79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" грудня 2018 р. Справа №907/794/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий-суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання Тимцік М.В.
розглянувши апеляційну скаргу Чопської міської ради Закарпатської області, за вих. № 03-15/1525 від 06.07.2018 (вх. ЗАГС 01-05/458/18 від 18.10.2018)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 (суддя Васьковський О.В., повний текст рішення складено та підписано 15.06.2018)
у справі № 907/794/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “АГОРА”, м. Чоп, Закарпатська область
до відповідача-1 Чопської міської ради, м. Чоп, Закарпатська область
до відповідача-2 Комунального підприємства Чопський ринок, м. Чоп, Закарпатська область
про стягнення суми 4 856 387,00 грн. відшкодування збитків
за участю представників:
від позивача ОСОБА_2 (ордер ЗР №38667 від 13.11.2018), ОСОБА_3 (ордер ЗР №38668 від 13.11.2018)
від відповідача - Чопської міської ради ОСОБА_4 (довіреність №03-15/293 від 20.12.2018 ОСОБА_5М.(довіреність №03-15/77 від 05.01.2018).
від відповідача - КП “Чопський ринок” не з'явились.
Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
У судовому засіданні 21.12.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариствo з обмеженою відповідальністю “АГОРА” звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Чопської міської ради, м. Чоп, Закарпатська область та Комунального підприємства “Чопський ринок” про стягнення солідарно з відповідачів суми 4856387,00 грн., в тому числі суми 217347,00 грн.- завданих збитків, 4590262,00 грн. - упущеної вигоди, пов'язаними з незаконним утриманням і використанням майна , а саме: 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу та суми 48778,00 грн. збитків, завданих витратами на сплату оренди (з урахуванням заяв про зміну предмету та збільшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у справі № 907/794/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Чопської міської ради Закарпатської області на користь ТОВ “АГОРА” суми 4 590 262,00 грн. упущеної вигоди, повязаної з незаконним утриманням і використанням майна, а саме: 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу. В решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2018 у справі № 907/794/17 стягнуто з Чопської міської ради Закарпатської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АГОРА” суму 144353,93 грн. судових витрат, в тому числі 75500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також суму 68853,93 грн. судового збору. В решті вимог позивача щодо відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи відмовлено. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3991,88 грн. покладено на позивача. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю “АГОРА” з Державного бюджету України надміру сплаченого судового збору у сумі 2742,20 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у справі № 907/794/17, відповідач 1 - Чопська міська рада звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач просив стягнути саме збитки у формі упущеної вигоди, питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, в розумінні статей 55,56 Конституції України, статті 1166,1167, 1173 ЦК України позивачем не заявлялось, в матеріалах справи відсутні належні докази, які свідчать про визнання незаконними рішення Чопської міської ради визнання дій або бездіяльності Чопської міської ради, які стосуються використання 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу. Що стосується затвердження акту прийому-передачі від 05.09.2016 виконавчим комітетом Чопської міської ради та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю юридичної особи Виконавчого комітету Чопської міської ради та наслідками у формі упущеної вигоди позивача, в наслідок незаконного утримання майна, а саме: 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу, цей факт залишений судом поза увагою. Крім того, місцевим господарським судом під час винесення рішення всупереч вимогам ч.6 ст. 13 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” не враховано правової позиції, викладеної у постанові ВСУ від 09.12.2014 № 3-188гс14, що призвело до невірного застосування судом положення ст.22 ЦК України та ст. 224 ГК України. Також зазначає, що оскільки набуття права власності ТОВ “Агора” на 96 торгових павільйонів та 1 металевий навіс відбулося у 2016 році, упущена вигода до 2016 року не існує. Під час дослідження судом доказу, а саме Звіту про оцінку № О-180, складеного у 2017 році оцінювачем ОСОБА_6 та президентом Закарпатської торгово-промислової палати ОСОБА_7 у даній справі, не виконано вимоги ч.1 ст. 99 ГПК України. Крім того, вищезазначений звіт класифікується за ознакою абз. 5 п. 67 Національного стандарту № 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1140, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаним.
Звертаючись із заявою про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак цього позивачем зроблено не було. Також, судом першої інстанції не було враховано спливу строку позовної давності. 06.07.2018 Чопської міською радою було отримано рецензію на звіт про оцінку № О-180, виконану Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Закарпатській області, однак вказаний доказ не був поданий до суду першої інстанції, у зв'язку із тим, що під час судового розгляду даної справи було відхилено клопотання Чопської міської ради про проведення рецензування Звіту про оцінку, отже Чопська міська рада вважає поважними причини не надання рецензії на звіт про оцінку № 0-180 та вважає за необхідне дослідити даний доказ під час апеляційного розгляду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 907/794/17 розподілено колегії суддів у складі головуючого судді Кравчук Н.М., суддям Давид Л.Л., Гриців В.М.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чопської міської ради на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у справі № 907/794/17. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2018. призначено справу № 907/794/17 до розгляду у судовому засіданні на 12.09.2018.
