79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2018 р. Справа №914/772/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Орищин Г.В.
ОСОБА_1
при секретарі Н.Кишинюк
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2- представник на підставі довіреності №9114 від 29.10.18;
від відповідача: ОСОБА_3- представник на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Тювик'', м.Сколе, Львівська область, б/н від 23.08.18
на рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2018 (суддя Манюк П.Т., м.Львів, повний текст рішення складено 06.08.2018)
у справі № 914/772/17
за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця'' Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Львів
до відповідача приватного підприємства ,,Тювик'', м.Сколе, Львівська область
про стягнення штрафних санкцій
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2017 у справі №914/772/17 позов Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця'' Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'' до приватного підприємства ,,Тювик'' про стягнення штрафних санкцій-задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 174,11 грн- 7% штрафу, 2 085,84 грн. пені та 83,12 грн. судового збору, у решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.17, апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2017 у справі №914/772/17 без змін.
Постановою Верховного суду від 11.05.18, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.17 та рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2017 у справі №914/772/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 174,11 грн.-7 % штрафу та 2 085,84 грн.-0,1 % пені. Справу в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 34 247 грн. та штрафу в розмірі 7 % у сумі 52 115 грн. направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області. У частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 2 % вартості невиконаних робіт у сумі 14 890, 00 грн, рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 914/772/17 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2018 у справі №914/772/17 (суддя Манюк П.Т.) позов Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця''Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'' до приватного підприємства ,,Тювик'' про стягнення штрафних санкцій- задоволено частково. Вирішено стягнути з приватного підприємства ,,Тювик'' на користь Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця''Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'' суму в розмірі 85 126,52 грн., з яких: 50 398,83 грн.- 7 % штрафу, 333 119,23 грн.-0,1 % пені та 1 608,46 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини за договором підряду, відповідно до якого відповідач зобовязався у встановлений строк виконати передбачені договором будівельно-монтажні роботи, а позивач прийняти їх та оплатити. Однак, відповідач вказані роботи виконав із простроченням, у звязку із чим суд першої інстанції визнав частково обгрунтованими позовні вимоги, а також взявши до уваги вказівки, викладені Верховним судом в постанові від 11.05.18 у справі №914/772/17, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 85 126,52 грн., з яких: 50 398,83 грн.- 7 % штрафу, 333 119,23 грн.-0,1 % пені та 1 608,46 грн. судового збору.
Не погоджуючись з даним рішення, відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2018 у справі № 914/772/17 в частині стягнення з приватного підприємства ,,Тювик'' на користь Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця'' Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'' суму в розмірі 85 126,52 грн., з яких: 50 398,83 грн.- 7 % штрафу, 333 119,23 грн.-0,1 % пені та 1 608,46 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково. Стягнути з приватного підприємства ,,Тювик'' на користь Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця''Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'' штрафні санкції в розмірі 2416,01 грн. в тому числі пеню в розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки в розмірі 958,07 грн., штраф у розмірі 7 % договірної базової ціни робіт прострочення понад тридцять днів в розмірі 1457,94 грн., посилаючись, зокрема, на те, що дане рішення є незаконне, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні:
Суд першої інстанції невірно визначив правову природу укладеного між сторонами договору. Апелянт зазначає про те, що договір №Л/Е-161487/НЮ від 07.12.16 укладений між сторонами даного спору є змішаним, оскільки містить ознаки як договору підряду, так і договору купівлі-продажу (поставки).
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не визнав господарську операцію з передачі підрядником у власність замовника устаткування як операцією купівлі-продажу.
Суд першої інстанції, на думку апелянта, протиправно позбавив замовника права власності на придбане ним устаткування і права на отримання ним з бюджету податку на додану вартість в сумі 11 6525,93 грн., сплаченого підряднику у звязку з придбанням устаткування.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2018 справу №914/772/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та суддям Плотніцькому Б.Д. та Матущаку О.І..
Ухвалою суду від 31.08.18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства ,,Тювик'' та встановлено строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 26.09.18 призначено розгляд справи №914/772/17 на 23.10.18.
Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Згідно з ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України від 28.09.2018 №295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 в газеті “Голос України” №185 (6940) було опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.5 ст.31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
Автоматизованим розподілом (протокол автоматизованого розподілу від 18.10.2018) справу №914/772/17 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б..
Ухвалою суду від 23.10.2018 прийнято справу № 914/772/17 до провадження Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Н.А. та Желіка М.Б, призначено розгляд апеляційної скарги приватного підприємства ,,Тювик'' в судовому засіданні 27.11.2018.
В судовому засіданні 27.11.18 оголошувалась перерва до 04.12.18.
04.12.18 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.18.
В судове засідання 17.12.18 з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у поданому письмовому відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення по суті спору.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
За встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами вбачається, що 07.12.2016 р. між Публічним акціонерним товариство Українська залізниця регіональна філія Львівська залізниця (Замовник) та приватним підприємством ,,Тювик'' (Підрядник) укладено договір підряду № Л/Е-161487/НЮ (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об'єкту ,,Реконструкція тягової підстанції Турка'' (заміна трансформаторів струму), а Замовник зобов'язаний, після затвердження Акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи й оплатити відповідачу їх вартість відповідно до умов цього договору.
Сума договору становить 744 500,00 грн. у тому числі ПДВ- 124 083,33 грн. Сума визначається договірною ціною та кошторисними розрахунками, які є додатками до цього договору (п.п.3.1 Договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п.3.2 договору).
Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після підписання актів здачі-приймання робіт (п.п.4.2 договору).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що роботи виконуються з матеріалів Підрядника.
Згідно із п. 6.5.2. Замовник має право зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість цього договору незалежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.
У пункті 5.1. Договору сторони узгодили, що термін виконання робіт з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016р.
