26 грудня 2018 року Справа № 280/4382/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
17 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0029201305 від 27.09.2018, яке було прийняте відповідачем про сплату податку на доходи фізичних осіб за 2014-2915 роки на суму 1.624.788,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 406.197,21 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № №0029211305 від 27.09.2018, яке було прийняте відповідачем, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.
22 жовтня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а перше судове засідання призначено на 14 листопада 2018 року.
14 листопада 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 17 грудня 2018 року.
17 грудня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 грудня 2018 року.
В підготовчому засіданні 26.12.2018 судом закрито підготовче провадження та розпочато, за письмовою згодою представників сторін, розгляд адміністративної справи по суті (вх№42655, 42654). Також представниками сторін надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (вх№42656, 42657).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно та не обґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про отримання позивачем доходу у вигляді відсотків від компанії «Transaquatic LTD» є не обґрунтованим та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Так, позивач зазначив, що контролюючим органом до прийняття оскаржуваних рішень не було встановлено необхідних обставин, на підставі яких могли б бути прийняті такі рішення, зокрема чи взагалі зареєстрована компанія «Transaquatic LTD», чи укладались належним чином договори між позивачем та компанією «Transaquatic LTD», чи відбувалось фактичне повернення коштів (відсотків) від компанії «Transaquatic LTD» на користь ОСОБА_1
Зазначає, що протокол загальних зборів компанії «Transaquatic LTD», який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень - рішень, не є документом бухгалтерського або податкового обліку/звітності, а також не свідчить про те, що вказані в протоколі рішення були фактично виконані. За таких обставин, позивач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються виключно на припущеннях контролюючого органу.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування відзиву на позовну наяву (вх№35654 від 06.11.2018) посилається на те, що відповідачем отримано лист Департаменту податків і зборів з фізичних осіб ДФС України про виявлення обставин, які свідчать про порушення фізичними особами ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 вимог діючого законодавства та ухилення від оподаткування доходів (прибутків), джерело походження яких в Україні та за її межами.
Також зазначає, що позивачем порушені п.п. 14.1.55, пп.14.1.56, п.14.1 ст.14, п.п. 162.1.1., п.162.1 ст.162, п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 170-174, Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки у сумі 1.624.788,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 406.197,21 грн.;
Також порушенні п.п.49.18.4, п.49.18, ст. 49, пп.179.1 ст. 179 ПКУ стосовно граничних термінів подання податкової декларації про майновий стан. Фізичною особою ОСОБА_1 станом на дату акту не надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки.
Таким чином, Головне управління ДФС у Запорізькій області вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача, а саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: №0029201305 та №0029211305 від 27 вересня 2018 року - відсутні.
Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Під час розгляду справи встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання - ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої було складено акт від 14.08.2018 №801/08-01-13-05/НОМЕР_1 (далі за текстом - акт перевірки). Перевірка проводилась з 18 липня 2018 року по 07 серпня 2018 року.
Висновками акту перевірки (Розділ 3) зазначено, що позивачем порушено: п.п. 14.1.55, пп.14.1.56, п.14.1 ст.14, п.п. 162.1.1., п.162.1 ст.162, п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, ст. 164, п. 167.1. ст. 167, п.п. 170-174, ПКУ в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2014-2015 роки у сумі 1.624.788,84 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 406.197,21 грн.;
Також порушенні п.п.49.18.4, п.49.18, ст. 49, пп.179.1 ст. 179 ПКУ стосовно граничних термінів подання податкової декларації про майновий стан. Фізичною особою ОСОБА_1 станом на дату акту не надано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки.
На підставі Акту перевірки №801/08-01-13-05/НОМЕР_1 від 14.08.2018 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0029201305 від 27.09.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1.624.788,84 грн. та штрафними санкціями у розмірі 406.197,21 грн.
- № 0029211305 від 27.09.2018, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові санкції) у розмірі 1020,00 грн.
Процедура оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень (далі по тексту - ППР) у вищий орган ДФС в адміністративному порядку, передбаченому ст. 56 ПК України, ОСОБА_1 не здійснювалась.
Не погоджуючись з такими рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 14.08.2018 №801/08-01-13-05/НОМЕР_1, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
За визначенням пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 платниками податку зокрема є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом163.1 ст.163 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється пунктом 170.11 статті 170 ПК України.
Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, крім доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу.