На адресу суду від відповідача 2 надійшло клопотання № 25/2018 від 06.08.2018 (вх.ЗАГС № 01-04/4674/18 від 10.08.2018), в якому останній зазначає, що подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у даній справі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню та просить скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справ. Крім того, КП Чопської міської ради “Чопський ринок”, просить здійснити розгляд справи призначений на 12.09.2018 без участі представника відповідача 2, за наявними матеріалами справи.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу вих. № 084 від 13.08.2018 (вх.ЗАГС № 01-04/4748/18 від 15.08.2018), в якому він просить в задоволені клопотання апелянта про дослідження рецензії на звіт № 0-180, виконаний РВ ФМДУ в Закарпатській області від 06.07.2017 - відмовити. Залишити без змін рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення з урахуванням того, що місцевий господарський суд обґрунтовано з посиланням на беззаперечні докази, якими є судові рішення, правовстановлюючі документи, листування, окремі акти, протоколи, заяви, з'ясував наявність протиправної поведінки в діях відповідача 1 та причинового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, які такою завдані. Крім того, позивач стверджує, що апеляційної інстанцією не може братися до уваги поданий доказ відповідачем 2, а саме рецензія ФМДУ в Закарпатській області на звіт № 0-180, та доповнення до нього, оскільки апелянтом не доведено поважність причин, не вказано об'єктивних обставин на які він не міг вплинути, щодо подання такого доказу в суд першої інстанції.
Від відповідача 1 на адресу суду надійшло клопотання № 03-15/2057 від 05.09.2018 (вх.ЗАГС № 01-04/5149/18 від 10.09.2018), в якому останній просить враховуючи ст. 46,74,76,77,79 ГПК України, задоволити клопотання про визнання доказу, а саме Звіту про оцінку № 0-180, складеного у 2017 році, як такий що є недопустимим доказом, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний при розгляді даної справи.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 відкладено розгляд справи на 17.10.2018.
Разом з тим, Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 в газеті “Голос України” № 185 (6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 справу № 907/794/17 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Желіка М.Б., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 у справі №907/794/17 призначено розгляд справи на 14.11.2018.
14.11.2018 у зв'язку з перебуванням судді Галушко Н.А. у відрядженні та з урахуванням Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року з наступними змінами і доповненнями, розгляд вищезазначеної справи не відбувся.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018 справу призначено до розгляду на 03.12.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 розгляд справи відкладено на 21.12.2018.
В судовому засіданні 03.12.2018 представник ТзОВ “Агора” подав клопотання про приєднання до матеріалів справи ухвали Господарського суду Закарпатської області від 19.11.2018 у справі №907/271/13, якою виправлено описку в судовому рішенні.
На адресу суду від відповідача 1 найшло клопотання №03-15/2807 від 06.12.2018 (вх.ЗАГС № 01-04/1385/18 від 12.12.2018), в якому останній просить долучити до матеріалів справи ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 у справі № 308/12703/16-а, рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.04.2016 у справі № 907/487/13, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі №907/487/13, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.03.2013 у справі № К/9991/50070/1.
У судовому засіданні 21.12.2018 сторони участь уповноважених представників забезпечили, які надали пояснення по суті вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесені постанови.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 17.12.2007 між Чопською міською радою та ТОВ “Агора” укладені два договори оренди земельних ділянок а саме: ділянки площею 0,0674 га, розташованої за адресою м. Чоп, вул. Вербова, 1 та ділянки площею 0,1386 га, розташованої за адресою м. Чоп, вул. Вербова, 1, про що у Державному реєстрі земель 24.01.2008 року зроблено відповідні записи за №2111000000-0408071000001 та №2111000000-0408071000002, до яких 12.05.2009 були внесені зміни та доповнення. Надалі рішенням виконавчого комітету Чопської міської ради від 06.08.2009 № 101 земельній ділянці площею 0,0674 га було присвоєно адресу: м. Чоп, вул. Вербова, 1а.
Відповідно до умов договорів земельні ділянки передано в оренду для обслуговування ринку та здійснення ринкової діяльності строком на п'ять років. Згідно пунктів 11,12 цих договорів, умови яких є ідентичними, передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду для обслуговування ринку та здійснення ринкової діяльності по вул. Вербовій 1 в м. Чоп, цільове призначення земельної ділянки - здійснення ринкової діяльності по вул. Вербовій 1 в м. Чоп. На орендованій земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, а саме будівля ринку, навіс, павільйон, що належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва виданого на підставі рішення виконавчого комітету Чопської міської ради №116 від 20.12.2001.
Hа орендованій позивачем земельній ділянці 0,0647 га, яка знаходиться за адресою м. Чоп, вул. Вербова, 1 а, з метою впорядкування та реконструкції ринку було введено в експлуатацію нерухоме майно (торговий павільйон), що відбулось в межах чинного законодавства, правомірність якого підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015. по адміністративній справі № К/800/63000/13, а також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2016. у справі №4/22. Зважаючи на це, вказані обставини є преюдиціальними фактами при розгляді даної справи в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №97/487/13 від 12.07.2016. прийнято нове рішення, яким позов ТОВ “Агора” задоволено, визнано право власності за ТОВ “Агора” на нежитлове приміщення торговий павільйон (літ.Г) загальною площею 6,3 кв.м та нежитлове приміщення - торговий павільйон (літ.Д) загальною площею 5 кв.м., що розташовані в м. Чоп, вул. Вербова, 1.
Як вбачається з витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 2101766422017 та № НВ-2101766432017 позивач є орендарем земельних ділянок площею 0,1386 га (кадастровий номер 211000000:01:004:0025) та 0,0674 га, (кадастровий номер 211000000:01:003:0029), розташованих за адресою м.Чоп, вул. Вербова, 1 дата реєстрації -24.01.2008 р., форма власності - комунальна, цільове призначення - 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, відомості щодо обмеження у використанні земельних ділянок не зареєстровані.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої, ТОВ “Агора”, станом на час судового розгляду, є власником 42 торгових павільйонів та металевого навісу (літ. Б) на земельній ділянці кадастровий номер 2111000000:01:004:0025, та 54 торгових павільйонів, на земельній ділянці кадастровий номер 2111000000:01:003:0029. Всього 96 торгових павільйонів, які входять до складу єдиного майнового комплексу торговий ринок. Станом на день розгляду справи № 907/794/17, реєстрація права власності на вказаний цілісний майновий комплекс не скасована (інформаційна довідка наявна в матеріалах справи).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області в справі 907/271/13 від 06.03.2017, договори оренди спірних земельних ділянок, поновлено на той самий строк на тих самих умовах, яке залишене без змін Постановою від 20.03.2018. Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду.
Крім того, рішенням Господарського суду Закарпатської області в справі 907/175/16 від 01.06.2016. визнано недійсним, та скасовано, як незаконне, рішення Чопської міської ради від 26.12.2013. №9, “Про надання згоди на прийняття об'єктів до комунальної власності громади міста”, яким свого часу відповідач ОСОБА_8 міська рада, прийняла в комунальну власність в якості знахідки 96 торгових павільйонів.
За наслідками розгляду справи № 907/175/16 Господарським судом Закарпатської області визнано незаконним та скасовано рішення Чопської міської ради шостого скликання від 26 грудня 2013. № 9 “Про надання згоди на прийняття об'єктів до комунальної власності територіальної громади міста”, тим самим повернуто 96 торгових павільйонів та навіс ТОВ “Агора”, про що на виконання зазначеного рішення, між ТОВ “Агора” та Чопською міською радою складено Акт приймання - передачі нерухомого майна від 05.09.2016., і відповідно до якого ТОВ “Агора” мала прийняти, а Чопська міська рада мала передати 96 торгових павільйонів та навіс.
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів суми 217347,00 грн. збитків, що становить вартість майна (96 павільйонів) позивача.Вказану суму позивач вважає збитками у розумінні ст.224 ГК України та ст.22 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з моменту прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2016 у справі № 907/487/13 позивачем не витребувано майно із чужого незаконного володіння (Чопської міської ради чи користування Комунального підприємства Чопської міської ради “Чопський ринок”), хоча вказаний спосіб захисту є належним та ефективним способом для захисту прав та інтересів позивача, як власника майна - 96 торгових павільйонів.
Колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано документальних підтверджень того, що ним здійснено витрати, у зв'язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також доказів, що вказане майно є знищеним чи пошкодженим. Визначений у звіті про оцінку майна розмір збитків у розмірі 217347,00 грн., який за своїм правовим характером визначений як вартість майна позивача, не є збитками у розумінні ст.22 ЦК України та ст.ст.224-225 ГК України. Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх складових господарського правопорушення у вигляді збитків у сумі 217347,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд безпідставно задоволив позовні вимоги без належного дослідження усіх обставин справи в частині стягнення упущеної вигоди на суму 4 590 262, 00 грн., пов'язаної з незаконним утриманням і використанням майна, а саме: 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу.
