іменем України
20 грудня 2018 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/1861/18
Головуючий у першій інстанції - Хоменко Л. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/431/18
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В.,
із секретарем судового засідання - Шапко В.М.
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів, належних до виплати при звільненні з військової служби,
місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів
дата складання повного тексту судового рішення - 06 вересня 2018 року
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 39609,73 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2017 року № 71 його звільнено з військової служби у запас відповідно до ч. 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт «ї», у зв'язку із закінченням контракту.
На підставі зазначеного наказу командира року позивачеві нарахована компенсація за неотримане речове майно на суму 39609,73 грн., яка станом на день звернення до суду, відповідачем не виплачена.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі39609,73 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією, підпорядкованою Міністерству оборони України. Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна.
Як зазначає апелянт, військовою частиною була розрахована сума грошової компенсації за не отримане речове майно та включена в наказ командира військової частини, проте, з урахуванням того, що фінансування здійснюється виключно з Державного бюджету України, військова частина не має можливості сплатити нараховану ОСОБА_1 компенсацію за власний рахунок.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений строк ОСОБА_1 не подавався.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції за приписами ч.1 ст.368 ЦПК України в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 71 від 12 вересня 2017 року, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільнено з військової служби у запас на підставі ст.26 частини 6 пункту 1 підпункту «і» Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
З 12 вересня 2017 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення, а з 18.08.2017 року знято з грошового забезпечення.
Відповідно до наказу ОСОБА_1 нарахована та підлягає виплаті компенсація за неотримане речове майно на суму 39609 грн. 73 коп. грн..
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби на підставі наказу, у якому зазначається розмір грошової компенсації. При цьому на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Проте, з висновком суду першої інстанції щодо належності справи до юрисдикції загального суду погодитись апеляційний суд не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, передбачений законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно відповідно до Порядку № 178, у зв'язку з його звільненням з військової служби та припиненням службових відносин.
Відтак,зважаючи на обставини цієї конкретної справи, між сторонами наявний спір про захист порушеного права позивача на грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлено позов про стягнення компенсації за недоотримане речове майно за час проходження військової служби.
Наведене свідчить про те, що спір фактично виник між особою, яка проходила військову службу та суб'єктом владних повноважень, а отже, є публічно-правовим.
За таких обставин, апеляційний приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати та закрити провадження у справі, оскільки позивач звернувся з вимогами до суб'єкта владних повноважень щодо стягнення грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно, а тому даний спір є публічно-правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, з урахуванням приписів ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню військовій частині НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 1057 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2018 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів, належних до виплати при звільненні з військової служби закрити, роз'яснивши ОСОБА_1 його право подати позов в порядку адміністративного судочинства.
Повернути військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1057 грн. 20 коп., сплачений по платіжному дорученню № 1962 від 11 жовтня 2018 року за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок: 34314206080032, отримувач - УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) - 38054398, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) - 899998.
Оригінал квитанції про сплату судового збору № 1962 від 11 жовтня 2018 року повернути Військовій частині НОМЕР_1 , а до матеріалів справи приєднати копію квитанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді:
Повний текст постанови складено 26 грудня 2018 року