79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2018 р. Справа №909/274/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів: Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
Секретар судового засідання Михайлишин С.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” б/н від 18.07.2018 (вх. №ЗАГС 01-05/143/18 від 16.10.2018)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 (повний текст рішення складено 27.06.2018)
у справі № 909/274/17 (суддя Булка В.І.)
за позовом: Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпро
до відповідача: Приватного підприємства “Гаразд”, м. Калуш, Івано-Франківська область
про: стягнення заборгованості в сумі 627 09,16 грн. за кредитним договором №LOS-KC-013 від 05.06.2007
За участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_2 - директор, ОСОБА_3 - адвокат;
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 909/274/17 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів Мирутенка О.Л. та Хабіб М.І.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 у справі №909/274/17.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 справу №909/274/17 призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.08.2018.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 розгляд справи відкладено на 19.09.2018.
Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 призначено проведення автоматизованої заміни складу суду у зв'язку з перебуванням суддів - членів колегії Мирутенка О.Л. та Хабіб М.І. у відпустці.
Замість суддів Мирутенка О.Л. та Хабіб М.І. введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.09.2018.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 розгляд справи відкладено на 07.11.2018.
Разом з тим, Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Указом Президента України від 28.09.2018 №295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посади суддів Західного апеляційного господарського суду.
В газеті “Голос України” №185 (6940) від 03.10.2018, відповідно до вимог статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, опубліковано оголошення голови новоствореного суду про початок роботи Західного апеляційного господарського суду з 03 жовтня 2018 року.
Згідно з ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов'язані зі здійсненням таким судом повноважень, судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.
Відповідно до частин 5, 7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Справа №909/274/17 передана Львівським апеляційним господарським судом до Західного апеляційного господарського суду та автоматизованим розподілом справу №909/274/17 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Кордюк Г.Т., суддів Кравчук Н.М. та Хабіб М.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи від 16.10.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 справу №909/274/17 прийнято до провадження Західного апеляційного господарського суду, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 05.11.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 26.11.2018.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2018.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Гаразд" про стягнення заборгованості за кредитним договором №LOS-KC-013 від 05.06.07 у розмірі 627 309,16 грн., з яких: 0,06 грн. - заборгованість за кредитом; 264 777, 91 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 352 886,33 грн. - пеня; 9 644, 86 грн. - заборгованість з комісії (позовні вимоги в редакції заяви вх. № 6980/18 від 15.05.2018).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 у справі №909/274/17 (суддя Булка В.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що підтверджувати наявність або відсутність заборгованості можуть виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а поданий позивачем розрахунок боргу по тілу кредиту, відсотках і пені не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та бути належним та допустимим доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Оскільки позивачем не подано доказів, які б підтверджували факт порушення його права та існування зобов'язання відповідача на момент звернення до суду, місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство “Комерційний банк “ПриватБанк” звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 у справі №909/274/17 скасувати з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, позивач покликається на те, що в матеріалах справи є належний та допустимий доказ на підтвердження факту та розміру заборгованості відповідача за кредитним договором - детальний розрахунок заборгованості. Оскільки відповідачем не доведено відсутності заборгованості та, відповідно, виконання умов кредитного договору належним чином та у встановлені строки, апелянт вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
В судове засідання прибули представники відповідача.
Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні повторно не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 у справі №909/274/17 залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2007 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПП "Гаразд" укладено кредитний договір №LOS-KC-01 .
3 жовтня 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПП "Гаразд" укладено додатковий договір до кредитного договору №LOS-KC-01 від 05.06.2007, яким вказаний кредитний договір викладено у новій редакції (далі - кредитний договір).
Пунктами А.2, А3 кредитного договору сторони погодили кредитний ліміт у розмірі 313 039,77 гри, а також графік погашення кредиту, який охоплює період з 25.10.2011 (перший внесок) по 25.10.2016 (останній внесок).
Пунктами А6, А8 кредитного договору сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитом (19,0 % річних) та дату сплати відсотків.
Відповідно до п.А7 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого грошового зобов'язання Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 38,0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Розділом 4 договору сторонами погоджено порядок розрахунків. Відповідно до п. 4.1 договору, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно пп, 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 договору, позичальник сплачує відсотки за користування кредитом, зазначені у п. А.6 договору.
Відповідно до п.4.2 Договору при порушенні клієнтом зобов'язань, передбачених пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2, 2.4.1 договору, Позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом, зазначені у п. А.7 договору.
При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пп.2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пп. 1.2, 2.2.3, 2.2.16. 2.3.2, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.5, 4.4, 4.5, 4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні (5.1 договору).
