01 жовтня 2018 року 810/3861/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.09.2018, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2018 №Ф-58153-51, від 10.05.2018 №Ф58153-51, від 06.06.2018 №Ф-58153-51 та від 03.08.2018 №Ф-58153-51.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею своєчасно сплачено суми єдиного внеску за 2017 рік та за січень-травень 2018 року, а тому у податкового органу були відсутні правові підстави виносити оскаржувані вимоги про сплату боргу.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що борг з єдиного соціального внеску у позивача виник на підставі самостійно поданого Звіту з ЄСВ від 11.01.2018, до якого було додано Додаток Д5 таблиці 1, замість Додатку Д5 таблиці 2, який передбачений для осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування 1 групи. Відповідач зазначив, що на підставі вказаного звіту позивачу було нараховано ЄСВ в сумі 4224,00 грн., у зв'язку з чим у позивача виник борг з ЄСВ. Відповідач вважає, що ним правомірно прийнято оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки за позивачем обліковується узгоджене зобов'язання по сплаті ЄСВ.
Позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог та відповідь на відзив, в яких зазначила, що 11.01.2018 нею було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому задекларовано суму доходу за 2017 рік в розмірі 19200,00 грн. і відповідно сплачено суму нарахованого єдиного внеску в розмірі 4224,00 грн. у встановлені строки. Однак, подаючи такий звіт нею помилково було заповнено Додаток до звіту по ЄСВ за 2017 рік таблицю 1, яка передбачена для осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування, замість Додатку до звіту по ЄСВ за 2017 рік таблицю 2, який передбачений для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, що призвело до повторного нарахування ЄСВ на суму 4224,00 грн. Позивач зауважила, що 04.05.2018 нею було подано заяву про зняття актуальності поданого звіту по ЄСВ за 2017 рік у зв'язку із помилковою подачею Додатку до звіту по ЄСВ таблиці 1, замість таблиці 2, та докази перебування на спрощеній системі оподаткування. Однак, жодної відповіді від податкового органу на вказану заяву вона не отримала. У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідач неправомірно виносить вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки нею своєчасно сплачено суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік в розмірі 4224,00 грн.
Також, позивач звертала увагу суду на те, що в чинному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала повноваження відповідачу повторно нараховувати ЄСВ за рік, якщо зроблено помилку в звітності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.03.2006, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2.
11 січня 2018 року позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому задекларовано суму доходу за 2017 рік в розмірі 19200,00 грн. та визначено суму зобов'язань по єдиному соціальному внеску в розмірі 4224,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено сплату єдиного соціального внеску за 2017 рік у сумі 4224,00 грн., що підтверджується квитанціями від 11.04.2017 на суму 1056,00 грн., від 12.07.2017 на суму 1056,00 грн., від 13.10.2017 на суму 1056,00 грн. та від 10.01.2018 на суму 1056,00 грн.
При цьому, судом встановлено, що подаючи такий звіт позивачем було помилково заповнено Таблицю 1 Додатку 5 до звіту по ЄСВ за 2017 рік, яка передбачена для осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування, замість правильної Таблиці 2 Додатку 5 до звіту по ЄСВ за 2017 рік, яка передбачена для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
04 травня 2018 року позивач звернулась до начальника Яготинського відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою, в якій просила зняти актуальність поданого звіту по ЄСВ за 2017 рік №233 від 11.01.2018 та №234 від 11.01.2018 у зв'язку з помилковою подачею таблиці 1, замість таблиці 2, яка передбачена для осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Однак, як зазначає позивач, жодної відповіді на вказану заяву вона не отримувала.
Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2018 №Ф-58153-51 на суму 2585,88 грн. (борг станом на 31.03.2018), від 10.05.2018 №Ф58153-51 на суму 2995,41 грн. (борг станом на 30.04.2018), від 06.06.2018 №Ф-58153-51 на суму 1357,29 грн. (борг станом на 31.05.2018) та від 03.08.2018 №Ф-58153-51 на суму 2176,35 грн. (борг станом на 31.07.2018).
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що дана заборгованість у позивача виникла на підставі самостійно поданого звіту з ЄСВ разом з Додатком Д5 таблиці 1, замість Додатку Д5 таблиці 2, який передбачений для осіб, що перебувають на спрощеній системі оподаткування 1 групи.
Однак, не погоджуючись із спірними вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
За визначенням пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435).
Пунктом 2 р. ІІІ Порядку №435 визначено, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою №Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".
Звіт має містити основні дані про страхувальника та перелік таблиць Звіту. Звіт формується страхувальником або відповідальною особою страхувальника та включає таблиці, наведені у додатках 4-7 до цього Порядку (п. 2 р. IV Порядку №435).
Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт згідно з додатком 5 до цього Порядку (п. 10 р. IV Порядку №435).
Абзацом першим частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому, абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 р. V Порядку №435 у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальною підставою для винесення податковим органом вимоги про сплату боргу є наявність у платника заборгованості.
Як було встановлено судом, позивачем подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому задекларовано суму доходу за 2017 рік в розмірі 19200,00 грн. та визначено суму зобов'язань по єдиному соціальному внеску в розмірі 4224,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено сплату єдиного соціального внеску за 2017 рік у сумі 4224,00 грн., що підтверджується квитанціями від 11.04.2017 на суму 1056,00 грн., від 12.07.2017 на суму 1056,00 грн., від 13.10.2017 на суму 1056,00 грн. та від 10.01.2018 на суму 1056,00 грн.
З інтегрованої картки платника ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.12.2017 у позивача була відсутня заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000). Заборгованість у розмірі 4224,00 грн. за даними облікової картки виникла 09.02.2018 у зв'язку із поданням звіту від 11.01.2018 №234 із Таблицею 1 Додатку 5, яка передбачена для платників на загальній системі оподаткування, замість Таблиці 2 Додатку 5, яку має подавати платник на спрощеній системі оподаткування.
Встановити з матеріалів справи, чи мала місце некоректна робота електронної бази контролюючого органу, або платник допустив помилку при заповненні таблиць звіту, неможливо, проте, приймаючи рішення на користь платника податків, суд виходить з наступного.
Як зазначено вище, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI визначає обов'язок платників податків, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а відповідно до вимог абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, сплачують платники, які перебувають на загальній системі оподаткування не пізніше 20 числа наступного місяця.
Таким чином, нарахування, які внесено до інтегрованої картки з єдиного соціального внеску 09.02.2018, є помилковими та виникли через некоректне заповнення таблиці, яка є складовою частиною звіту, і призвели фактично до оподаткування у подвійному розмірі.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, а саме помилкового подання звіту із Таблицею 1 Додатку 5, яка передбачена для платників на загальній системі оподаткування, замість Таблиці 2 Додатку 5, яку має подавати платник на спрощеній системі оподаткування, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.
Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково заповнив Таблицю 1 Додатку 5, яка передбачена для платників на загальній системі оподаткування, замість Таблиці 2 Додатку 5, яку має подавати платник на спрощеній системі оподаткування, а тому суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до оскаржуваних вимог.
При цьому, суд звертає увагу на те, що помилка, допущена у звітах з єдиного внеску, не є правопорушенням у розумінні ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску за 2017 рік перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.
З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства України та фактично призводять до визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, а отже оскаржувані вимоги про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 24.07.2018 №24.
Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.04.2018 №Ф-58153-51, від 10.05.2018 №Ф58153-51, від 06.06.2018 №Ф-58153-51 та від 03.08.2018 №Ф-58153-51.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Балаклицький А. І.