26 грудня 2018 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області про накладення арешту на майно вилучене 17.10.2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6
учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_7 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2018 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно та зобов'язати слідчого повернути вилучене майно.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2018 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області про накладення арешту на майно вилучене 17.10.2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6
провадження № 11-сс/812/202/18 слідчий суддя : ОСОБА_8
категорія: арешт майна доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1
Узагальнені доводи апелянта.
На обґрунтування апеляційних вимог, щодо скасування оскаржуваної ухвали апелянт зазначає, що слідчим суддею винесене незаконне рішення.
Стверджує, що вилучені під час обшуку валютні цінності не є предметом злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 .
Зазначає, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді не містять даних, що вилучене майно, зокрема валютні цінності, було одержане злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи є знаряддям злочину.
Стверджує, що слідчим суддею не було дотримано процесуальних строків розгляду даного клопотання.
Також зазначає, що неповідомлення підозрюваній про дату розгляду клопотання слідчого про арешт майна є грубим порушенням прав на захист та справедливий суд.
Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2018 року.
В обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику підозрюваної та її захисника.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно ухвали слідчого судді та матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150030004550 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно 17.10.2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 .
Приймаючи рішення про задоволення вказаного клопотання, слідчий суддя зазначив, що з огляду на обставини вказані в клопотанні, а також на те, що, в судовому засіданні доведена необхідність арешту вказаного майна, наявні підстави для накладення арешту.
Вказав, що накладення арешту у кримінальному провадженні необхідне з метою забезпечення та збереження майна як речового доказу та виконання завдань кримінального провадження.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення ухвали без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно вимог ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрювана, щодо майна якої вирішувалось клопотання про накладення арешту та її захисник не викликались в судове засідання.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права особи на захист своїх законних прав та інтересів, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає не пропущеним строк для апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження СУ ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12017150030004550 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що на початку вересня 2017 року, більш точного часу досудовим слідством не встановлено, мешканець м. Харкова, ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом та переслідуючи мету незаконного збагачення, з метою реалізації злочинного плану на території Харківської, Одеської та Миколаївської областей, залучив до спільної злочинної діяльності інших учасників, розподіливши цим особам певні функції в здійсненні організованих ним злочинів, об'єднавши таким чином зусилля всіх учасників, для досягнення єдиного злочинного результату. Так, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , та не встановленій досудовим слідством особі, були визначені функції, що складалися з дій, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату.
Зорганізувавшись таким чином у стійке злочинне об'єднання, для спільного досягнення єдиної мети, заволодіння чужим майном шляхом обману та подальшої реалізації злочинного плану під час вчинення злочинів, діючи в складі організованої групи з ОСОБА_9 , точної дати та часу під час досудового розслідування не встановлено, останні орендували під офіс приміщення та в період часу з вересня 2017 року по жовтень 2018 року, систематично заволодівали грошовими коштами потерпілих, шляхом укладення фіктивних договорів про надання послуг щодо купівлі-продажу транспортних засобів на території Харківської, Одеської та Миколаївської областей, за що отримували відповідні грошові кошти.
Діючи у складі організованої групи з вищевказаними учасниками, вчинили 32 епізода злочинної діяльності, пов'язаних із заволодінням шляхом обману грошовими коштами потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 та інш. на загальну суму 1 515 741,3 грн.
Розглядаючи в порядку ст. ст. 170-173 КПК України клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Слідчий суддя дотримався даних вимог законодавства.
Постановою слідчого від 18.10.2018 року майно вилучене 17.10.2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 визнано речовими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що слідчим доведено, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, вилучені в ході обшуку речі та документи мають суттєве значення для кримінального провадження, є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які використовуються як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є об'єктами кримінально протиправних дій і набуті кримінально протиправним шляхом.
З огляду на вказане, майно, яке відповідає визначеним у ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України критеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Так, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно з метою забезпечення та збереження тимчасово вилученого майна як речового доказу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя суду першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 170-173 КПК України, наклав арешт на тимчасово вилучене майно 17.10.2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ..
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апелянта про те, що ухвала слідчим суддею постановлена з порушенням вимог закону, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Не є слушними доводи апелянта, що оскільки вилучені під час обшуку кошти, являються валютними цінностями, а не національною валютою, то накладення на них арешту є порушенням законодавства, з огляду на те, що згідно положень ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, на гроші у будь- якій валюті готівкою або у безготівковій формі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, не встановлено.
За таких обставин, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, про що просить апелянт.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП в Миколаївській області про накладення арешту на майно вилучене 17.10.2018 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: