79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" грудня 2018 р. Справа №914/1671/17
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дубник О.П.
суддів Зварич О.В.
ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання Мокрої А.В.
розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) “Оберіг-Сервіс” за вих. № 27/03-01 від 27.03.2018
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018, (головуючий суддя Манюк П.Т., судді Бортник О.Ю., Пазичев В.М., повний текст рішення складено 07.03.2018)
у справі № 914/1671/17
за позовом: ТзОВ “Оберіг-Сервіс”, м. Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Львівська макаронна фабрика”, м. Львів
за участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: розпорядника майна ТзОВ “Оберіг-Сервіс” ОСОБА_2, м. Львів
за участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства (далі - АТ) “Піреус банк МКБ”, м. Львів
за участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) “Міленіум”, м. Львів
про витребування майна з чужого незаконного володіння.
за участю представників:
від позивача: не з'явився (належно повідомлено);
від відповідач: не з'явився (належно повідомлено);
від третьої особи-1: не з'явився (належно повідомлено);
від третьої особи-2: ОСОБА_3 - адвокат (довіреність в матеріалах справи);
від третьої особи-3: не з'явився (належно повідомлено).
1.Розгляд справи.
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
Судові засідання фіксувались технічними засобами згідно ст. 222 ГПК України.
Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
У судовому засіданні 19.12.2018 представником третьої особи-2 не заявлено клопотань.
3. Короткий зміст позовних вимог.
3.1. ТзОВ “Оберіг-Сервіс” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ВАТ “Львівська макаронна фабрика” про зобов'язання відповідача передати позивачу у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили транспортні засоби: ГКБ 8350 д.н.з. НОМЕР_1; ЗИЛ 441510 д.н.з. НОМЕР_2; МАЗ 543240-2120 д.н.з. НОМЕР_3; МАЗ 543240-2120 д.н.з. НОМЕР_4; МАЗ 9758-012 д.н.з. НОМЕР_5; МАЗ 9758-012 д.н.з. НОМЕР_6; МАЗ 9758-012 д.н.з. НОМЕР_7 вартістю по 15 000,00 грн кожен; вартість усього майна 105 000,00 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він є власником спірних транспортних засобів. Як зазначає позивач, в ході проведення 25.05.2017 слідчої дії - огляду належних на праві власності відповідачу приміщень, будівель та споруд, а також території товариства, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 170, було встановлено, що вищезгадані транспортні засоби знаходяться на території відповідача. 22.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 22/06-03 із проханням надати в десятиденний строк з моменту отримання даної заяви доступ до вищезгаданих транспортних засобів для працівників ТзОВ "Оберіг-Сервіс" та залучених підприємством спеціалістів для проведення огляду технічного стану транспортних засобів з метою їх наступного вивезення за межі території відповідача та використання в господарській діяльності ТзОВ "Оберіг-Сервіс. Як зазначає позивач, відповідач, якого постановою Господарського суду Львівської області від 10.01.2012 у справі № 8/29 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, з надуманих та не передбачених законом підстав відмовився надати позивачу доступ до належних позивачу транспортних засобів, про що надав відповідь від 25.07.2017 № 27-354.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 31.07.2017 № 31/07-03 у дводенний строк із дня отримання вимоги передати ТзОВ "Оберіг-Сервіс" на прохідній ВАТ "Львівська макаронна фабрика" по вул. Городоцькій, 170 в м. Львів спірні транспортні засоби. Дана вимога залишена відповідачем без задоволення. Окрім того, позивач зазначає, що на нерухоме майно ТзОВ «Оберіг-Сервіс», серед іншого, в порядку передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України (1960) було накладено арешт згідно з постановою слідчого прокуратури Львівської області від 21.01.2011 у кримінальній справі № 181-0221, яка є чинною, ніким не оскарженою і не скасованою.
Позивач зазначає, що моментом початку незаконного володіння відповідачем спірних транспортних засобів є 06.08.2017, а саме коли відповідач на вимогу позивача відмовився самостійно передати позивачу майно.
4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване ст.ст. 16, 317, 319, ч. 2 ст. 321, ст. 387 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. ст. 125, 126, 170 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України) і зроблено висновок, що спірні транспортні засоби знаходиться за адресою їх державної реєстрації, що співпадає з місцезнаходженням позивача та відповідача, враховуючи наявність накладеного в рамках кримінального розслідування чинного арешту на все майно ТзОВ «Оберіг Сервіс» та ВАТ «Львівська макаронна фабрика», в тому числі на спірне, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про його витребування з чужого незаконного володіння відповідача.
