29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" грудня 2018 р. Справа № 924/934/18
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
за позовом приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь
до товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" м.Хмельницький
про стягнення 820659,72 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 2612/6 від 26.12.17р.
від відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю № 01-03/253 від 21.05.18р.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: 17.10.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод смт. Теофіполь до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" м.Хмельницький про стягнення 820659,72 грн.
В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем обов'язку поставки оплаченого товару, що підтверджується рахунком №2225 від 08.06.2018р. на суму 72910,80 грн., №250 від 21.06.2018р. на суму 451230,00 грн. №2573 від 23.06.2018р. на суму 363328,80 грн., а всього на загальну сумі 887469,60 грн.
Повноважний представник позивача в засіданні суду підтримав вимоги викладені у позові та наполягав на його задоволенні.
Повноважний представник відповідача усно у судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариство з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" згідно видаткової накладної №7682 від 15.06.2018 року відпустило приватному акціонерному товариству "Теофіпольський цукровий завод" палі забивні ПНк10-30 С25/30 в кількості 18 штук на суму 66809,88 грн. Накладна підписана представниками приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" та товариством з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" та скріплена печатками сторін.
Товариство з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" направило на адресу позивача рахунки на оплату товару: рахунок №2225 від 08.06.2018р. на суму 72910,80 грн., рахунок №2540 від 21.06.2018р. на суму 451230,00 грн., рахунок №2573 від 23.06.2018р. на сум 363469,60 грн., які були оплачені повністю, що підтверджується платіжними дорученнями №1871 від 08.06.2018р. на суму 72910,80 грн., №2009 від 23.06.2018р. на суму 363328,80 грн., №2010 від 23.06.2018р. на суму 451230,00 грн., а всього на загальну суму 887469,60 грн.
21.06.2018р. та 22.06.2018р. приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" звернулось з листами про необхідність виготовлення паль, а 03.07.2018р. - про необхідність поставки товару.
10.07.2018р. товариство з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" направило на адресу позивача лист, у якому повідомлено, що замовлена продукція є індивідуальною, для її виготовлення необхідно придбати додаткові матеріали та налаштувати основні засоби виробництва.
13.07.2018р. та 30.07.2018р. приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" повторно направило на адресу позивача вимоги про поставку оплаченого товару. Однак поставка товару здійснена не була.
Відповідачем не здійснено поставку на суму 820659,72 грн.
09.08.2018р. за вих.№1855 позивачем направлено претензію, у якій повідомлено, що позивач втратив інтерес щодо виготовлення та поставки паль забивних та просить повернути кошти у сумі 820659,72 грн.
Оскільки відповідач не повернув кошти, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 820659,72 основного боргу.
Аналізуючи та досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів.
Статтями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 4 ст.203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1 ст.205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Із матеріалів справи слідує, що позивачем поставлено відповідачу товар (палі забивни) на загальну суму 66809,88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7682 від 15.06.2018 року, яка підписана та скріплена печатками сторін .
Таким чином, на підставі вищезазначених документів між сторонами, як суб'єктами господарської діяльності згідно з приписами ст.ст.11, 202, 509, 642 ЦК України, ст.173 ГК України виникли зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору поставки.
Відповідно до ч.1 статті 793 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як убачається з матеріалів справи, позивач перерахував відповідачеві 887469,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1871 від 08.06.2018р. на суму 72910,80 грн., №2009 від 23.06.2018р. на суму 363328,80 грн., №2010 від 23.06.2018р. на суму 451230,00 грн.
Однак відповідач поставку товару не здійснив, утворивши заборгованість в сумі 820659,72 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Враховуючи зазначені положення законодавства, обставини справи, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 820659,72 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.
Враховуючи вищенаведене, положення ст. 74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача .
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь до товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон" м.Хмельницький про стягнення 820659,72 грн. задовольнити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Хмельницькзалізобетон", (29010, м. Хмельницький, вул. Чорновола,31, код 01267076) на користь приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (30600, смт. Теофіполь,, вул. Соборна,12, код 05394995) 820659,72 грн. (вісімсот двадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 72 коп.) основного боргу та 12309,90 грн. (дванадцять тисяч триста дев'ять гривень 23 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 27.12.2018р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В. Грамчук
Віддруковано 3 примірники: 1 - у справу, 2 - позивачу (30600, смт. Теофіполь, вул.Соборна,12), відповідачу (29010, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 31) всім реком. з повідомл. про вруч.