ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
20 грудня 2018 року Справа № 906/135/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Максютинська Д.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 08.08.2018р. на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 12.07.18р. у справі № 906/135/18 суддею Сікорською Н.А.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837"
до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області
про стягнення 179173,38 грн
ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області 785025,29 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) заборгованості, яка виникла на підставі укладених між сторонами договорів про здійснення компенсаційних виплат за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) від 12 липня 2018 року у справі №906/135/18 позов ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" до Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення 785025,29 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області (13341, Житомирська область, Бердичівський район, с.Мирославка, вул. Шевченка, буд.55, код ЄДРПОУ 03192804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство 11837 " (13312, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Варварівська,4, код ЄДРПОУ 03116751) 785156,29 грн. компенсації за пільговий проїзд окремої категорії громадян та 11777,34 грн. судового збору.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надано послуги з перевезення населення на пільговій основі на суму 1768393,99 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах за період січень-грудень 2015 року, що вказує на належне виконання зобов'язань з боку позивача. Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем за надані послуги з перевезення на пільгових умовах (в межах позовних вимог), в розмірі 785156,29 грн. Матеріали справи не містять доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області звернувся до ОСОБА_3 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року у справі №906/135/18 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права при не дотриманні норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що конкретний розмір зобов'язань у договорі сторонами не встановлено, а передбачено межі обсягів затвердженої у місцевому бюджеті державної субвенції - в межах бюджетних призначень на 2015 рік, вказано, що розрахунки здійснюються після отримання відповідного фінансування (вказану умову договору судом при прийнятті рішення не враховано). В порушення частини 4 статті 238 ГПК України суд не прийняв до уваги докази надані управлінням, які підтверджують відсутність заборгованості перед позивачем і не вказав мотивів, за яких повністю проігнорував укладені і підписані сторонами акти-звірки заборгованості. Суд безпідставно надав поданим позивачем розрахункам перевагу, не врахувавши доводів управління про недоведеність наданих послуг з перевезення пільговиків.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відсутність боргу і безпідставність позовних вимог, в свою чергу необґрунтованість рішення суду першої інстанції підтверджує Довідка управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 02 жовтня 2017 року №04-10/92з складена за підсумками зустрічної звірки. У довідці зазначено про відсутність дебіторської та кредиторської заборгованості по розрахунках за надані послуги з перевезення пільговиків. Відповідно до довідки станом на 01 січня 2011 року, на 01 січня 2012 року, на 01 січня 2013 року, на 01 січня 2015 року, на 01 січня 2016 року, на 01 січня 2017 року дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках за надані послуги з перевезення пасажирів автотранспортом для УПСЗН Бердичівської РДА в обліку ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" відсутня.
Крім того, апелянт зазначає, що застосування судом абзацу 2 пункту 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету є безпідставним, так як на початок 2015 та 2016 року була відсутня кредиторська заборгованість перед позивачем, що доведено актами звірки доданими до матеріалів справи.
Апелянт вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції недотримався норм процесуального права, частини 3 статті 46 ГПК України, яка дає право позивачу змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в якій, змінив не тільки позовні вимоги але і підстави позову, а саме період стягнення заборгованості. Також, недоцільним є застосування судом зазначеної в рішенні практики Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини, так як вказана практика стосується позадоговірних відносин і не може слугувати прикладом для тлумачення норм права, так як спірні правовідносини не є аналогічними, а виникли із укладених договорів.
ОСОБА_3 апеляційного господарського суду №906/135/18/3359/18 від 16 серпня 2018 року матеріали справи було витребувано з господарського суду Житомирської області.
27 серпня 2018 року матеріали апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області разом з матеріалами справи №906/135/18 надійшли на адресу ОСОБА_3 апеляційного господарського суду.
Ухвалою ОСОБА_3 апеляційного господарського суду від 03 вересня 2018 року у справі №906/135/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області від 08 серпня 2018 року на рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року у справі №906/135/18; призначено апеляційну скаргу у справі №906/135/18 до розгляду на "24" жовтня 2018 р. об 16:30 год. у приміщенні ОСОБА_3 апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 в залі судових засідань №3.
Від позивача - ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" надійшов відзив №273 від 14 вересня 2018 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно Указу Президента України №454/2017 від 29 грудня 2017 року ОСОБА_3 апеляційний господарський суд ліквідовано та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.
Частиною 6 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
05 жовтня 2018 року в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до наказу керівника апарату ОСОБА_3 апеляційного господарського суду №992 від 01 жовтня 2018 року "Про комісію для передачі судових справ та матеріалів" згідно акта здачі судових справ від 03 жовтня 2018 року до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року у справі №906/135/18.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2018 року для розгляду справи №906/135/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.
