26.12.18
88-ц/812/3/18
Справа №489/673/15
Провадження №88-ц/812/3/18 Головуючий у першій інстанції Кирильчук О.І.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.
Іменем України
26 грудня 2018 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого: Ямкової О.О.,
суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,
із секретарем: Яценко Л.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за заявою
ОСОБА_3,
подану в її інтересах представником ОСОБА_4,
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року, ухваленої у складі суддів Царюк Л.М., Самчишиної Н.В., Темнікової В.І. в залі суду в м. Миколаєві області о 10 годині 28 хвилин зі складанням її повного тексту 27 квітня 2018 року, по справі
за позовом
Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
(далі ПАТ КБ «Приватбанк»)
до ОСОБА_3
про стягнення кредитної заборгованості
та за зустрічним позовом
ОСОБА_3
до ПАТ КБ «Приватбанк»,
про визнання недійсним кредитного договору
3 лютого 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.
В обґрунтування позову зазначало, що 17 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №DNH4KS62370252 шляхом підписання заяви та Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», за умовами якого остання отримала 7 440 грн. кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Проте, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 12 січня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 50 003 грн. 21 коп., з яких: 7 431 грн. 52 коп. заборгованість за кредитом; 14 479 грн. 49 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 28 092 грн. 2 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Оскільки судовим наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 червня 2009 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» вже стягнуто 21 798,28 грн. заборгованості за зазначеним кредитним договором, то позивач просив суд стягнути з відповідача залишок заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 204 грн. 93коп. та штраф у розмірі 500,00 грн. (фіксована частка) і 1 410 грн. 25 коп. (процентна складова), а всього заборгованість у розмірі 30 115 грн.18 коп.
18 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору №DNH4KS62370252 від 16 серпня 2006 року, який мотивувала тим, що зазначений кредитний договір у вигляді заяви позичальника від 17 серпня 2006 року вона не підписувала і не була присутня при його підписанні, товар який придбавався за вказаним кредитним договором домашній кінотеатр LG RZ-26LZ5RV вартістю 7 500 грн. вона не отримувала. За такого зазначала, що її волі на укладення кредитного договору не було, а тому цей правочин є недійсним.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 2 липня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнято до спільного провадження з первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № DNH4KS62370252, укладений 17 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_3 2 243,60грн. судового збору та 5 199,60 грн. витрат на проведення експертизи.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні довела відсутність її волевиявлення на підписання кредитного договору та його схвалення, що з огляду на положення статей 203, 215 ЦК України є безумовною підставою для визнання договору недійсним. Оскільки позов банку ґрунтується на існуванні обов'язку відповідача як позичальника згідно кредитного договору, який судом визнано недійсним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
Не погодившись з таким рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку, подавши 1 березня 2018 року до Апеляційного суду Миколаївської області апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення первісного, та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва скасовано, ухвалено про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та частково задоволено позов банка. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 833грн. 41 коп. процентів за користування кредитними коштами і 162грн. 07коп. судового збору.
Постанова апеляційного суду мотивована наявністю чинного судового наказу, який набрав законної сили, і виконання за яким здійснено ОСОБА_5, що також, на думку суду підтверджено наявністю у розпорядженні банка копій особистих документів позичальника ОСОБА_3, яка не змогла пояснити їх знаходження у кредитора.
29 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернулась до Миколаївського апеляційного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року, посилаючись на ті обставини, що судове рішення, яке покладено в основу прийнятої апеляційною інстанцією постанови - судовий наказ № 2н/174/09 від 2 червня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості у розмірі 21 798 грн. 28 коп. за ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 вересня 2018 року - скасовано.
Згідно з абзацом першим частини 13 статті 33 ЦПК України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.
На виконання Указів Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення нових апеляційних судів в апеляційних округах» та від 28 вересня 2018 року № 297/2018 «Про переведення суддів», ліквідовано Апеляційний суд Миколаївської області та утворено новий - Миколаївський апеляційний суд.
Ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 11 грудня 2018 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження у відповідності до частини 1 статті 369, частини 2 статті 429 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що заява про перегляд постанови за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню із наступних підстав.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» та скасовуючи рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва з ухваленням нового про часткове задоволення позову банка та відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не дотримався вимог статті 110 ЦПК України, за приписами якої висновок експерта не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами статті 89 цього Кодексу, а тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність волевиявлення відповідача на підписання кредитного договору та його схвалення, та не звернув увагу на той факт, що судовим наказом з позичальника на користь кредитора вже стягнута основна заборгованість за кредитним договором, проценти за користування та нараховані санкції за невиконання зобов'язання та це судове рішення було виконано ОСОБА_3.
