було набуто Позивачем у ІІІ кварталі 2017 року (а.с. 188).
08.05.2018 року Головне управління ДФС у Київській області на підставі ст.59, 60 Податкового кодексу України винесло податкову вимогу № 89305-51, згідно з якою Головне управління ДФС у Київській області повідомляє позивача, що станом на 07 травня 2018 року сума податкового боргу платника податків становить 6250,00 грн., попереджає, що починаючи з 07 травня 2018 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, поширюється право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), визначені Податковим кодексом України (а.с.55).
Податкова вимога № 89305-51 від 08.05.2018 отримана позивачем 17.05.2018 засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого суду надано копію конверту зі штрихкодовим ідентифікатором Укрпошти 0840003249806 (а.с.57).
16.07.2018 року уповноважена особа ГУ ДФС у Київській області Д.І. Мельниченко прийняв рішення №422/10-36-51-03-32 про опис майна ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, у податкову заставу (а.с.149).
Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога, рішення про опис майна в податкову заставу прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із наступного.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким, виклавши у новій редакції ст.267 Податкового кодексу України, законодавець запровадив транспортний податок.
Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", що набрав чинності з 01.01.2017, до ст.267 Податкового кодексу України були внесені зміни, зокрема, змінено об'єкт оподаткування транспортним податком.
Так, відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01.01.2017) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до абзацу 1 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна станом на 01.01.2017) об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України).
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті.
Суд зазначає, що відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII, станом на 01.01.2017, розмір мінімальної заробітної плати було визначено на рівні 3200,00 грн.
Таким чином, у 2017 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000,00 грн. (375 х 3200).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 (далі - Методика) встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.
Пунктом 2 Методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів.
Станом на 01.01.2017 до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку віднесено легковий автомобіль марки Audi моделі Q7, об'єм циліндрів двигуна 3,0, тип пального - бензин, рік випуску - до двох років включно.
З наданого Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати вбачається, що до такого переліку включений легковий автомобіль Audi моделі Q7, рік випуску до 2 років. Як встановлено судом позивачу належить легковий автомобіль марки Audi моделі Q7, 2015 року випуску.
Згідно із приписами пункту 14.1.220 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
Отже, транспортний засіб позивача марки Audi моделі Q7, 2015 року випуску не віднесений до Переліку автомобілів на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, зважаючи, що з року випуску вказаного автомобіля минуло більше двох років.
Крім того, технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вказаному переліку, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, позаяк судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач є власником автомобіля марки Audi моделі Q7, 2015 року випуску, з об'ємом двигуна 2967 куб.см., а отже автомобіль позивача з об'ємом двигуна 2967 куб.см. не входить до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, адже об'єм двигуна автомобіля позивача є меншим ніж 3,0 літри.
При цьому суд зазначає, що така технічна характеристика як об'єм двигуна може визначатися як в сантиметрах кубічних, так і літрах.
Однак об'єм двигуна, визначений в сантиметрах кубічних, не підлягає округленню при переведенні одиниць виміру у літри, виходячи з такого.
Положення статті 4 Податкового кодексу України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України).
У чинному законодавстві відсутні норми закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, з якого б вбачалася можливість застосування приблизного (заокругленого) показника об'єму циліндрів двигунів автомобілів, які визначені в переліку, затвердженому Мінекономрозвитку.
Суд вважає, що вирішення спору у цій справі на користь платника податків обумовлено як прогалиною у нормативному регулюванні вказаних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.
Аналогічна правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 у справі №822/2687/17, який в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися судом у спірних правовідносинах.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що транспортний засіб позивачаQ7, 2015 року випуску, об'єм двигуна 2967 куб. см., не є об'єктом оподаткування транспортним податком в 2017 році.
За таких обставин у податкового органу не було підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2017 рік на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19 квітня 2018 року № 11-1303-1032 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо посилання позивача на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення принципу стабільності, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності, який передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до пп.4.5 ст.4 Податкового кодексу України при встановленні або розширенні існуючих податкових пільг такі пільги застосовуються з наступного бюджетного року.
Відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до пп. 12.4.3 п.12.4 ст.12 Податкового кодексу України до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Відповідно до пп. 12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і, зокрема, транспортного податку.
Відповідно, усі передбачені пп.12.3.4 п.12.3, пп.12.4.3 п.12.4, п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, з 01.01.2017 року не застосовуються, як не застосовуються й положення пп.4.1.9 п.4.1 та п.4.5 ст.4 Податкового кодексу України.
При цьому суд зазначає, що в 2017 році не встановлено нового податку (транспортний податок діяв і в 2015 та 2016 роках), а також не змінено його ставку, порядок сплати, а лише змінено вимоги до об'єкту оподаткування.
Закон України від 20.12.2016 №1791-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" набрав чинності 01.01.2017 року, він не був визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пп.33.1, 33.3 ст.33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Звідси, податковий період - це певний строк, протягом якого у платника податку виникає податковий обов'язок у зв'язку з наявністю об'єкта оподаткування та визначається база оподаткування. Функціональне навантаження податкового періоду як обов'язкового елементу податку (пп.7.1.6 п.7.1 ст.7 ПК) полягає в забезпеченні, з одного боку, періодичності надходження податку (збору) в бюджет, а з другого - дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об'єкт оподаткування протягом встановленого податкового періоду може обкладатися податком (збором) тільки один раз.
З точки зору на податковий обов'язок як на правову категорію, існування якої визначено юридичним складом, податковий період є додатковим юридичним фактом до факту поширення на особу визначеного законом статусу платника певного податку (збору) та факту наявності у особи об'єкта оподаткування.
Зазначена позиція відображена також в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі №810/2777/16.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.09.2018 по справі №820/5457/17, від 26.06.2018 по справі №824/651/17-а.
Проте, дотримання вимог щодо принципу стабільності у спірних правовідносинах не впливає на прийняте судом рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкової вимоги за формою «Ф» від 08 травня 2018 року № 89305-51 Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у розмірі 6250,00 грн. та рішення про опис майна в податкову заставу від 16 липня 2018 року № 422/10-36-51-03-32 Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, суд виходить із наступного.
Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
У зв'язку з цим та відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні, яке оскаржено в судовому порядку, в силу закону вважається неузгодженим та, відповідно, не набуло статусу податкового боргу.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума, визначена у податковому повідомленні-рішенні від 19.04.2018 № 11-1303-1032, яка зазначена в оскаржуваній податковій вимозі, не є податковим боргом, оскільки судом задоволені позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.04.2018 № 11-1303-1032.
За таких обставин, відповідачем протиправно винесено податкову вимогу про сплату податкового боргу у розмірі 6250,00 грн. без урахування всіх обставин, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Враховуючи відсутність податкового боргу у позивача в сумі 6250,00 грн. та протиправність винесення податкової вимоги, суд вважає, що відповідач при винесенні рішення про опис майна у податкову заставу діяв з порушенням вимог податкового законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
В силу положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийнятих податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19 квітня 2018 року № 11-1303-1032 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 р. у розмірі 6 249,99 грн., податкової вимоги за формою «Ф» від 08 травня 2018 року № 89305-51 у розмірі 6 250,00 грн. та рішення про опис майна в податкову заставу від 16 липня 2018 року № 422/10-36-51-03-32.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 2114,40 грн., зокрема, 704,80 грн. згідно квитанції № 22582153-1 від 18.05.2018 року (а.с. 54а), 1409,60 грн. згідно квитанції № 1129559028.1 від 11.09.2018 року (а.с. 190а), оригінали яких знаходяться в матеріалах справи. Витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) у розмірі 2114,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за формою «Ф» від 19 квітня 2018 року № 11-1303-1032 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2017 рік на суму 6249,99 грн.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за формою «Ф» від 08 травня 2018 року № 89305-51 на суму 6250,00 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна в податкову заставу від 16 липня 2018 року № 422/10-36-51-03-32.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_1,) судові витрати за сплату судового збору в сумі 2114,40 (дві тисячі сто чотирнадцять гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ вул. Народного Ополчення, 5а, ідентифікаційний код 39393260).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 26.12.2018.
Суддя Кушнова А.О.