ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 грудня 2018 року Справа № 903/704/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Гудак А.В.,
Судді Петухов М.Г.,
Судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1 дов.в справі;
відповідача : не з'явився
третьої особи на стороні відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 (суддя Войціховський В.А., м.Луцьк, повний текст рішення складено 26.10.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком", м. Луцьк
до відповідача: Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, м. Володимир-Волинський
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Володимир-Волинське управління державної казначейської служби України Волинської області, м. Володимир-Волинський
про стягнення 249 156,90 грн.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради 249156,90 грн. заборгованості по оплаті телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення у період з січня по грудень 2017 року.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ОСОБА_2 України "Про телекомунікації", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства" та невиконання відповідачем зобов'язань з відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які користуються пільгами за січень-грудень місяці 2017 року.
Рішенням господарського суду Волинської області від 25.10.2018 в справі №903/704/18 позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 249 156,90 грн. у відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення та 3 737,35 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що заборгованість Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради міської ради за 2017 рік в сумі 249 156,90 грн. підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, актами звіряння з сумою заборгованості, які були надіслані відповідачу, що підтверджується описами вкладень та повідомленнями про вручення поштових відправлень, відповідач суми боргу належними доказами не заперечив, а тому борг в сумі 249 156,90 грн. підлягає до стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області №903/704/18 від 25.10.2018 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії про стягнення 249156,90 грн.
Вважає, що договір на відшкодування пільг ПАТ «Укртелеком» з Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради не заключався протягом 2017, отже управління не має зобов'язань перед ПАТ «Укртелеком». Інформація про кількість та статус пільговиків позивачу не надавалась, розрахунки і акти звірки не приймалися.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 у справі №903/704/18 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 залишено без руху. Запропоновано Управлінню соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
06.12.2018 на адресу суду електронними засобами зв'язку від Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги. В підтвердження усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 26.11.2018 скаржник додав докази сплати судового збору, а саме: копія платіжного доручення №403 від 03.12.2018.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради на рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на 26 грудня 2018 р.
18.12.2018 на адресу суду від Володимир-Волинське управління державної казначейської служби у Волинській області надішли пояснення в яких третя особа стверджує, що станом на 01.12.2018 по Управлінню соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради відсутня прострочена кредиторська заборгованість за надані телекомунікаційні послуги громадян, які відповідно до законодавства України отримують їх на пільгових умовах.
19.12.2018 на адресу суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" надійшов відзив в якому просить суд відхилити апеляційну скаргу відповідача, рішення господарського суду Волинської області №903/704/18 від 25.10.2018 залишити в силі.
В судовому засіданні 26.12.2018 представник позивача апеляційну скаргу заперечив в повному обсязі, вважає рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 законним та обґрунтованим, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 26.12.2018 не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 ОСОБА_2 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради та Володимир-Волинське управління державної казначейської служби України Волинської області.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" в судовому засіданні 26.12.2018, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 залишити без змін, виходячи з наступного.
Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» являється оператором телекомунікацій та згідно рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації № 384 від 28.09.2006 його включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за № 74.
Відповідно до ст. 1 ОСОБА_2 України «Про телекомунікації» оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.
За змістом ст. 19 ОСОБА_2 України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Частиною 3 статті 63 ОСОБА_2 України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Позивач як оператор телекомунікаційних послуг має обов'язок надавати телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія: ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про охорону дитинства».
Таким чином, вищенаведені приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, які визначають безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати та, відповідно, кореспондують безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено будь-якого обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі та можливості позивачу як оператору телекомунікаційних послуг відмовитись від надання відповідних послуг пільговим категоріям споживачів.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" у період з 01 грудня 2017 по 31 грудня 2017 року було надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Володимир-Волинський, які мають право на пільги та на яких поширювались дія ОСОБА_2 України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII, ОСОБА_2 України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 №1584-ІІІ, ОСОБА_2 України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ, ОСОБА_2 України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” від 24.03.2008 №203/98-ВР, ОСОБА_2 України “Про охорону дитинства” від 26.04.2001 №2402-ІІІ на загальну суму 249156 грн. 90 коп.
Позивачем на адресу відповідача надіслано ряд листів з додатками, а саме: №15/06-95 від 14.02.2017 (а.с. 61-104 т.1); №15/05-168 від 17.03.2017 (а.с.105-150 т.1); №15/06-184 від 07.04.2017 (а.с. 151-192 т.1); №15/06-193 від 17.05.2017 (а.с. 193-234 т.1); №15/06-200 від 12.06.2017 (а.с. 235-242 т.1, а.с. 1-34 т.2); №15/06-222 від 17.07.2017 (а.с. 35-66 т.2); №15/06-237 від 16.08.2017 (а.с. 67-97 т.2); №15/06-280 від 11.09.2017 (а.с. 98-128 т.2); №15/06-288 від 11.10.2017 (а.с. 129-158 т.2); №15/06-325 від 14.11.2017 (а.с. 159-186 т.2); №15/06-351 від 11.12.2017 (а.с. 187-215 т.2); №15/06-18 від 17.01.2018 (а.с. 216-217 т.2) в яких зазначено про надання відповідачу розрахунків з відповідним пакетом документів (зведені розрахунки, акти звірок за формою “ 3-пільга”, списки абонентів за формою “ 2-пільга”) по компенсації за пільгове надання послуг зв'язку за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року.