Відповідно до п. 7.1 Договору, виконані роботи приймаються замовником з обовязковим складанням відповідного акту здачі-приймання робіт (КБ-2, КБ-3), який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2017 року між сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт №5 за лютий 2017 року (форма №КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року (форма КБ-3), відповідно до яких вартість виконаних будівельних робіт становить 20 827,68 грн. та вартість змонтованого устаткування становить 699 155,59 грн., в т.ч. ПДВ 116525,93 грн., всього 719 983,27 грн. в т.ч. ПДВ- 119 997,21 грн.
За взаємною згодою сторін, у відповідності до положень договору була зменшена ціна договору, а саме на 24 516,73 грн. (45 344,41 грн. - 20 827,88 грн.) у частині вартості виконаних робіт.
За наведених обставин, в звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору № Л/Е-161487/НЮ від 07.12.16, зокрема в частині виконання будівельно-монтажних робіт, Публічне акціонерне товариство ,,Укрзалізниця'', м.Київ в особі регіональної філії ,,Львівська залізниця''Публічного акціонерного товариства ,,Укрзалізниця'' звернулось з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 0,1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу в розмірі 34 247,00 грн., штрафу у розмірі 7 % від вказаної вартості за прострочення понад 30 днів у сумі 52 115,00 грн., та на підставі пункту 8.4 договору -штрафу у розмірі 2 % вартості не виконаних робіт в сумі 14 890,00 грн.
При прийнятті постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Встановивши факт існування між сторонами зобов'язальних відносин щодо виконання будівельно-монтажних робіт на підставі договору №№ Л/Е-161487/НЮ від 07.12.16, суд першої інстанції проаналізував умови зазначеного договору та надав йому правильної юридичної оцінки.
Відповідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частиною 1 ст. 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.2 вказаної статті, підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Аналогічні положення в розрізі спірних правовідносин містяться і в параграфі 3 глави 61 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Статтею 877 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Частинами 1 та 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Як було зазначено вище, пунктами 1.1 та 1.2 договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об'єкту «Реконструкція тягової підстанції Турка (заміна трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110)», а замовник зобов'язується після затвердження акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи і оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.1.3 договору, підрядник зобовязується виконати роботи власними силами і засобами та за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання.
Додатком №1 до договору сторонами обумовлено договірну ціну на будівництво обєкта «Реконструкція тягової підстанції Турка (заміна трансформаторів струму ТФЗМ-110 на ВРП-110)». Так, відповідно до розділу 1 договірної ціни, передбачено вартість будівельних робіт (45 34441 грн. (разом з ПДВ), а розділом 2 договірної ціни вартість устаткування (699 155,59 грн. (разом з ПДВ).
Таким чином, зважаючи на положення глави 61 ЦК України та виходячи зі змісту договору № Л/Е-161487/НЮ від 07.12.2016, колегія суддів вважає, що між сторонами склалися виключно відносини підряду. У вказаному договорі відсутні жодні положення, які б свідчили про те, що вказаним договором регулюються окремі правовідносини сторін з приводу купівлі-продажу устаткування. Про вказане також свідчить і розділ 6 договору, яким передбачено права і обовязки сторін за договором, з яких вбачається, що відносини між сторонами мають характер договору підряду.
Також колегія суддів зазначає, що зважаючи на термін виконання робіт, встановлений у пункті 5.1 договору та календарний план виконання робіт (а.с. 21, т.2), які передбачають обовязок підрядника виконати передбачені договором роботи до 31.12.2016, а також враховуючи обовязок підрядника виконати роботи власними силами і засобами та за рахунок самостійно придбаного ним устаткування та обладнання, колегія суддів констатує той факт, що підрядник повинен був придбати відповідне устаткування у такий строк, який би не завадив завершити його монтаж до 31.12.2016.
Беручи до уваги вищевказане, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого господарського суду про те, що договір № Л/Е-161487/НЮ від 07.12.2016 є договором будівельного підряду, а твердження скаржника про те, що вказаний договір містить ознаки і договору підряду, і договору купівлі-продажу є безпідставними та такими що не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст.ст. 216, 218 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Крім того, відповідно до ст.ст. 525-527 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що, прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором, або законом.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частин 1, 2 статті 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 8.3. договору, за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0, 1 % договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Отже, суд звертає увагу, що за цим пунктом договору базою нарахування штрафних санкцій сторони визначили не ціну (вартість) невиконаних робіт, а базову ціну (вартість) робіт за договором, тобто ціну Договору.
В даному випадку, спір стосується правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку, тобто не грошового зобов'язання, що виключає можливість застосування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Суд першої інстанції врахувавши вказівки Верховного Суду у постанові від 11.05.2018 у справі № 914/772/17, який звернув увагу, що даний договір виходячи із його змісту є виключно договором підряду, за взаємною згодою сторін, у відповідності до положень договору була зменшена ціна договору на 24 516,73 грн у частині вартості виконаних робіт, дійшов висновку що фактична вартість договірних робіт, виконаних відповідачем та прийнятих позивачем становить 719 983, 23 грн.
Оскільки судом встановлено прострочення виконання зобов'язань за договором з боку відповідача та останнім факт несвоєчасного виконання умов договору не заперечуються, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 0,1 % пені у розмірі 33 119, 23 грн та 7 % штрафу у розмірі 50 398, 83 грн.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Окрім того, колегія суддів вважає обгрунтованим та підставним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об»єктивно не залежали від нього.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 01.08.2018 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.08.2018 у справі № 914/772/17 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства ,,Тювик'', м.Сколе, Львівська область без задоволення.
2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.
Повний текст постанови складено і підписано 29 грудня 2018 року
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
суддя Желік М.Б.