79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2018 р. Справа №909/185/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
ОСОБА_1
секретар судового засідання - Кишенюк Н.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - не з"явився
від відповідача - ОСОБА_2 - представник
розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації б/д, б/н (вх. №ЗАГС №01-05/289/18 від 17.10.2018)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2018 (суддя Калашник В.О., повний текст складено 27.06.2018)
у справі № 909/185/18
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” , м. Київ в особі Івано-Франківської філії, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації , м. Долина Івано-Франківської області
про стягнення 194 721,08 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги
ПАТ "Укртелеком", в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення з Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань по компенсації видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги сумі 194 721,08грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2018 у справі №909/185/18 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (вул. Грушевського,18, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область, код 03193376) на користь, ПАТ "Укртелеком", в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. Академіка Сахарова, 32,м. Івано-Франківськ, код 21560766) - 194 721,08грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань по компенсації видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги , а також 2 920,82 грн. судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для його звільнення від виконання зобов'язань перед позивачем щодо компенсації втрат від надання послуг на пільговій основі. У позивача виникло право на відшкодування фактичних витрат в сумі 194721,08грн., які виникли у зв'язку з наданням в період з січня по грудень 2017, послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Управлінням соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації подано апеляційну скаргу б/д, б/н (вх. №ЗАГС №01-05/289/18 від 17.10.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2018 у справі № 909/185/18 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 194 721,08грн. відмовити повністю, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, зазначає, що сума заявлена до відшкодування не аргументована та не узгоджена управлінням соціального захисту населення.
Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” м. Київ, в особі Івано-Франківської філії ПАТ “Укртелеком” подано відзив, в якому просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, рішення суду залишити без змін, оскільки рішення суду прийнято у відповідності до норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, грунтується на повному та всесторонньому розгляді всіх фактичних обставин справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, Івано-Франківська філія ПАТ "Укртелеком" надавала в період з січня по грудень 2017 року (включно) телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Долина Івано-Франківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служб, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Закону України "Про охорону дитинства".
Зокрема, зведеним розрахунком заборгованості по видатках на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з січня по грудень 2017 року форми - 2, яка затверджена наказом Міністерства праці та соцполітики №535 від 04.10.2007, підтверджується, що за період з січня по грудень 2017 року позивач надав послуги зв'язку пільговим категоріям населення на загальну суму 194 721,08грн.
Законом України "Про телекомунікації" визначено повноваження держави щодо управління та регулювання діяльності у сфері телекомунікацій, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
ПАТ «Укртелеком» в особі Івано - Франківської філії ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 та інших законодавчих актів України.
Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" ; Про охорону дитинства" встановлено пільги щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів, для певних категорій осіб встановлено пільги з оплати на послуги зв'язку.
Частиною 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв»язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов»язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
ПАТ “Укртелеком” надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям міста Долина відповідно до пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; пункту 18 статті 6-1, пункту 10 статті 6-2, пункту 17 статті 6-3, пункту 19 статті 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”; пункту 11 статті 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; пункту 7 частини першої статті 9 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, пункту 6 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист”; частини п'ятої статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України “Про охорону дитинства”.
Відповідно до ст.20 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.
За змістом підпункту “б” пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 “Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги”, а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України “Про телекомунікації” та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11 квітня 2012 року (далі - Правила), споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Законом України “Про телекомунікації” та Правилами не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.
Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (далі - Постанова №117) уповноваженими органами є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Відповідно до п.11 Постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" - уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".
Таким чином, законодавством встановлено надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі певним категоріям споживачів, а розрахунки за такі надані послуги проводиться уповноваженим органом, у спірному випадку - відповідачем.
Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Долина Івано-Франківської області є Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови №117 та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватися відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно правового акту, що регулює господарську діяльність.
Вказані норми законодавства закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Згідно пунктів 10-11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25-го числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “ 2-пільга”. Уповноважений орган, у свою чергу, щомісяця має звірити інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією що надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадити розрахунки, до уточнення цієї інформації.
Як було зазначено вище, позивач щомісяця складав відповідні розрахунки форми “ 2-пільга” та надсилав їх на адресу відповідача.
Відповідно до п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Згідно п. 6 Порядку, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі: зокрема, до 25 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Приписами ч. 1 п. 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів у п»ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку).
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що саме відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній законодавством категорії населення на території м.Долини Івано-Франківської області.
Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом першої інстанції, що позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи.
Факт надання цих послуг Івано-Франківською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Долина за період з січня по грудень 2017 року позивач на загальну суму 194 721,08грн.
При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 № 117, Управління соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.
У спірних правовідносинах орган державної влади посилається на те, що Управління не мало підстав та фінансових джерел здійснити відшкодування виплат на надання телекомунікаційних послуг, а тому вина останнього відсутня. Разом з тим, відповідач не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.
Відповідач не надав суду доказів в підтвердження виконанням ним зобов'язання по компенсації вказаних видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
За таких обставин, дослідивши подані докази, суд першої інстанції правомірно визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин справи та діючого законодавства суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Заперечення скаржника щодо відсутності в бюджеті коштів на відшкодуванням витрат, пов'язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги, не приймаються судом до уваги, оскільки, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на пільги, а зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законодавчих актів України.
Згідно із ч.ч.1,2 ст. 509, ч.ч.3,4 ст. 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.
Відповідно до ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ “Укртелеком” виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст..170 цього Кодексу).
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з 01 січня по 31 грудня 2017 року, а зазначені ним обставини щодо відсутності бюджетних асигнувань на відповідні видатки в 2017 році не є підставою для звільнення відповідача від виконання установленого чинним законодавством зобов'язання.
Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, хоч Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а із законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним у цьому законодавстві особам, а також із нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відтак, частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Зобов'язання відповідача перед позивачем щодо відшкодування витрат понесених останнім внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах виникли в силу закону, а саме, ст.20 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, підпункту “б” пункту 4 частини 1 ст. 89 та ч. 5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зважаючи на наведене, а також на положення ст.11 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставним твердження, що для виникнення відповідних зобов'язань необхідна наявність окремого договору про фінансування пільг з послуг зв'язку.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відсутність укладених між Управлінням соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації та позивачем договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2017 рік, як і не підписання відповідачем актів звіряння розрахунків, не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.
Відтак, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про відсутність у нього обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, у період з 01 січня по 31 грудня 2017 року, оскільки Законом України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” не були передбачені кошти на ці видатки, адже певне право виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, при чому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правового акта, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.
Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували вимоги позовної заяви, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 269,270, 273, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2018 у справі №909/185/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Долинської районної державної адміністрації б/д, б/н (вх. №ЗАГС №01-05/289/18 від 17.10.2018) без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2018.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.