Враховуючи обставини справи та вимоги, які зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне, щодо задоволення позовних вимог в частинні упущеної вигоди, зазначити наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
З аналізу наведених норм права вбачається, що загальна норма, закріплена ст. 1166 ЦК України, передбачає наявність у складі цивільного правопорушення усіх чотирьох елементів його складу. Спеціальна норма, зокрема ст. 1173 ЦК України, для відшкодування завданої шкоди, передбачає лише встановлення трьох елементів складу цивільного правопорушення (наявність шкоди, протиправна поведінка та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою), не враховуючи вину заподіювача шкоди.
Відтак, необхідною умовою для стягнення шкоди, завданої внаслідок неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, є факт неправомірності діяння цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діяннями і заподіяною шкодою. У разі відсутності хоча б одного з наведених елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).
Проте, викладене не було взято до уваги місцевим господарським судом при ухваленні рішення у справі, хоча дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує суму упущеної вигоди посилаючись на звіт про оцінку, який виконано Закарпатською торгово-промисловою палатою за №0-180, 2017 року, яким визначена загальна сума упущеної вигоди від невикористання 96 павільйонів та 1 металевого навісу літ. Д, розташованих за адресою: м.Чоп, вул. Вербова, 1 і вул. Вербова, 1 а, у період з грудня 2013 року по даний час, становить 4590262,00 грн.
Вказану суму позивач вважає доходами, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).
Однак, судом апеляційної інстанції оцінено даний висновок та встановлено наступне. У даному висновку не наведені деякі істотні відмінності про об'єкт оцінки, зокрема відсутня коротка характеристика об'єкта оцінки, наявні суперечності щодо назви оціненого майна, відсутнє належне обґрунтування бази оцінки та виду вартості, наданий аналіз ринку нерухомості за 2013 - 2017 роки не повний, зокрема відсутній аналіз інформації про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та тенденції на ринку подібного майна, відсутня інформація про рівень інвестиційної привабливості об'єкта оцінки. Таким чином, зазначений висновок судова колегія оцінює критично.
Отже, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базується на розрахунку можливого прибутку у разі використання спірних приміщень з урахуванням середньомісячного прибутку за метр квадратний, який отримує позивач з приміщень, які ним використовуються. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отриманого певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії. Звертаючись із заявою про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір, однак позивачем цього не було зроблено.
Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що позивачем не доведено збитки та причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками.
Господарський суд першої інстанцій при задоволенні позову в частині стягнення упущеної вигоди не встановив наявності доказів можливості отримання позивачем доходів, не встановив, що ці доходи є реальними, а не абстрактними, не встановив та не оцінив наявності чи відсутності реальних осіб, які б мали намір взяти спірне майно в оренду.
За наведених обставин висновки суду першої інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 86 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що з урахуванням правової конструкції складу збитків, щодо орендних платежів у сумі 48778,00 грн., позивачем такі не доведені. Вказана сума має іншу правову природу. Сума орендної плати, сплачена за відсутності укладених між сторонами договорів оренди може бути стягнута окремо в судовому порядку із застосуванням іншого, ніж відшкодування збитків способу захисту прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів солідарно суми 4856387,00 грн., в тому числі сума 217347,00 грн. завданих збитків, 4590262,00 грн. - упущеної вигоди, пов'язаними з незаконним утриманням і використанням майна , а саме: 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу та суми 48778,00 грн. збитків, завданих витратами на сплату оренди (з урахуванням заяв про зміну предмету та збільшення позовних вимог) є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Необхідно також зазначити, що до даних спірних правовідносин не застосовується строк позовної давності з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Львівської області у даній справі підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282, Господарського процесуального кодексу України Західний апеляційний господарський суд -
1. Вимоги апеляційної скарги Чопської міської ради Закарпатської області, за вих.№ 03-15/1525 від 06.07.2018 (вх..ЗАГС 01-05/458/18 від 18.10.2018) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у справі № 907/794/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Чопської міської ради Закарпатської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агорa” суми 4 590 262, 00 - упущеної вигоди, пов'язаної з незаконним утриманням і використанням майна, а саме 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Чопської міської ради Закарпатської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агора” суми 4 590 262, 00 - упущеної вигоди, пов'язаної з незаконним утриманням і використанням майна, а саме 96 торгових павільйонів та 1 металевого навісу - відмовити.
4. Господарському суду Закарпатської області на виконання вказаної постанови видати наказ.
5. В решті рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2018 у справі № 907/794/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 28.12.2018.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.