09 жовтня 2018 року м. Київ № 810/882/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук В.В.,
за участю:
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явились,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області
про визнання протиправними дії, скасування рішення, визнання права, передачу у приватну власність земельної ділянки,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати дії Княжицької сільської ради Броварського району Київської області в прийнятті рішення від 20.12.2017 № 554 (35-VII) про відмову в затвердженні проекту землеустрою, розробленого БРВВ КОФ «Центр ДЗК», згідно пункту 7 статті 118 Земельного Кодексу України щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі (кадастровий номер НОМЕР_2 у власність, протиправними;
- скасувати рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20.12.2017 № 554 (35-VII);
- визнати бездіяльність Княжицької сільської ради Броварського району Київської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.11.2017 про передачу у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі Броварського району Київської області протиправною;
- зобов'язати Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_2 від 29.11.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі Броварського району Київської області та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звертався до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, не отримавши відповіді на свої заяви, вона на підставі частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України уклала договір із землевпорядною організацією на розроблення проекту землеустрою.
Проте, відповідач відмовив у затвердженні розробленого проекту землеустрою з тієї підстави, що рішенням від 11.05.2016 № 182 (11-VII) відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства України у зв'язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
08.05.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що рішенням сесії Княжицької сільської ради від 20.12.2017 № 554 було відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі, оскільки застосування пункту 7 статті 118 Земельного Кодексу України не є можливим та відповідно до строку дії договору позивач не подала на затвердження проект землеустрою відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі.
Крім того, відповідач зазначив, що на засіданні 37-VII скликання Княжницької сільської ради 28.02.2018 було прийнято рішення № 659 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (для розміщення дошкільного навчального закладу) в селі Княжичі», та рішення № 660 «Про надання дозволу на розробку детального плану території в с. Княжичі для будівництва та обслуговування закладів освіти (для розміщення дошкіного навчального закладу) в селі Княжичі», які були прийняті в інтересах і від імені територіальної громади.
06.06.2018 до суду надійшла відповідь на відзив у якій позивач не погоджується з доводами наведеними у відзиві на позов та на спростування яких зазначає, що дії відповідача та позивача на стадії отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою та його розроблення, були узгодженими. Відповідач вчиняв дії спрямовані на отримання позивачкою у власність земельної ділянки (прийняв до уваги заяву позивачки про замовлення проекту землеустрою без дозволу органу місцевого самоврядування; надав всі документи, необхідні для розроблення проекту землеустрою; погодив межі земельної ділянки; поінформував про недоліки проекту землеустрою та гарантував після їх усунення винесення на розгляд сесії питання про затвердження проекту землеустрою).
Також позивач у відповіді на відзив стверджує, що рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою від 11.05.2016 № 182 (11-VII) не набрало чинності, адже воно не оприлюднено та не було надіслано позивачу.
Крім того, ОСОБА_2 вважає, що рішення від 11.05.2016 № 182 (11-VII) є не мотивованим, оскільки не містить підстав для відмови, які наведеніу частині 7 статті 118 Земельного Кодексу України.
Протокольною ухвалою суду від 02.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
21.09.2018 до суду відповідачем подано додаткові пояснення на позовну заяву, в яких зазначено, що Княжніцька сільська рада підготувала та винесла на розгляд у встановлений строк передбачений законом звернення позивача, яке було розглянуто у відповідності до законодавства, а самена засіданні комісії агропромислового комплексу, земельних ресурсів соціального розвитку села та екології від 21.03.2016 розглянуто заяву ОСОБА_2 щодо розгляду звернень громадян про виділення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та винесено на розгляд 11 сесії Княжницької сільської ради VII скликання від 11.05.2016 на якій прийнято рішення від 11.05.2016 № 182 (11-VII).
Також відповідач зазначив, що відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою розробленого БРВВ КОФ «Центр ДЗК» Княжницька сільська рада діяла в інтересах всієї територіальної громади.