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
5.1. ТзОВ “Оберіг-Сервіс” не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним та необгрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна в межах кримінального провадження не є підставою на заборони використання такого майна, заборона на використання, а також заборона розпоряджатися таким майном може бути застосована лише у виключних випадках і повинна бути окремо зазначена. Вважає, що обмеження пов'язані з арештом майна не породжують прав інших осіб на майно власника. Зазначає, що тільки власник може визначати місце зберігання (утримання) належного йому майна. Стверджує, що жодними нормами не передбачено обов'язку юридичної особи утримувати належне йому майно за місцем реєстрації, а відповідач не є особою уповноваженою на зберігання спірного майна. Зазначає, що вказане майно незаконно вибуло з володіння позивача та без жодної правової підстави фактично опинилось у володінні ВАТ “Львівська макаронна фабрика”. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.
5.2. АТ “Піреус банк МКБ” у запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що чинне законодавство не пов'язує виникнення права власності на транспортні засоби з реєстрацією такого майна в органах МВС. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами (оригінали або належним чином завірені договори купівлі-продажу, свідоцтва про державну реєстрацію спірних транспортних засобів, виписка з балансу) його право власності на спірні транспортні засоби, а відтак і його право на витребування цього майна. Також позивачем не надано доказів, що відповідач заволодів спірними транспортними засобами незаконно.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
22.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 22/06-03 із проханням надати в десятиденний строк з моменту отримання даної заяви доступ до спірних транспортних засобів для працівників ТзОВ "Оберіг-Сервіс" та залучених підприємством спеціалістів для проведення огляду технічного стану транспортних засобів з метою їх наступного вивезення за межі території відповідача та використання в господарській діяльності ТзОВ "Оберіг-Сервіс (а.с. 20, т. 1).
Відповідач відмовився надати позивачу доступ до належних позивачу спірних транспортних засобів, про що надав відповідь від 25.07.2017 № 27-354 (а.с. 21, т.1).
Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 31.07.2017 № 31/07-03 у дводенний строк із дня отримання вимоги передати ТзОВ "Оберіг-Сервіс" на прохідній ВАТ "Львівська макаронна фабрика" по вул. Городоцькій, 170 в м. Львів спірні транспортні засоби, що отримана відповідачем 03.08.2017 (а.с. 22, т.1).
Дана вимога залишена без задоволення, тому на думку позивача, моментом початку незаконного володіння відповідачем майна є 06.08.2017, коли останній на вимогу позивача відмовився самостійно передати позивачу спірні транспортні засоби.
18.10.2017 від Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області на адресу суду надійшла витребувана судом першої інстанції інформація, згідно з якою за позивачем за адресою:м. Львів, вул. Городоцька, 170, зареєстровані спірні транспортні засоби (а.с. 172-174. т.1). Підставами набуття спірних транспортних засобів вказані договори, біржові угоди, із зазначенням їх номерів.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження позивача - ТзОВ «Оберіг Сервіс» співпадає із місцезнаходженням відповідача - ВАТ «Львівська макаронна фабрика» (м. Львів, вул. Городоцька, 170). Отже, спірні транспортні засоби знаходяться за адресою реєстрації (місцезнаходженням) позивача. Згідно з інформацією Регіонального сервісного центру МВС у Львівській області від 18.10.2017, спірні транспортні засоби, зареєстровані також за місцезнаходженням позивача: м. Львів, вул. Городоцька, 170, що співпадає із місцезнаходженням відповідача.
Франківський районний суд м.Львова розглядає кримінальну справу № 1-636/11 про обвинувачення серед інших громадян в т.ч. власника та голови правління ВАТ «Львівська макаронна фабрика» за фактом незаконного одержання кредитних коштів установах банків м. Львова.
21 січня 2011 постановою накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно ТзОВ "Оберіг-Сервіс", юридична адреса: м.Львів, вул. Городоцька, 170 (а.с.41, т.1). Записи про арешт рухомого та нерухомого майна внесені до відповідних реєстрів, а саме Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (витяг від 25.01.2011 № 30096369) та Державний реєстр обтяжень рухомого майна (витяг від 25.01.2011 № 30096444). Слідчим прокуратури Львівської області постановою від 31 січня 2011 накладено арешт на майно ВАТ «Львівська макаронна фабрика» з метою забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2013 порушено провадження у справі № 914/3329/13 про банкрутство ТзОВ Оберіг-Сервіс. Постановою Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі № 914/3329/13 ТзОВ "Оберіг-Сервіс", визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 914/3329/13 постанову Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі № 914/3329/13 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 та постанову Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі № 914/3329/13 скасовано та передано справу на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію розпорядження майном.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.05.2010 порушено провадження у справі № 8/29 про банкрутство ВАТ „Львівська макаронна фабрика, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном ВАТ „Львівська макаронна фабрика. Постановою суду від 10.01.2012 припинено процедуру санації ВАТ «Львівська макаронна фабрика», боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатора зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру у встановленому порядку та подати на затвердження суду звіт та ліквідаційний баланс.
