01 жовтня 2018 року 810/3860/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 09.02.2018 №187-19-VІІ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1";
- зобов'язати Пашківську сільську раду Макарівського району Київської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність гр. України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) на території Пашківської сільської ради в АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що землевпорядною організацією на її замовлення та на підставі рішення Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 20.11.2015 №18-02-VІІ було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером НОМЕР_1 у її власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), який був погоджений Відділом у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Сектором містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації. Вказала, що вказаний проект був поданий на затвердження до Пашківської сільської ради, однак за наслідками його розгляду рішенням Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 09.02.2018 №187-19-VІІ відмовлено в його затвердженні. Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, оскільки відповідачем у спірному рішенні не наведено жодного доказу про невідповідність місця розташування наданої їй земельної ділянки вимогам законів, які регулюють земельні відносини, генеральному плану населеного пункту або затвердженому в установленому порядку плану землеустрою щодо впорядкування села Пашківка. Також, позивач зауважила, що чинним законодавством не передбачена участь представника органів місцевого самоврядування при встановленні на місцевості (в натурі) меж земельної ділянки.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем подано проект на затвердження, який не відповідає вимогам ст. 50 Закону України "Про землеустрій", оскільки в ньому відсутні завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальна записка; копія клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Також відповідач зазначив, що в проекті землеустрою знаходиться акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ньому відсутня дата його складання, не зазначено кадастровий номер земельної ділянки та не скріплений підписом позивача, а також підписами суміжних землекористувачів, серед яких є територіальна громада Пашківської сільської ради. Окрім того, відповідач звертав увагу на те, що в матеріалах проекту землеустрою міститься ще один Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, який також не створює юридичних наслідків, оскільки в ньому відсутня дата його складання, відсутня інформація про землевпорядну організацію, яка його складала та подавала на погодження, відсутній підпис позивача. При цьому, відповідач зауважив, що даний акт погоджений представником Пашківської сільської ради ОСОБА_2, яка була сільською головою до 2015 року, тобто складений ще до отримання позивачем рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім цього, відповідач зазначив, що план земельної ділянки, який складений та погоджений відділом містобудування та архітектури Макарівської РДА 16.02.2006 та який міститься в проекту землеустрою, також прийнятий ще до отримання позивачем рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Відтак, на думку відповідача, проект землеустрою, у затвердженні якого було відмовлено, не містить належних документів про відповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту Пашківка Макарівського району.
Тобто, відповідач вважає, що прийняте рішення від 09.02.2018 №187-19-VІІ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1" відповідає вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Макарівським РВ ГУ МВС України в Київській області 10 червня 1997 року.
Рішенням Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 20.11.2015 №18-02-VІI "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1
На підставі заяви позивача ТОВ "Терра-М" було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. України ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Пашківка Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області.
Висновком експерта державної експертизи Відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 23.01.2018 №547/82-18 було погоджено вищевказаний проект землеустрою та встановлено, що представлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам.
Висновком Сектору містобудування та архітектури Макарівської районної державної адміністрації від 26.01.2018 №79 погоджено проект вказаний землеустрою та повідомлено, що рекомендувати до затвердження даний проект можливо при умові дотримання вимог ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
В подальшому проект землеустрою був поданий позивачем до Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області для його затвердження.
Рішенням Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 09.02.2018 №187-19-VІІ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1" відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки НОМЕР_1 у власність гр. України ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташовані на території Пашківської сільської ради в АДРЕСА_1
У якості підстав відмови відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив: невідповідність детальному плану та генеральному плану забудови села, нераціональне розміщення земельної ділянки; встановлення на місці межових знаків проводилось без представника сільської ради.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч. 2 ст. 14 Конституції України).
Таке право реалізується громадянами та юридичними особами та державою на правових титулах володіння, користування та розпорядження земельними ділянками.
Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, у тому числі перелік повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Згідно із ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Відповідно до ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
Згідно з ч. 8 ст. 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Відповідно до ст. 50 вказаного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Отже, особи, які мають намір отримати на безоплатній основі у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, на підставі дозволу відповідного органу місцевого самоврядування здійснюють розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Так, зокрема, розроблення такого проекту здійснюється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законодавством.
Такий проект має бути в обов'язковому порядку погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а також структурними підрозділами районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, або виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури (у разі якщо місто не входить до території певного району) або органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури, або структурним підрозділом обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (у випадку, якщо такий орган не утворений).