Відповідно до п. 1 Положення “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (із змінами і доповненнями) (далі за тектом - Положення) - єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей. Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги (п.3 Положення);
Згідно ч.1 п. 10 Положення, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На виконання зазначених положень позивач звертався до відповідача з листами, разом з якими надсилалися звіти за формою-2 пільга "Розрахунок на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги по Волинській Філії ПАТ “Укртелеком”".
Дані листи надсилались на електронну адресу відповідача, що підтверджується листами позивача в яких зазначається про відправлення електронною поштою на адресу відповідача відповідних розрахунків (а.с. 13-59, 61, 105, 151, 193, 235 т.1, а.с. 35, 67, 98, 129, 159, 187, 216 т.2).
Так, правовій аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем надавались Управлінню соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам протягом 01 січня 2017 по 31 грудня 2017 року, згідно з формою "2-пільга". Отже, позивачем дотримано вимоги Положення щодо складення та подання до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга".
На виконання п.11 Положення, уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:
реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";
акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";
3) до 15 числа подає:
фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";
Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
У зв'язку з тим, що відповідачем всупереч приписів чинного законодавства заборгованість за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення сплачено не було, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Волинської філії ПАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 249156 грн. 90 коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено ОСОБА_2 України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
За змістом статті 19 цього ОСОБА_2 виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до частини 3 статті 63 ОСОБА_2 України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для низки категорій громадян встановлено такими законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".
Норми цих законів, зокрема, спрямовані на реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг.
За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Листом від 16.06.2017 № 09010-20-10/16034 «Щодо реалізації деяких положень Бюджетного кодексу України з питань нарахування та виплати пільг» Міністерство фінансів України повідомило, наступне: «Відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) видатки на виконання державних програм соціального захисту, у тому числі на надання пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. Джерелами здійснення видатків, які, зокрема, визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності, статтею 83 Кодексу визначено кошти місцевих бюджетів, у тому числі трансферти з Державного бюджету України. В умовах реформи міжбюджетних відносин та поглиблення процесу децентралізації влади з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до визначених статтею 91 Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Пунктом 26 розділу VI Кодексу встановлено, що норми і положення окремих законів України застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів. Це, зокрема, стосується соціальних норм і нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, розмірів допомог, компенсацій тощо. Разом з тим такі програми відносяться до державних програм соціального захисту населення і є державною гарантією, отже, одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) у межах установлених норм (розмірів). Виходячи з цього згідно з частиною шостою статті 48 Кодексу бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. У зв'язку з цим фінансування витрат на надання пільг окремим категоріям громадян здійснюється у межах встановлених соціальних норм (нормативів) незалежно від обсягів коштів, передбачених у державному або місцевих бюджетах на відповідний рік».
Згідно пункту 20-4 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки: пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія ОСОБА_2 України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Заперечення відповідача стосовно того, що після набрання чинності Постанови КМУ від 21 червня 2017 №426 "Про внесення змін до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04 березня 2002 року №256" не визначено порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян відхиляються колегією суддів, враховуючи наступне.
Відповідно до п.3 ст. 63 ОСОБА_2 України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно ст. 19 ОСОБА_2 України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Отже, надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов'язком позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку розпорядником коштів бюджетного фінансування зазначених соціальних пільг в м. Володимир-Волинському є саме Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради. У відносинах щодо розрахунків з постачальниками телекомунікаційних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних правовідносинах.
Дана правова позиція викладена в постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/2455/17.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень, отже колегією суддів встановлено, що в даному випадку Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради повинно відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено належне виконання позивачем протягом 2017 року своїх зобов'язань по наданню телекомунікаційних послуг населенню місту Володимир-Волинський Волинської області, в тому числі пільговим категоріям громадян.
Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.
Поряд із цим ні ОСОБА_2 України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (п. 3.2).
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом. (Рішення Конституційного Суду України№26-рп/2008 від 27.11.2008)
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до положень статті 17 ОСОБА_2 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ОСОБА_2 України Про Державний бюджет на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України” зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.
З огляду на викладені положення чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що оскільки зобов'язання відповідача щодо компенсації витрат на телекомунікаційні послуги для пільгових категорій населення виникають безпосередньо на підставі закону, а також враховуючи відсутність в положеннях чинного законодавства України норми щодо обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат на такі послуги, то доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене апеляційний господарський суд відхиляє твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за послуги надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги у період з січня - грудень 2017 року, через те що відповідач не мав бюджетних призначень на компенсацію цих пільг у 2017 році, оскільки у особи виникає право на отримання пільги, а у держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, що випливає не з норм бюджетного законодавства, а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/577/17, ОСОБА_3 Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем зобов'язання в частині компенсації витрат на телекомунікаційні послуги для пільгових категорій населення за період з січня - грудня 2017 в сумі 249156,90 грн., колегія судів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У відповідності до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частинами 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 25.10.2018 у справі №903/704/18 без змін.
2. Справу №903/704/18 повернути господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений « 27» грудня 2018 року.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.