Разом з тим, ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 28 вересня 2018 року судовий наказ № 2н/174/09 від 2 червня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості у розмірі 21 798 грн. 28 коп. скасовано. Ухвала суду набрала законної сили (т.2 а.с.152) .
Пунктом 3 частини 2 статті 423 ЦПК України встановлено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що підлягає перегляду.
Таким чином є усі підстави для перегляду постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року за нововиявленими обставинами з законних підстав, наведених вище.
При вирішенні справи судом встановлено, що 17 серпня 2006 року за заявою, підписаною від імені позичальника ОСОБА_3 укладено письмовий договір на видачу кредиту, за яким банком перераховано кредитні кошти на суму 7440 грн. на рахунок торгівельно-сервісного підприємства «ПП ОСОБА_6.» на придбання домашнього кінотеатру, з їх поверненням у строк до 24 місяців до 15 серпня 2008 року, зі сплатою процентів у розмірі 2.9% в місяць. За умовами цього договору позичальник зобов'язався погашати заборгованість щомісячними платежами у розмірі 398.68 грн., а придбаний ним товар став предметом застави та забезпечував виконання зобов'язання.
У підписаній позичальником заяві зазначено, що він погодився на застосування процентної ставки у розмірі 6% на місяць від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом у випадку порушення зобов'язань за цим договором, і не заперечував, що його заява разом з Умовами про надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складають кредитно-заставний договір між банком та позичальником (т. 1 а.с.7).
В той же час у відповідності до висновку експерта Херсонського відділення Одеського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №17-63 від 12 червня 2017 року прізвище та ініціали, а також підпис в заяві позичальника № DNH4KS62370252 від 17серпня 2006 року від імені ОСОБА_3 виконані не позичальником ОСОБА_3, а іншою особою. Підпис від імені покупця ОСОБА_3 в акті прийому - передачі товару № DNH4KS62370252 також виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (т. 1 а.с.219-230).
За правилами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За положеннями частини 1 статті 215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмові формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина 3 статті 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин не можна вважати, що кредитно-заставний договір між позичальником та банком відповідав волі ОСОБА_3 та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо звільнення від доказування обставин встановлених судовим рішенням (судовим наказом від 2 червня 2019 року) щодо факту укладення кредитного договору відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України за наявності скасованого судового наказу є неспроможними.
Такими є і посилання представника банка щодо обізнаності ОСОБА_3 про умови договору та фактичне виконання нею судового наказу, та не впливає на сам факт відсутності волевиявлення відповідача щодо укладання такої угоди із зазначеними у неї умовами, так як: по-перше, ОСОБА_3 така угода не укладалася; в-друге, вона оспорена відповідачем шляхом подання позовної заяви про визнання кредитного договору недійсним; в-третє, примусове виконання судового наказу, який в подальшому скасовано, закінчено 26 листопада 2017 року (т.2 а.с.74), вже після подачі позову щодо оспорювання угоди - 2 липня 2015 року (т.1 а.с.101-102); і зрештою, в-четвертих, наявність у розпорядженні банка копії паспорту ОСОБА_3, а також документів про її роботу, які містять недостовірні відомості, не є достеменним підтвердженням передачі особистих документів позичальником в користування банку, а навпаки такі відомості можуть свідчити про наявність шахрайських схем, направлених на заволодіння майном кредитора.
При цьому колегія суддів вважає, що мотиви з яких відповідач ОСОБА_3 здійснила погашення за судовим наказом, після оспорювання нею угоди (наявність арешту, недобросовісність поведінки колекторів і т.інш.) не має правового значення для недійсності угоди, на укладення та підписання якої волевиявлення позичальник не надавала.
За такого, перевіривши докази надані сторонами в судах першої та апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги та поданої заяви колегія суддів вважає, що постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 року слід скасувати, і ухвалити нову, за якою апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2018 року без змін.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з АТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» слід стягнути 423 грн. 08 коп. судового збору сплаченого ОСОБА_3 за перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями 367-369, 375, 382, 423-429 ЦПК України, колегія суддів
Заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 - задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2018 скасувати та ухвалити нову, за якою апеляційну скаргу ПАТ «ПриватБанк» - залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2018 року - залишити без змін.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 423 грн. 08 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з цього дня як дати складення повного судового рішення.
Головуючий О.О. Ямкова
Судді С.Ю. Колосовський
О.В. Локтіонова