Так, відповідач пояснює свої дії наступними прийнятими рішеннями: від 30.06.2017 № 476 «Про надання дозволу на розробку проекту змін до генерального плану села Княжичі Броварського району Київської області»; від 28.02.2018 № 659 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вдведення земельної ділянки у комунальну власність для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (для розміщення дошкільного навчального закладу) в селі Княжичі»; від 28.02.2018 № 660 «Про надання дозволу на розробку детального плану території в селі Княжичі (для розміщення дошкільного навчального закладу) в селі Княжичі».
Крім того, на підтвердження оприлюднення на офіційному сайті села Княжичі рішення від 11.05.2016 № 182 (11-VII) відповідач додав до додаткових пояснень фотокартку рішення від 11.05.2016 № 182 (11-VII) зроблену з комп'ютера.
05.10.2018 позивачем подано до суду відповідь на додаткові пояснення відповідача, в яких зазначено, що з додаткових пояснень відповідача вбачається, що 11.05.2016 відповідачем розглядалась заява ОСОБА_2 не від 22.04.2016, а від 04.03.2016, в той час, як її заява від 22.04.2016 відповідачем так і не була розглянута, рішення про її розгляд не оприлюднено.
У судове засідання, призначене на 09.10.2018 прибув уповноважений представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 09.10.2018 не з'явився, через канцелярію суду 08.10.2018 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник відповідача в цей день приймає участь у розгляді іншої справи.
Заслухавши думку представника позивача та враховуючи той факт, що відповідачем не було додано до клопотання про відкладення розгляду справи доказів участі свого представника саме в цей день та час в іншому судовому засіданні, судом не було визнано поважною неявку представника відповідача та суд ухвалив продовжити розгляд справи за даної явки.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
05.08.2015 ОСОБА_2 звернулась до Княжицької сільської ради, з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, орієнтовною площею 0,15га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення в межах Княжницької сільської ради. Подану заяву було зареєстровано в журналі реєстрації пропозицій, заяв, скарг громадян Княжицької сільської ради під номером 128 (а.с. 13).
Не отримавши рішення про розгляд своєї заяви від 05.08.2015, позивач 04.03.2016 повторно звернулась із заявою, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с.14).
22.04.2016 позивач звернулась до Княжицької сільської ради з заявою в якій просила повторно розглянути її заяву від 05.08.2015 № 128. Так, позивач просила врахувати при вирішенні питання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, що вона подані всі необхідні документи, та заява подана у відповідності до закону.
Не отримавши станом на 22.06.2018 відповідей на свої заяви, позивач у відповідності до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України уклала договір із землевпорядною організацією ДП «Центр ДЗК» на розроблення проекту землеустрою від 22.06.2016 № 1629100100117, про що було повідомлено відповідача (вх.№ 988 від 22.06.2016).
Литом від 11.07.2016 № 654 відповідач підтвердив, що Княжніцька сільська рада отримала і прийняла до відома заяву ОСОБА_2 про те, що вона скористалась правом замовити виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки на території села Княжичі.
09.11.2017 ОСОБА_2 подала заяву про передачу земельної ділянки у приватну власність, додавши до заяви проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру № НВ-3210347592017 від 06.11.2017.
Листом від 28.11.2017 відповідач повідомив позивача про те, що «… заява позивача була розглянута на засіданні комісії з агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села, яке відбулося 10.11.2017 в приміщенні Княжицької сільської ради.
При ознайомленні з проектом відведення було виявлено, що він не відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 та ст. 50 Закону України «Про землеустрій» - не прономеровані сторінки та зміст.
На плані відведення земельної ділянки та на Акті прийомки - передачі межових знаків на зберігання відсутній підпис замовника.
Комісією з агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села було прийняте рішення відправити наданий проект на доопрацювання. Після усунення недоліків проект буде розглянуто та винесено на розгляд сесії.
Також повідомляємо, що Княжицькою сільської радою було прийнято рішення від 30.06.2017 № 476 про проведення інвентаризації з метою прийняття в комунальну власність земельної ділянки для розміщення дошкільного навчального закладу, на території вказаної Вами на графічному матеріалі…».
29.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі.
З пояснень позивача вбачається, що 03.01.2018 їй було вручено рішення Княжицької сільської ради від 20.12.2017 № 554 (35-VII) «Про розгляд звернень громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_2».
У вказаному рішенні вказано, що «…Розглянувши розроблений БРВВ КОФ «Центр ДЗК», згідно ст. 118 Земельного Кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Княжичі, враховуючи позитивні висновки необхідних служб, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 12, 118, 119, 186 Земельного Кодексу України, враховуючи негативний висновок комісії агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку, згідно результату головування, сесія Княжицької сільської ради, вирішила:
Відмовити гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою, розробленого БРВВ КОФ «Центр ДЗК», згідно п.7 ст.118 Земельного Кодексу України, щодо відведення земельної ділянки площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі (кадастровий номер НОМЕР_2 у власність в зв'язку з тим, що колегіальним органом було прийняте рішення № 182 (11-VII) від 11.05.2016 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_2, тому застосування принципів «ненадання мотивованої відмови» або «мовчазної згоди», згідно п.7 ст.118 Земельного Кодексу України, не можливо.
Протягом року з моменту подачі заяви від 22.06.2016 року згідно п. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. княжичі гр. ОСОБА_2 не розробила та не подала на затвердження зазначений проект землеустрою. Княжицько. Сільською радою було прийнято рішення від 30.06.2017 № 476 про проведення інвентаризації з метою прийняття в комунальну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,60га для розміщення дошкільного навчального закладу…».
Не погодившись з з рішенням Княжицької сільської ради від 20.12.2017 № 554 (35-VII), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно до положень статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до стаття 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).
Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина 7 статті 118).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно із змістом преамбули Закону України «Про землеустрій» цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
В статті 1 Закону України «Про землеустрій» надається визначення поняттю проект землеустрою, відповідно до якого це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;
Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 186-1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 1 вказаної статті).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (частина 2 вказаної статті).
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина 3 вказаної статті).
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 відповідної статті).
Згідно із частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
З аналізу зазначених норм діючого законодавста яке регулює земельні відносини вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з рішення відповідача від 20.12.2017 № 554 (35-VII) «Про розгляд звернень громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_2» ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, розробленого БРВВ КОФ «Центр ДЗК», згідно п. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України, щодо відведення земельної ділянки площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі (кадастровий номер НОМЕР_2 у власність в зв'язку з тим, що колегіальним органом було прийняте рішення № 182 (11-VII) від 11.05.2016 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_2, тому застосування принципів «ненадання мотивованої відмови» або «мовчазної згоди», згідно п. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України, не можливо.
Під час розгляду справи, відповідач у письмових поясненнях від 21.09.2018 повідомив суд, що на сесію Княжницької сільської ради VII скликання 11.05.2016 було винесено заяву позивача, яка попередньо була розглянута комісією агропромислового комплексу, земельних ресурсів соціального розвитку села та екології 21.03.2016.
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність 05.08.2015, 04.03.2016, 22.04.2016 про що не заперечував представник відповідача.
З огляду на ту обставину, що 11.05.2016 відповідачем прийнято рішення по заяві позивача, яка попередньо була розглянута комісією агропромислового комплексу, земельних ресурсів соціального розвитку села та екології 21.03.2016, суд дійшов висновку, що 11.05.2016 відповідач не міг розглянути заяву позивача від 22.04.2016.
Під час розгляду срави, відповідач не надав суду доказів розгляду саме заяви позивача від 22.04.2016, а також не надав доказів повідомлення позивача про розгляд його заяв від 05.08.2015, 04.03.2016.
Посилання відповідача на той факт, що рішення від 11.05.2016 було опубліковано на офіційному сайті Княжницької сільської ради не беруться судом до уваги при вирішенні справи по суті, оскільки надана відповідачем фотокопія рішення від 11.05.2016 зроблена з монітора комп'ютера не є належним доказом опублікування рішення № 182 (11-VII) від 11.05.2016 на офіційному сайті.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2018 позивач у відповідності до положень частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України уклала договір із землевпорядною організацією ДП «Центр ДЗК» на розроблення проекту землеустрою від 22.06.2016 № 1629100100117, про що було повідомлено відповідача (вх.№ 988 від 22.06.2016).
Листом від 11.07.2016 № 654 відповідач підтвердив, що Княжніцька сільська рада отримала і прийняла до відома заяву ОСОБА_2 про те, що вона скористалась правом замовити виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки на території села Княжичі.
З огляду на викладене та той факт, що відповідачем не надано доказів розгляду заяви позивача від 22.04.2016, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах (частина 7 статті 118 Земельного Кодексу України) розроблено проект землеустрою без надання дозволу Княжніцької сільської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.
Враховуючи викладене, суд вирішив, що посилання відповідача у рішенні від 20.12.2017 № 554 (35-VII) на рішення від 11.05.2016 № 182 (11-VII), як на підставу відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_2 є безпідставним.
Крім того, суд зазначає, що однією з підстав відмови у затвердженні проету землеустрою була та обставина, що позивач протягом року з моменту подачі заяви від 22.06.2016 року згідно п. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_2 не розробила та не подала на затвердження зазначений проект землеустрою. Княжицько.
Водночас, суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не довів правомірності своїх таких мотивувань відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Тако відповідач у рішенні про відмову у затвердженні проекту землеустрою посилається на рішення від 30.06.2017 № 476 про проведення інвентаризації з метою прийняття в комунальну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,60 га для розміщення дошкільного навчального закладу, суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на засіданні 37-VII скликання Княжницької сільської ради 28.02.2018 було прийнято рішення № 659 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (для розміщення дошкільного навчального закладу) в селі Княжичі», та рішення № 660 «Про надання дозволу на розробку детального плану території в с. Княжичі для будівництва та обслуговування закладів освіти (для розміщення до шкіного навчального закладу) в селі Княжичі», які були прийняті в інтересах і від імені територіальної громади.
З даного приводу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 «Порядку проведення інвентаризації земель» затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України від від 23.05.2012 № 513 цей Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація) (далі - Порядок № 513).
Інвентаризація земель проводиться з метою: забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою (пункт 2 Порядок № 513).
Згідно із положеннями пункту 11 Порядку № 513 для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації, в якому відображаються вартість і строк виконання робіт із землеустрою, що не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.
До договору додається технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель за формою згідно з додатком та їх кошторис.
Водночас, відповідач у додаткових поясненнях на позовнуу заяву зазначає, що коштів на інвентаризацію станом на 01.08.2018 у місцевому бюджеті не має.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на дату прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка вже була сформована, її межі були погоджені, закріплені межовими знаками, які передані на зберігання позивачці; їй було присвоєно кадастровий номер, зогляду на зазначене проведення інвентаризації землі в межах населеного пункту не могло впливати на право позивачки набути у власність земельну ділянку.
Також відповідачем не надано доказів того, що будівництво дошкільного навчального закладу планується здійснювати на земельній ділянці, що є об'єктом проекту землеустрою розробленого на замовлення позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач про визнання протиправним та скасувати рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20.12.2017 № 554 (35-VII) та про зобов'язання Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_2 від 29.11.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивачки визнати бездіяльність Княжицької сільської ради Броварського району Київської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.11.2017 про передачу у приватну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,15га для ведення особистого селянського господарства в селі Княжичі Броварського району Київської області протиправною, суд зазначае про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було розглянуто заяву позивача від 29.11.2017 та за наслідками розгляду прийнято спірне рішення від 20.12.2017 № 554 (35-VII).
Суд зазначає, що бездіяльність супроводжується пасивною поведінкою, тобто відсутністю з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій, водночас відповідачем вчинено дії щодо розгляду заяви позивача, а тому позовна вимога в частині визнання бездіяльності відповідача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність своїх дій при розгляді проектної документації виготовленої на замовлення позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 704,80 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Княжицької сільської ради Броварського району Київської області.
Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20.12.2017 № 554 (35-VII) "Про розгляд звернень громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Княжичі гр. ОСОБА_2".
3. Зобов'язати Княжицьку сільську раду Броварського району Київської області повторно розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_2 від 29.11.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України.
4. Стягнути з Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, 9; код ЄДРПОУ04363892) на користь ОСОБА_2 (07455, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
5. У задовленні іншої частини позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 жовтня 2018 р.