28 грудня 2018 року Справа № 926/2484/18
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гурин М.О. розглянувши,
заяву фізичної особи-підприємця Колотила Костянтина Алампійовича, смт. Глибока Чернівецької області
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, м. Чернівці
про видачу судового наказу про стягнення боргу на суму 3500,00 грн.
Фізична особа-підприємець Колотило Костянтин Алампійовича звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 22.12.2018 р. б/н про видачу судового наказу про стягнення з державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України боргу в сумі 3500,00 грн. за договором про оцінку майна № 169 від 09.07.2018 року.
За змістом ст.ст. 147, 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Статтею 149 ГПК України унормовано, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина шоста статті 12 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 10 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.
Системний аналіз положень названого Закону надає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Як стало відомо суду з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник ДП "ДДГ "Центральне" з 27.09.2016 р. перебуває в стані припинення на підставі судового рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.09.2016 р. № 5027/805-б/2012 про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За таких обставин суд констатує, що заява стягувача про видачу судового наказу до боржника повинна розглядатись у межах справи про банкрутство, а не в порядку окремого (позовного чи наказного) провадження.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви стягувача слід відмовити на підставі п. 9 ч. 1 ст. 152 ГПК України у зв'язку з порушенням правил підсудності.
Крім того, у ч. 1 ст. 151 ГПК України зазначено, що за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Відповідно до пп. 21 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за заяви до господарського суду про видачу судового наказу складає 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік - 176,20 грн.). До заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору (п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України).
Однак, до заяви ФОП Нагірняка Г.Г. не додано документу про сплату судового збору, що свідчить про її невідповідність наведеним вище вимогам п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу. Пунктом 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. При цьому, суд роз'яснює заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 149, п. 1 ч. 3 ст. 150, ст. 151, п.п. 1, 9 ч. 1 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Колотилу Костянтину Алампійовичу у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Дослідне господарство "Центральне" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України в сумі 3500,00 грн. за договором про оцінку майна № 169 від 09.07.2018 року.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 28 грудня 2018 року.
Суддя М.О. Гурин