26 грудня 2018 року Справа № 280/4394/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року № 0000955-13-0809 за формою «Ф», від 14 листопада 2017 року № 1281-13 за формою «Ф», від 14 листопада 2017 року № 1278-13 за формою «Ф», згідно яких ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за 2017 рік, у сумі 1 003 (одна тисяча три) грн. 87 коп. за 2016 рік, у сумі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 31 коп. за 2015 рік відповідно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є сільськогосподарським товаровиробником з моменту надання їй у власність земельної ділянки площею 2,000 га. сільськогосподарського призначення за межами м. Кам'янка-Дніпровська для ведення особистого селянського господарства. Стверджує, що у її власності знаходиться домогосподарство, у якому вона займається діяльністю з обробки та зберігання зерна. Тому, на нежитлові будівлі, які розташовані на земельній ділянці за адресою, АДРЕСА_2 знаходяться сільськогосподарські будівлі, а саме їдальня, склади, навіс, бригадний дім, вагова, погріб, кузня, на які розповсюджується дія положень п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. З огляду на те, що на об'єкти нерухомості,на які було нараховане податок, законодавцем встановлено пільги, позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві від 07.11.2018 вих. № 1188/08-01-10-02 зазначає, що ОСОБА_1 не підтверджено документально, що особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільгосппродукції та її реалізації, використовуючи нерухоме майно, надане під особисте селянське господарство. Вказує, що позивач не зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності, яке пов'язане із сільським господарством, за період 2006-2018 ОСОБА_1 мала виплачені суми основних доходів за місцем роботи у ФГ "Вікторія". Відтак, позивач не може вважатись сільськогосподарським виробником та на майно яке перебуває у її власності, а саме їдальня, склади, навіс, бригадний дім, вагова, погріб, кузня не поширюється пільга, визначена п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою суду від 23.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У підготовчому судовому засіданні 14.11.2018 оголошувалась перерва до 18.12.2018.
В зв'язку з перебуванням судді на лікарняному наступне судове засідання призначено на 26.12.2018.
Ухвалою суду від 26.12.2018, з врахуванням письмових заяв представників обох, сторін закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 26.12.2018.
У судовому засіданні 26.12.2018 сторонами надано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище. Представник відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
06 липня 2018 року позивач поштою отримала податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року № 0000955-13-0809 за формою «Ф», від 14 листопада 2017 року № 1281-13 за формою «Ф», від 14 листопада 2017 року № 1278-13 за формою «Ф», згідно яких ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за 2017 рік, у сумі 1 003 (одна тисяча три) грн. 87 коп. за 2016 рік, у сумі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 31 коп. за 2015 рік відповідною
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 оскаржила їх в адміністративному порядку. Рішенням ДФС України від 28.09.2018 за вих.. №15050/Е/99-99-11-02-01-14 (отримано позивачем 05.10.2018) оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та з вимогою скасувати їх, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 ст.6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким була викладена в новій редакції стаття 266 Податкового кодексу України - "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України визначено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з абзацом 2 підпункту ґ) пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З системного аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Судом встановлено, що згідно рішень Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 16.01.2015 № 11 "Про внесення змін до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Кам'янсько -Дніпровської міської ради Кам'янсько -Дніпровського району Запорізької області" та від 07.07.2015 № 10 "Про внесення змін до Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області" ставка податку на 2015 -2016 роки визначена у розмірі 0,1% розрахунку за 1 кв.м. нежитлової нерухомості від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року. Також, рішенням Кам'янсько -Дніпровської міської ради від 11.07.2017 № 8 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" ставка податку з 2017 року визначена у розмірі 0,1% розрахунку за 1 кв.м. нежитлової нерухомості від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року.
Згідно договору купівлі-продажу від 03.07.2008 ВКМ №565464 ОСОБА_1 придбала за адресою АДРЕСА_2 розташовані об'єкти нерухомості: А- їдальня, Б- склад, В- склад, Г- бригадний дім, Д- вагова, Д1- навіс, З- склад, И - кузня, Т- погріб с шийкою.