На час розгляду справи № 914/1671/17, провадження з розгляду господарських справ № 8/29 та № 914/3329/13 не завершено.
7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Згідно з ст. 41 Конституції України гарантовано непорушність права приватної власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч. 1 ст. 319 ЦК).
Відповідно до ч. 7 ст. 319 ЦК України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 2 статті 321 ЦК України визначено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав, зокрема, прав суб'єктів господарювання, визначений частиною 2статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, однак, не є вичерпним і суд може захистити цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.
До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі:
1) власник чи титульний володілець (в тому числі суб'єкт, якому майно належить на праві господарського відання чи оперативного управління) не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю;
2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебуває у фактичному володінні іншої особи;
3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним;
4) віндикаційний позов має недоговірний характер та спрямований на захист речових прав;
5) між позивачем і відповідачем мають бути відсутні договірні відносини, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів.
Зазначені позивачем в позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності (інше суб'єктивне право титульного володільця) позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно, останній повинен подати суду відповідні докази, зокрема правовстановлюючі документи.
Щодо підстави, які повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, суд зазначає таке.
Під час досудового слідства у рамках кримінальної справи № 181-0027, слідчими прокуратури проведено виїмку всієї фінансово-господарської документації ВАТ «Львівська макаронна фабрика» та ТзОВ «Оберіг Сервіс» (лист Прокуратури Львівської області від 12.10.2011 № 03/3-181/0027). Вказана обставина унеможливлює з'ясування наявності чи відсутності укладених між сторонами господарських договорів щодо спірних транспортних засобів.
Постанова про накладення арешту на усе нерухоме та рухове майно ТзОВ «Оберіг-сервіс» є чинною, ніким не оскарженою і не скасованою. Записи про арешт рухомого та нерухомого майна внесені до відповідних реєстрів, а саме Єдиний реєстр заборон відчуження об 'єктів нерухомого майна (витяг від 25.01.2011 № 30096369) та Державний реєстр обтяжень рухомого майна (витяг від 25.01.2011 № 30096444). Доказів скасування арешту майна ВАТ «Львівська макаронна фабрика» також матеріали справи не містять.
Враховуючи все вищенаведене, позивачем не подано до суду доказів, які б свідчили про факт вибуття майна з його володіння та незаконного заволодіння ним відповідачем.
В матеріалах справи відсутні первинні докази того, що позивач є власником майна, яке просить витребувати у відповідача.
Також, відповідачем не надано, та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач незаконно заволодів майном позивача. Навпаки, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що на спірні транспортні засоби накладено арешт, як на майно позивача та відповідача в рамках кримінальної справи.
Крім того, арешт на майно накладений за правилами кримінального судочинства підлягає скасуванню за правилами того ж судочинства. Наведена правова позиція відображена у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 926/8586/16-ц.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК, питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 125, 126 КПК України, в редакції чинній на момент винесення постанов про арешт майна позивача та відповідача, слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову. В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження. Арешт майна і передача його на зберігання оформляються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Статтею 170 чинного, на час розгляду даної справи, КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Позивачем суду не надані допустимі та достатні докази, які б спростовували ту обставину, що право власності на спірні транспортні засоби було обмежене у встановлений законом спосіб відповідно до норм ст. ст.319, 321 ЦК України та ст.ст. 125, 126 КПК України (чинного в редакції 1960 року), шляхом накладення на них арешту в рамках кримінальних проваджень постановами слідчого від 21.01.2011 та від 31.01.2011, як на майно ТзОВ «Оберіг-сервіс» та ВАТ «Львівська макаронна фабрика».
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зважаючи на те, що спірні транспортні засоби знаходиться за адресою їх державної реєстрації, що співпадає з місцезнаходженням позивача та відповідача, враховуючи наявність накладеного в рамках кримінального розслідування чинного арешту на все майно ТзОВ «Оберіг Сервіс» та ВАТ «Львівська макаронна фабрика», в тому числі на спірне, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача передати позивачу у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили транспортні засоби: ГКБ 8350 д.н.з. НОМЕР_1; ЗИЛ 441510 д.н.з. НОМЕР_2; МАЗ 543240-2120 д.н.з. НОМЕР_3; МАЗ 543240-2120 д.н.з. НОМЕР_4; МАЗ 9758-012 д.н.з. НОМЕР_5; МАЗ 9758-012 д.н.з. НОМЕР_6; МАЗ 9758-012 д.н.з. НОМЕР_7, та вважає законною відмову суду у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права, через що його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
8. Судові витрати.
Відповідно до пп. «б», «в», п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2018 року у цій справі без змін.
2. Судові витрати покласти на ТзОВ “Оберіг-Сервіс”.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.12.2018р.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Скрипчук О.С.