Ухвалою Північного-західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2018 року у справі №906/135/18 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року у справі №906/135/18 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів; розгляд апеляційної скарги призначено на "05" грудня 2018 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.
06 листопада 2018 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеонференції з проханням доручити її проведення Господарському суду Житомирської області, який розташований за адресою (10002 м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65).
Ухвалою Північного-західного апеляційного господарського суду від 07 листопада 2018 року у справі №906/135/18 клопотання Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 906/135/18 задоволено; вирішено провести судове засідання "05" грудня 2018 року об 10:00 год. в режимі відеоконференції з Господарським судом Житомирської області.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-04/53 від 04 грудня 2018 року на підставі службової записки головуючого судді Бучинської Г.Б., у зв'язку із непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю суддів-члена колегії по справі №906/135/18 ОСОБА_4 04 грудня 2018 року, перебуванням у відпустці судді-члена колегії - ОСОБА_5 у період з 21 грудня 2018 року по 06 січня 2019 року включно, відповідно до статті 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №906/135/18 - ОСОБА_4
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2018 року для розгляду справи №906/135/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 грудня 2018 року у справі №906/135/18 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА на рішення господарського Житомирської області від 08 серпня 2018 року у справі №906/135/18 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 грудня 2018 року у справі №906/135/18 розгляд апеляційної скарги відкладено на 20 грудня 2018 року об 09:30 год.; вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції з господарським судом Житомирської області.
07 грудня 2018 року від Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшли пояснення №1715/12 від 03 грудня 2018 року, у яких відповідач зазначає, що ревізією проведеною Управлінням північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області виявлено завищені розрахунки необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на загальну суму 16189,34 грн. До вказаних пояснень додані наступні документи: витяг з вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11 січня 2018 року №06-04-17/155 про усунення порушень, виявлених ревізією, проведеною в управлінні праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА; витяг з ОСОБА_5 ревізії 28 листопада 2017 року №04-10/18 фінансово-господарської діяльності в Управлінні праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2017 року.
17 грудня 2018 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення №340 від 13 грудня 2018 року щодо долучення до матеріалів справи доказів, а саме Бердичівське автотранспортне підприємство 11837 просить відмовити Управлінню праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА у прийняті пояснень по справі №906/135/18 від 03 грудня 2018 року №1715/12 та доданих документів до них в якості доказів у зв'язку з відсутністю доказової бази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА не наведено жодних доказів неможливості подання до суду першої інстанції витягу з вимоги Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області від 11 січня 2018 року №06-04-17/155 про усунення порушень, виявлених ревізією, проведеною в управлінні праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА та витягу з ОСОБА_5 ревізії 28 листопада 2017 року №04-10/18 фінансово-господарської діяльності в Управлінні праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2017 року.
Таким чином, судова колегія Північно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги додані відповідачем до пояснення №1715/12 від 03 грудня 2018 року документи.
Безпосередньо в судовому засіданні 20 грудня 2018 року, яке проводилось в режимі відеоконференції з господарським судом Житомирської області у відповідності до статті 197 ГПК України, представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" та Управлінням праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області було укладено Договори про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам №1/05, №2/05, №3/05, №4/05, №5/05, №6/05, №7/05, №8/05, №9/05, №10/05, №11/05 від 05 січня 2015 року, №39/5т від 31 березня 2015 року, №40/5т від 03 квітня 2015 року /т.1, а.с. 19, 22, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 42/ та Додаткові угоди до них від 17 лютого 2015 року /т.1, а.с.20-21, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40/, а також Договори про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам №44/5, №45/05 від 01 липня 2015 року, №47/05, №48/05, №49/05, №50/05 від 03 липня 2015 року, №51/05, №52/05 від 08 липня 2015 року /т.1, а.с. 43-50/.