За твердженням позивача, відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 28.03.18 у нього виникла заборгованість в розмірі 627 309,16грн., з яких: 0,06грн. - заборгованість за кредитом, 264 777,91грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 352 886,33грн.- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, 9 644,86грн. - заборгованість з комісії.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору №LOS-KC-01 .від 05.06.2007 з додатковими договорами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Приписами ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Таким чином, розглядаючи справу суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як роз'яснено п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення " рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положенням частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас, згідно з частинами першою - другою статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення справи має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
З наведених положень вбачається, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки, зокрема, в частині подання доказів.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, позивач повинен подати належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про наявність у позивача права вимагати стягнення з відповідача відповідних грошових коштів.
Статтею 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капітан підприємства.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, яке затверджене постановою Правління НБУ №'566 від 30.12.98, первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Однак, позивачем не подано первинних документів, які підтверджують факт надання кредиту та погашення зобов'язань за платежами, які виникли за кредитним договором, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Крім того, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2017 у даній справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
- чи підтверджується документально станом на день звернення до суду 16.03.2017 факт заборгованості у розмірі 53539,77 грн. По тілу кредиту за кредитним договором № LOS-КС-013 від 05.06.07 ПП Гаразд перед ПАТ КБ Приватбанк? Якщо ні, то на яку суму підтверджується?
- чи підтверджується документально станом на день звернення до суду 16.03.2017 факт заборгованості у розмірі 262398,23 грн. По процентам за користування кредитом за кредитним договором № LOS-КС-013 від 05.06.07 ПП Гаразд перед ПАТ КБ Приватбанк? Якщо ні, то на яку суму підтверджується?- чи підтверджується документально станом на день звернення до суду 16.03.2017 факт заборгованості у розмірі 9644,86 грн. По комісії за кредитним договором № LOS-КС-013 від 05.06.07 ПП Гаразд перед ПАТ КБ Приватбанк? Якщо ні, то на яку суму підтверджується?- чи підтверджується документально станом на день звернення до суду 16.03.2017 факт заборгованості у розмірі 246873,58 грн. по пені за несвоєчасно погашений кредит за кредитним договором № LOS-КС-013 від 05.06.07 ПП Гаразд перед ПАТ КБ Приватбанк? Якщо ні, то на яку суму підтверджується?Крім того, ухвалою зобов'язано ПАТ КБ "Приватбанк " та ПП "Гаразд" на вимогу експерта направити всі необхідні документи для проведення судової економічної експертизи.
Однак, судовий експерт надіслав суду повідомлення № 2962 від 18.09.2017 про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи у господарській справі № 909/274/17 у зв'язку з відсутністю в матеріалах господарської справи документів, необхідних для проведення дослідження.
Окрім того, відповідач звертався до Аудиторської компанії «Альфа-Аудит ЛТД» з метою встановлення суми заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором. Однак, як вбачається зі звіту про фактичні результати виконання погоджених процедур №46 від 30.11.2018, аудиторська компанія не змогла встановити дійсну суму заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку з відсутністю усіх необхідних документів.
Отже, позивачем не подано доказів, які б підтверджували факт порушення його права та існування зобов'язання відповідача на момент звернення до суду. Поданий позивачем розрахунок боргу по тілу кредиту, відсотках і пені не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та бути належним та допустимим доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. За відсутності в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів(наприклад, банківські виписки по рахункам позичальника з моменту укладення Кредитного договору по теперішній час тощо) перевірити правильність поданого позивачем розрахунку заборгованості, його відповідність умовам договору та обставинам справи, а відтак і встановити наявність підстав для стягнення боргу за кредитним договором неможливо.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №915/1399/17.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог розрахунок заборгованості суперечить умовам кредитного договору. Так, Позивачем жодним чином не підтверджено зазначення у розрахунку станом на 04.10.2011 в розділі «Загальний залишок заборгованості по процентах» коштів у розмірі 94992,32 грн. та «Залишок заборгованості за комісією» коштів у розмірі 20224,86 грн. з огляду на те, що Додатковим договором від 03.10.2011 кредитний договір було викладено у новій редакції з зазначенням лише кредитного ліміту у розмірі 313 039,77 грн., датою сплати кредиту та відсотків лише починаючи з 25.10.2011 та за відсутності умови про сплату позичальником комісій.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Окрім того, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем-було подано заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи встановлені у справі обставини, які свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність до спірних правовідносин не застосовується.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 у справі №909/274/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПриватБанк” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Хабіб М.І.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2018