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Як було встановлено судом, ТОВ "Терра-М" на замовлення позивача було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. України ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с. Пашківка Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області.
Проте, досліджуючи відповідність даного проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що він не відповідає, зокрема, ст. 50 Закону України "Про землеустрій", з огляду на наступне.
Як було зазначено вище, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає, зокрема: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності).
Однак, з наданого до суду позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність вбачається, що в ньому відсутні такі документи, як завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальна записка; копія клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Крім того, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки).
При цьому, механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначає Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 та за реєстрована в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі - Інструкція №376).
Відповідно до п. 1.2 Інструкції №376 встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Згідно з п. 2.1 Інструкції №376 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Водночас, пунктом 3.12 Інструкції №376 встановлено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.
Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.
Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Крім того, пунктом 3.14 Інструкції №376 визначено, що передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Як вбачається з копії кадастрового плану та копії плану меж зон обтяжень та сервітутів, які наявні в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, в абрисі земельної ділянки землевласника в описі меж зазначено, що: від А до Б земельна ділянка межує з землями загального користування Пашківської сільської ради (АДРЕСА_1); від Б до В земельна ділянка межує із землею, яка належить ОСОБА_4; від В до Г земельна ділянка межує з землями Пашківської сільської ради; від Г до А земельна ділянка межує із землею, яка належить ОСОБА_5
Водночас, в Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який наявний в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, вказано лише суміжних землевласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Однак, суміжний землевласник як Пашківська сільська рада в Акті не вказаний.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в даному Акті відсутні підписи суміжних землевласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також відсутній підпис позивача ОСОБА_1
Також, в даному Акті відсутня дата його складання та відсутня інформація про кадастровий номер, межі якої встановлені межовими знаками.
Отже, з наведеного слідує, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі було здійснене за відсутності усіх суміжних землевласників (землекористувачів), що є порушенням вимог п. 3.12 Інструкції №376.
Відповідно до частин першої, другої статті 198 Земельного кодексу України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ч. 2 ст. 50 Закону України "Про землеустрій").
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.
Тобто, погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року №263/11779/16-ц.
Матеріали справи свідчать, що рішення Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 09.02.2018 №187-19-VІІ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1" було прийнято, зокрема, у зв'язку з встановленням на місці межових знаків без представника сільської ради.
Отже, приймаючи дане рішення відповідач діяв відповідно до закону та в межах наданих повноважень.
При цьому, позивачем не надано доказів погодження меж земельної ділянки з Пашківською сільською радою, а також з іншими суміжними землевласниками - ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Щодо наявного в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача Акту про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки, то суд звертає увагу на те, що в ньому відсутня дата його складання; відсутня інформація про землевпорядну організацію, яка його складала та подавала на погодження; а також відсутній підпис позивача.
При цьому, з даного Акту вбачається, що він погоджений представником Пашківської сільської ради ОСОБА_2.
Як повідомив відповідач у відзиві на позовну заява, вказана особа була сільським головою Пашківської сільської ради до 2015 року.
Отже, враховуючи те, що рішення про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність було прийнято Пашківською сільською радою 20 листопада 2015 року, суд приходить до висновку, що вказаний акт складений ще до того, як позивач отримала рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому такий акт не свідчить про встановлення місця розташування земельної ділянки.
Також, суд не бере до уваги наявний в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача план земельної ділянки, який складений та погоджений відділом містобудування та архітектури Макарівської РДА 16.02.2006, оскільки він також прийнятий ще до отримання позивачем рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2009 року Пашківською сільською радою Макарівського району Київської області було прийняте рішення №150 "Про затвердження генерального плану с. Пашківка та с. Вітрівка Пашківської сільської ради".
Згідно картографічних даних генерального плану населеного пункту с. Пашківка Макарівського району місце розташування земельної ділянки, на яку розроблений проект землеустрою за замовленням ОСОБА_1, не відповідає даному генеральному плану населеного пункту.
Отже, проект щодо відведення земельної ділянки у власність позивача не містить належних документів про відповідність місця розташування земельної ділянки генеральному плану населеного пункту Пашківка Макарівського району.
Враховуючи всі викладені обставини, суд вважає, що рішення Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області від 09.02.2018 №187-19-VІІ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. України ОСОБА_1" є вмотивованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не доведено протиправності оскаржуваного рішення.
Натомість, відповідачем доведено суду правомірність та законність оскаржуваного рішення.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.