Відповідно до пунктів 1.1. укладених Договорів, дані договори регламентують взаємовідносини сторін щодо здійснення розрахунків в межах бюджетних призначень на 2015 рік за перевезення пільгової категорії громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам автотранспортом на приміському маршруті Бердичів - Житомир, Бердичів АС2 - Вакуленчук, Бердичів АС2 - Буряки ч/з Райгородок, Бердичів АС2 - Слободище ч/з Райки, Бердичів АС2 -Катеринівка, Бердичів - Жежелів, Бердичів - Юрівка, Бердичів - Панасівка, Бердичів - Ступник, Бердичів - Пилипи, Бердичів - Червоне, Бердичів - Іванківці, Бердичів - Скраглівка, Бердичів - Хмелеще, Бердичів - Житинці, Бердичів - Гардишівка, Бердичів - Лісова Слобідка, Бердичів -І П'ятигірка, Бердичів - Обухівка ч/з Маркуші, Бердичів - Кукільня, Бердичів АС2 - Червоне, Бердичів АС2 - Іванківці, Бердичів АС2 - Пилипи, Бердичів АС2 - Скраглівка, Бердичів АС2 - Гардишівка, Бердичів АС2 - Лісова Слобідка, Бердичів АС2 - Кукільня, Бердичів АС2 - Хмелище,Бердичів АС2 - Обухівка ч/з Маркуші, Бердичів АС2 - П'ятигірка, Бердичів АС2 - Житинці, Бродецьке - Бердичів, Бердичів - Жежелів, Бердичів - Юрівка, які визначені у пункті 1.1. розділу 1 Договорів на право обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладених між Департаментом промисловості, розвитку інфраструктури та туризму облдержадміністрації та Позивачем на період з 2013 року по 2020 рік, а також вказаних у Дозволах на перевезення пасажирів на міжобласному автобусному маршруті загального користування, укладених на термін з 08 липня 2015 року по 07 липня 2020 року.
Згідно підпункту 2.1.1. пункту 2.1. укладених Договорів позивач, як перевізник, зобов'язується забезпечити на маршрутах зазначених вище перевезення окремих громадян, відшкодування витрат за пільгове перевезення яких здійснюється у відповідності до частини 5 статті 102 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 договорів перевізник (позивач) зобов'язався подавати щомісячно, не пізніше 6 числа, наступного за звітним платнику (відповідачу), розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на маршруті у відповідності до розпорядження голови облдержадміністрації від 23 березня 2006 року №110 "Про затвердження Порядку обліку витрат транспортних підприємств на пільговий проїзд окремих категорій громадян для здійснення розрахунків місцевих бюджетів за рахунок відповідної субвенції з державного бюджету", зареєстрованого в Житомирському обласному управлінні юстиції 28 квітня 2006 року за №24/686.
За умовами підпункту 2.2.1. пункту 2.2. Договорів від 05 січня 2015 року платник (відповідач) забезпечує протягом 3 днів перевірку поданого перевізником розрахунку необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на маршруті і складає акт звіряння розрахунків за надані послуги на підставі тимчасового кошторису.
Відповідно до укладених Додаткових угод від 17 лютого 2015 року до даних Договорів /т.1, а.с. 38-40/ та внесених згідно них змін до підпункту 2.2.1. пункту 2.2. укладених Договорів платник забезпечує протягом 3 днів перевірку поданого перевізником розрахунку необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на маршруті і складає акт звіряння розрахунків за надані послуги в межах бюджетних призначень на 2015 рік, які визначені для даного перевізника.
Даними додатковими угодами доповнено договори підпунктом 2.2.4 наступного змісту "Відшкодовує кошти за перевезення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України користуються правом пільгового проїзду приміським автотранспортом загального користування".
За приписами підпункту 2.2.2 укладених між сторонами договорів, платник здійснює розрахунки з перевізником у п'ятиденний термін після отримання відповідного фінансування в межах обсягу затверджених асигнувань на ці цілі. У разі скорочення (збільшення ) обсягу затверджених асигнувань вживає заходів щодо приведення договірних зобов'язань з перевізником та обсягів бюджетних зобов'язань у відповідності до уточнених обсягів бюджетних асигнувань.
Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації №286 від 25 листопада 2014 року "Про затвердження коефіцієнту співвідношення кількості платно та безоплатно перевезених пасажирів" та розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації №128 від 07 липня 2015 року "Про затвердження коефіцієнту співвідношення кількості платно та безоплатно перевезених пасажирів" затверджено коефіцієнти співвідношення кількості платно та безоплатно перевезених пасажирів для перевізників автомобільним транспортом, які здійснюють перевезення пільгових категорій громадян на маршрутах Бердичівського району, зокрема, для ТОВ "Бердичівське АТП- 11837 /т.2, а.с. 73, 72/.
З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що на виконання умов укладених договорів було надано послуги протягом січня - грудня 2015 року з перевезення населення на пільговій основі на суму 1768393,99 грн., що підтверджується наданими ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство-11837" розрахунками необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах за період січень - грудень 2015 року /т.1, а.с. 51, 52, 56, 57, 62-64, 76, 77, 86, 87, 97, 98, 130, 131, т.2 а.с. 18-42/.
Однак, за вказаний позивачем період Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА провело часткові розрахунки на суму 983237,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи, зведеними реєстрами, виписками по рахунку та спільними протокольними рішеннями /т.1, а.с. 135, 137, 138-140, 141, 143, 144, 146, 147, 149, 151, 152, 153, 158, 159, 178-180, 184-187, 210-211, т.2, а.с. 11-17/, а також не заперечується сторонами.