За визначенням підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;
Так, обґрунтовуючи висновки, викладені в акті перевірки, податковий орган у підпункті 2.1 пункті 2 Акту зазначає, що Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015080000000056 від 27 липня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 209 КК України. В рамках досудового розслідування встановлено, що громадянин України: ОСОБА_1 в 2014 році надав компанії «Transaquatic LTD» (Британські Віргінські Острови) позику у сумі 1.000.000 доларів США (8.180.000 грн.) під відсоткову ставку 12 % річних. Згідно баз даних, офіційний дохід ОСОБА_1 з 1998 року по 2014 рік склав 651.154 грн. Таким чином, частина суми позики у розмірі 7.528.846 грн. (8.180.000 - 651.154) була надана за рахунок коштів, що не були задекларовані та з яких не було сплачено податок з доходів фізичних осіб. Також вказано, що ОСОБА_1 отримав від компанії «Transaquatic LTD» відсотки на надану позику у розмірі 3.303.079,71 грн. з яких не сплатив податок на доходи фізичної особи у розмірі 495.461,96 грн. Вказані фактичні обставини були наведені в протоколах зборів акціонерів компаній «Transaquatic LTD» від 21 січня 2014 року.
На підставі зазначеного податковим органом зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 в 2014 році надав компанії «Transaquatic LTD» (Британські Віргінські Острови) позику у сумі 1.000.000 доларів США (8.180.000 грн.) під відсоткову ставку 12 % річних та отримав від компанії «Transaquatic LTD» відсотки на надану позику у розмірі 3.303.079,71 грн. з яких не сплатив податок на доходи фізичної особи у розмірі 495.461,96 грн. Факти надання позики та отримання процентного доходу позивачем було запротокольовано.
Так, Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як доказ факту надання ОСОБА_1 позики компанії «Transaquatic LTD» у розмірі 1.000.000 доларів США (8.180.000 грн.) під відсоткову ставку 12 % річних та отримання на неї процентного доходу у сумі 3.303.079,71 грн. зазначено протокол №24 та протокол №39 зборів акціонерів компанії «Transaquatic LTD».
Суд не приймає до уваги протоколи акціонерів, як доказ надання Позивачем позики та отримання процентного доходу у сумі 3.303.079,71 грн., оскільки протоколи акціонерів не є первинними документами.
Суд звертає увагу на те, що у податкового органу відсутні будь які належні докази того, що Позивач надав позику компанії «Transaquatic LTD» у розмірі 1.000.000 доларів США (8.180.000 грн.) під відсоткову ставку 12 % річних та отримав процентний дохід у сумі 3.303.079,71 грн., а протоколи зборів судом до уваги не приймаються, оскільки вони є наміром та не свідчать про дійсне здійснення перерахування коштів. Відповідач не надав будь-які дані бухгалтерського та податкового обліку (договір позики, баланс та первинні документи щодо зарахування позики та її повернення, нарахування відсотків, дані банківських рахунків компанії «Transaquatic LTD» та ОСОБА_1 щодо зарахування коштів та їх повернення тощо).
При цьому, навіть за умови якщо припустити, що позивачем і надавалась позика компанії «Transaquatic LTD» під відсотки протягом спірного періоду, то протоколи загальних зборів, на які посилається контролюючий орган, не можуть свідчити про фактичну виплату таких коштів на користь позивача та їх отримання позивачем, що є обов'язковою умовою для сплати податку на доходи фізичних осіб з таких коштів.
Належним доказом на підтвердження отримання таких коштів ОСОБА_1 могли бути платіжні доручення в іноземній валюті, виписки по банківським рахункам компанії «Transaquatic LTD» та/або ОСОБА_1, тощо, проте, матеріали адміністративної справи зазначених доказів не містять.
Так само суд вважає передчасними та необґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що під час перевірки не підтверджено джерело отриманого доходу позивача за рахунок якого було надано позику компанії «Transaquatic LTD», оскільки контролюючим органом не досліджувались джерела доходів ОСОБА_1 до 1998 року, як і не враховано можливості отримання грошових коштів з джерел, що не підлягають оподаткуванню податком на прибуток та відповідно не зазначаються у податкових деклараціях. Також, відповідачем не досліджувалось питання можливості залучення позивачем грошових коштів від третіх осіб для подальшого їх надання у позику компанії «Transaquatic LTD».
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваних рішень дотримано не було.
Посилання відповідача до кримінальне провадження №320150800000000 від 27.07.2015, порушене згідно ст. 209 та 212 Кримінального кодексу України судом не приймається, на підставі відсутності обвинувального вироку, який набув законної чинності та встановив склад злочину саме позивачем, з підстав ухилення від сплати податків та легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду адміністративної справи відповідачем не доведено одержання позивачем доходу, з якого не було сплачено податок на доходи фізичних осіб, що спростовує також твердження контролюючого органу щодо необхідності позивачу подавати податкові декларації щодо таких сум коштів.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість винесення Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкових повідомлень - рішень №0029201305 та №0029211305 від 27 вересня 2018 року, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові санкції) та донараховано податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1.624.788,84 грн. та штрафними санкціями у розмірі 406.197,21 грн. та 1020 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (69068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від №0029201305 та №0029211305 від 27.09.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.12.2018.
Суддя О.О.Артоуз