Долученою до справи копією Свідоцтва про право власності на нерухоме майно підтверджується реєстрація права власності на об'єкти нерухомості А- їдальня, Б- склад, В- склад, Г- бригадний дім, Д- вагова, Д1- навіс, З- склад, И - кузня, Т- погріб с шийкою, розташовані за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_1
Разом з тим, відповідно до абзацу ж) пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Визначальним в даному випадку є те, що, по-перше, об'єкти оподаткування (будівлі, споруди) належать сільськогосподарським товаровиробникам, по-друге, такі об'єкти призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено пп.14.1.235 п.14.1 ст.14, де зазначено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, це визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV Податкового кодексу України "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, застосовуються виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність".
З аналізу вище викладеного встановлено, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно" Податкового кодексу України.
Відтак, посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на положення пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України суд відхиляє як необґрунтоване.
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, абзацом 11 ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" № 2238-ІІІ від 18.01.2001 передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, згідно з ст.1 Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.
Разом з тим, ст.1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" визначено правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Статтею 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства" визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;
Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Отже, аналіз вказаних норм законодавства регламентує правовий статус сільськогосподарського товаровиробника як юридичної особи чи фізичної особи, які здійснюють виробництво, переробку, постачання чи реалізацію сільськогосподарської продукції.
Судом з'ясовано, що розпорядженням голови Кам'янко-Дніпровської районної державної адміністрації № 604 від 23.12.2008 "Про затвердження технічної документації та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 " надано земельну ділянку площею 2,000 га земель під господарськими будівлями і дворами у власність гр.ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Із пояснень представника позивача, судом з'ясовано, що ОСОБА_1 займається діяльністю з обробки та зберігання зерна..
Таким чином, діяльність ОСОБА_1 з обробки та зберігання зерна підпадає під законодавче визначення сільськогосподарського товаровиробника.
Також, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, зазначені вище будівлі, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1, відносяться до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127), клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Таким чином, будівлі, які належать позивачу на праві приватної власності (їдальня, склад, склад, бригадний дім, вагова, навіс, склад, кузня, погріб с шийкою), призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Посилання відповідача відносно наявності у позивача доходів у 2006-2018 роках за офіційним місцем працевлаштування у ФГ "Вікторія" не спростовує можливості ведення особистого селянського господарства та діяльністю з обробки та зберігання зерна у кількості, необхідній для власного споживання.
Суд відхиляє доводи представника відповідача з приводу відсутності з боку позивача належних доказів діяльності з обробки та зберігання зерна, які є об'єктами оподаткування.
Суд звертає увагу відповідача на те, що конструкція норми пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначена таким чином, що має значення встановлення факту призначення будівель і споруд для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а не саме їх використання.
Крім того, у даному випадку, суд вважає за необхідне застосувати рішення Європейського суду з прав людини у справах "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Також, відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, з огляду на вищенаведені положення норм чинного законодавства та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права, суд дійшов висновку про те, що у позивача не виникло обов'язку по сплаті податку на нерухоме майно, відмінене від земельної ділянки, оскільки у ОСОБА_1 відсутній об'єкт оподаткування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Оскільки, у даному випадку, судом встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, то дії контролюючого органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно для ОСОБА_1 не відповідають чинному законодавству, а оспорювані податкові повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по об'єктах нежитлової нерухомості є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на це, адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративий позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 травня 2018 року № 0000955-13-0809 за формою «Ф» про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" у сумі 11 656 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. за 2017 рік;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року № 1281-13 за формою «Ф» про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" у сумі 1 003 (одна тисяча три) грн. 87 коп. за 2016 рік;
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року № 1278-13 за формою «Ф»про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" у сумі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн. 31 коп. за 2015 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено у понвому обсязі та підписано 26.12.2018.
Суддя О.О.Артоуз