07 травня 2018 року між сторонами підписано акт звірки заборгованості за пільгове перевезення окремих категорій громадян в Бердичівському районі, яким зафіксовано заборгованість відповідача перед позивачем станом на 07 травня 2018 року в розмірі 120370,41 грн. /т.2, а.с.51/.
На момент звернення до суду, з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, розмір невиплаченої компенсації витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян в Бердичівському районі становить 785156,29 грн. З матеріалів справи вбачається, що дана заборгованість є заборгованістю за надані послуги в серпні - грудні 2015 року.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Як вбачається судами з матеріалів справи, правовідносини між сторонами склались у зв'язку з укладенням договорів про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та законодавчих актів, зокрема Закону України "Про автомобільний транспорт".
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (частина 1 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").
За змістом статті 31 цього Закону відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються, у тому числі, розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (стаття 42 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
За приписами частини 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29 січня 2003 року "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики).
Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.
Відповідно до пункту 3 вказаного Положення, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи):
- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;
- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, тощо.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).
Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту - населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (пункт 2 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року N20.
Крім того, абзацом 2 пункту 12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо компенсації сум компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах покладається на Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області і саме на останнє покладено обов'язок щодо виконання зобов'язань з оплати наданих послуг відповідачем на пільгових умовах.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надано послуги з перевезення населенню на пільговій основі на суму 1768393,99 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на приміських маршрутах за період січень - грудень 2015 року, що вказує на належне виконання зобов'язань з боку позивача.
Відповідні розрахунки ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" були здійснені на підставі розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації №286 від 25 листопада 2014 року "Про затвердження коефіцієнту співвідношення кількості платно та безоплатно перевезених пасажирів", яким ТОВ "Бердичівське АТП - 11837" затверджено з 01 грудня 2014 року вказаний коефіцієнт у розмірі 0,20 та розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації №128 від 07 липня 2015 року "Про затвердження коефіцієнту співвідношення кількості платно та безоплатно перевезених пасажирів" (затверджено з 01 липня 2015 року коефіцієнт у розмірі 0,23) /т.2, а.с. 72-73/.
В свою чергу, кількість перевезених ТОВ "Бердичівське АТП - 11837" пасажирів підтверджується наявними в матеріалах справи квартальними звітами за формою №31-авто про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення за І - IV квартали 2015 року /т.2, а.с.62-66/.
Суд також бере до уваги, що відповідач не надав заперечень та доказів щодо необґрунтованості наведених ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" поданих розрахунків.
Подані апелянтом 04 грудня 2018 року до суду апеляційної інстанції заперечення щодо розрахунку необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян на загальну суму 16189,34 грн. за квітень 2015 року з посиланням на витяг з ОСОБА_5 ревізії 28 листопада 2017 року №04-10/18 фінансово-господарської діяльності в Управлінні праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2017 року не прийняті до уваги у зв'язку з відсутністю жодних доказів неможливості подання вказаного акта до суду першої інстанції.
З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді в Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської РДА існує заборгованість перед позивачем за надані послуги з перевезення окремих категорій громадян на пільгових умовах (в межах позовних вимог), в розмірі 785156,29 грн.
Матеріали справи не містять доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем.
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення пасажирів, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.
З огляду на наведені норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг перевезення, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити із позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).
При цьому, право позивача на отримання компенсації вартості послуг перевезення міським автомобільним транспортом, наданих пасажирам - пільговим категоріям громадян, підлягає захисту, незважаючи на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не із зазначеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з виконавцями послуг, зокрема, послуг із перевезення таких категорій громадян, що, у свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ОСОБА_6 Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справах № 911/4249/16, № 906/621/17.
Перевезення пасажирів на пільгових умовах ТОВ "Бердичівське автотранспортне підприємство - 11837" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Аргументи скаржника про відсутність заборгованості з посиланням на акти звіряння розрахунків колегія суддів не бере до уваги, оскільки в зазначених документах йдеться про розрахунки між сторонами виключно в межах бюджетних асигнувань, та, як з'ясовано в судовому засіданні, акти підписувалися по факту надходження бюджетних коштів на відповідну суму, а не на підставі розрахунку позивача. Тому такі аргументи не спростовують наявність документально підтверджених фактичних витрат позивача, які пов'язані з пільговим перевезенням окремих громадян.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №904/9488/17.
Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме частини 3 статті 46 ГПК України є безпідставним, оскільки заявою про збільшення позовних вимог позивачем було збільшено лише кількісні показники за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Підставою позову в даній справі є неналежне виконання договорів про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, яка залишилася незмінною.
Таким чином, доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 12.07.18р. у справі № 906/135/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 12 липня 2018 року у справі №906/135/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/135/18 повернути господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "22" грудня 2018 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Розізнана І.В.