28 грудня 2018 року м. Херсон
справа № 766/17554/16-ц
провадження № 22-ц/819/436/18
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач): Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.
секретар Павловська Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Хайдарової І.О. від 29 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позовна заява мотивована тим, що з грудня 2015 року відповідач орендував житлове приміщення, належне позивачу, на умовах домовленості про сплату комунальних послуг в повному обсязі. Наявність заборгованості по сплаті зазначених платежів стала підставою для складання відповідачем 18 грудня 2016 року розписки, в якій він зобов'язався оплатити комунальній послуги за листопад - початок грудня 2016 року (включно 20.12.2016 року) в сумі 2515 грн до 20 грудня 2016 року. Проте, до теперішнього часу відповідач кошти не сплатив, зв'язку уникає.
У зв'язку з наведеним просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в сумі 2515 грн.
У травні 2017 року позивач збільшив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме 640 грн - сплачений судовий збір та 424,06 грн - витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2515 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальній сумі 1064,06 гривень, що складається із: судового збору в сумі 640 гривень та судових витрат, пов'язаних з публікацією оголошень про виклик відповідача до суду в газеті «Урядовий кур'єр» у розмірі 424,06 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що в рішенні суду відсутні будь-які посилання на законні підстави для стягнення з нього вказаної суми. Розписка, на яку посилається суд, не містить взагалі будь-яких істотних умов, а тому вона не може бути доказом. Позивач не довів належними доказами існування орендних відносин між ним та позивачем. Зазначає, що ніяких боргових зобов'язань перед позивачем він не має.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, яка до 12.12.2016 року була власником квартири АДРЕСА_1 ( стара назва АДРЕСА_1) / а.с. 59/, за договором оренди від 13 листопада 2015 року, укладеним нею з ОСОБА_2, передала останньому зазначену квартиру в оренду строком з 13 листопада 2015 року по 13 лютого 2015 року з продовженням дії строку договору за домовленістю сторін ( п. 5) з оплатою орендарем щомісячно суми 1400 плюс комунальні послуги в строк до 13 числа поточного місяця / а.с.57/.
Також на орендаря покладений обов'язок щомісячно проводити оплату за користування електроенергією, послуги ГТС та всі комунальні платежі ( газ, вода, тепло, квартплата) не пізніше 20 числа поточного місяця /а.с.57/.
У зазначеному договорі ОСОБА_2 зобов'язався своєчасно сплачувати за квартиру та комунальні послуги.
Згідно зі статтями 526, 530, 601, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ч.1 ст.811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини третьої статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до норм ст.820 ЦК України, розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.
18.12.2016 року ОСОБА_2 надана розписка про зобов'язання сплатити ОСОБА_3 20.12.2016 року заборгованість за комунальні послуги за листопад 2016 року та по 20 грудня 2016 року включно в сумі 2 515 грн.
Пояснення відповідача про передачу грошових коштів за комунальні послуги ОСОБА_5 на її картковий рахунок, або безпосередньо їй на руки, або надання їй цих коштів у присутності ОСОБА_6, його обізнаність про те, що позивач є сином ОСОБА_5, яка повідомляла ОСОБА_2, що син має відношення до квартири, яка є предметом договору оренди, а також пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо цих обставин свідчать про те, що ОСОБА_5 уповноважувала ( в усному порядку) ОСОБА_3 на отримання коштів від ОСОБА_2 за комунальні послуги за договором оренди.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, щодо невідповідності розписки вимогам ст. 1046 ЦК України та зазначену розписку він не писав, договір оренди є « некоректним», оскільки посилання відповідача на норми ст. 1046 ЦК України є помилковими з-за відсутності між сторонами правовідносин за договором позики, відповідачем не спростовано, що розписку він не писав, також укладений договір оренди ним не оспорений.
Проте, звертаючись до суду із указаним позовом, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги з листопада 2016 року по 20 грудня 2016 року в сумі 2515 грн, посилаючись на зобов'язальні відносини, та наявність розписки від 18.12.2016 року наданій відповідачем щодо його зобов'язання сплатити 20.12.2016 року зазначену суму заборгованості.
Але з договору оренди квартири від 13 листопада 2015 року вбачається, що зобов'язання щодо сплати комунальних послуг виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а отже наслідки його не виконання наступають у відповідача перед особою, з якою він знаходився у договірних відносинах, а саме ОСОБА_5
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 орендних договірних зобов'язань є доведеними.
Суд першої інстанції, посилаючись на норми матеріального права щодо договірних зобов'язань, залишив поза увагою вищезазначену обставину, а також за відсутності, при зверненні до суду представницьких повноважень ОСОБА_3 діяти від імені ОСОБА_5, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості.
За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, ст. ст. 526,530, 810,815,820 ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 374, 376,382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 29 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.В. Склярська
Судді Л.В. Пузанова
Т.Г. Чорна
Повний текст постанови складено 28 грудня 2018 року
Суддя І.В. Склярська