20 грудня 2018 року Справа № 926/1603/18
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., при секретарі судового засідання Боштан У. Г., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»
про стягнення збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати в сумі 533625,61 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 04.04.2018 № 7;
від відповідача - не з'явився.
ОСОБА_1 міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженої відповідальності «Енергопром» про стягнення 533625,61 грн. збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за договором купівлі-продажу від 11.06.2010 придбав об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю АЗС № 12, розташовану у кварталі № 19 в м. Новодністровськ, проте ухилився від оформлення прав на земельну ділянку, кадастровий номер 7310600000:01:014:0016, площею 0,8265 га під АЗС, на якій вказаний об'єкт розміщено, відповідного договору оренди не уклав. Позивач зазначає, що він зазнав збитків у вигляді неотриманих сум орендної плати за оренду земельної ділянки, на якій розміщено належний відповідачу об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою суду від 09.10.2018 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.11.2018, зобов'язано відповідача надати письмовий відзив на позов та повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 07.11.2018 відкладено підготовче засідання на 29.11.2018 та додатково повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/pres-centr/876/.
Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018. Також, додатково повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/pres-centr/876/.
Відповідач відзив на позов не надав, а його представник у судове засідання не з'явився.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні з підстав зазначених у позовній заяві.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/6071/13, яке набрало законної сили, за позовом ОСОБА_1 міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» стягнуто з відповідача 235605,46 грн збитків за період з 11.06.2010 по 31.12.2012 заподіяних позивачу внаслідок фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/6071/13 встановлено, що згідно з рішенням ОСОБА_1 міської ради «Про розмежування комунальної та державної власності на землю» від 16.11.2001 всі землі міста ОСОБА_1 є землями комунальної власності, крім земель державної форми власності.
11.06.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопром» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі АЗС, посвідчений приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 438 (далі - Договір купівлі-продажу).
Нежитлова будівля АЗС розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 73106000000:01:014:016.
22.09.2010 пунктом 1 рішення ОСОБА_1 міської ради 53 сесії V скликання № 126 було надано відповідачу на підставі його звернення дозвіл на укладання договору користування земельною ділянкою під АЗС, загальною площею 0,8265 га, та зобов'язано здійснювати плату за користування земельною ділянкою з дати набуття права користування майном за договором купівлі-продажу до дати укладання угоди.
Таким чином, відповідач за згодою позивача використовував земельну ділянку загальною площею 0,8265 га, кадастровий номер 73106000000:01:014:016, з часу укладення Договору купівлі-продажу.
ОСОБА_1 міська рада листами від 07.04.2011 № 668, від 25.01.2013 № 131, від 29.01.2013 № 140 нагадувала про необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок, на яких розміщено об'єкти нерухомого майна, придбані відповідачем, та попереджала, що використання земельних ділянок без відповідних документів є порушенням законодавства України.
13.02.2013 комісією складено акт, яким визначено розмір збитків заподіяних територіальній громаді м. Новодністровськ за період з 11.06.2010 по 31.12.2012 в сумі 235605,46 грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача 533625,61 грн збитків за період з 01.07.2015 по 01.07.2018, посилаючись на те, що відповідачем без правових підстав використовується спірна земельна ділянка, внаслідок чого порушуються права та завдаються збитки територіальній громаді міста ОСОБА_1. Вимоги позивача укласти договір оренди у передбаченому законодавством порядку залишаються без задоволення.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини другої статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.
Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Статтями 122, 123, 124 Земельного кодексу України передбачено, що селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а пунктом «д» статті 156 Земельного кодексу України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Не виконавши рішення органу місцевого самоврядування, не оформивши відповідно до чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, відповідач порушив наведені вище положення законодавства.
Користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.
Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284 (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.
Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету в разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендодавцем та орендарем та нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Суду не надано належних доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства, як підстави та передумови права користування.
ОСОБА_1 міська рада листом за № 1118 від 25.06.2018 пропонувала відповідачу врегулювати земельні відносини, оскільки протиправне використання земельної ділянки комунальної форми власності наносить збитки міському бюджету у вигляді неодержаного доходу від сплати орендної плати за землю, запрошувала на засідання комісії з визначення та відшкодування розміру збитків. Однак, жодної відповіді від відповідача ОСОБА_1 міська рада не одержала.
Листом № 1283 від 18.07.2018 відповідача повідомлено про результати розгляду комісією питання нарахування збитків, про винесення проекту рішення «Про затвердження акту з визначення розміру збитків (ТОВ «Енергопром») на розгляд чергового засідання виконавчого комітету в серпні поточного року. Проте, лист знову повернувся за закінченням встановленого строку зберігання.
Представник відповідача 13.07.2018 на засідання комісії не з'явився, хоча належним чином повідомлявся листом № 1118 від 25.06.2018. Причини неявки не повідомив, жодних клопотань не надсилав.
Згідно акту комісії від 13.07.2018 (затвердженого рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 08.08.2018 № 107/10) за період з 01.07.2015 по 01.07.2018 відповідач заподіяв територіальній громаді м. Новодністровськ в особі міської ради збитки, у формі неодержаного доходу від орендної плати за користування земельною ділянкою без правових підстав, площею 0,8265 га, розташованою в XIV IKK м. Новодністровськ, що становлять 533625,61 грн.
Листом № 1450 від 17.08.2018 позивач повідомив відповідача про необхідність відшкодування збитків та надіслав рішення виконавчого комітету міської ради № 107/10 від 08.08.2018, акт з визначення розміру збитків від 13.07.2018 та проект договору про добровільне відшкодування збитків в 2-х екземплярах, підписаний з позивачем, згідно з вимогами пункту 6.1 Порядку визначення та відшкодування збитків міському бюджету, заподіяних внаслідок використання землі з порушенням законодавства про плату за землю на території ОСОБА_1 міської ради від 22.06.2017. Проте, належного реагування від відповідача не відбулося.
Тобто, матеріали справи підтверджують ухилення відповідача від оформлення належним чином правовстановлюючих документів щодо спірної земельної ділянки.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру збитків, встановив, що він є правомірним.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною першою статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, за змістом наведеного вище законодавства та відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, суд прийшов до висновку про доведеність позивачем користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Враховуючи, що таке користування позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено і який не сплачується у повній мірі користувачем землі, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» 533625,61 грн збитків у вигляді недоотриманого бюджетом доходу від орендної плати за період фактичного використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Згідно з частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» про стягнення збитків у формі неодержаного доходу від орендної плати в сумі 533625,61 грн. задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» (01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії, буд. № 8 «Е», ідентифікаційний код 31195398) на користь ОСОБА_1 міської ради (60236, Чернівецька область, м. Новодністровськ, м-н «Діброва», адмінбудівля, ідентифікаційний код 05398510) збитки у розмірі 533625,61 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 8004,38 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2018.
Суддя В. Байталюк