Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2364/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Космед", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм", м.Мерефа
про стягнення коштів 26 241,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "КОСМЕД" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" заборгованості в сумі 24630,84 грн. основного боргу, пені в сумі 1 398,69 грн., 3% річних в сумі 211,95 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання №К-01498 від 02.01.2018 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розглядати справу №922/2364/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2018.
Ухвалою суду, що була зафіксована в протоколі судового засідання від 19.09.2018 підготовче засідання відкладено на 03.10.2018.
02.10.2018 відповідач надав до суду відзив на позов (вх.№28697) в якому не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, вказує на те, що згідно з п.2.1. договору поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої відповідачем заявки, однак такі заявки до позову не додано. Надані позивачем видаткові накладні не містять підписів відповідача про отримання товару, а отже не можуть бути визнані первинними документами, що підтверджують факт поставки товару. Крім цього вважає, що борг відповідача перед позивачем складає лише 10110,72 грн., що на його думку вбачається з доданого відповідачем до відзиву акту звірки взаєморозрахунків.
Протокольними ухвалами від 03.10.2018,31.10.2018, 20.11.2018 за клопотанням відповідача підготовче засідання неодноразово відкладалось.
Ухвалою суду, що була зафіксована в протоколі судового засідання від 28.11.2018 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 17.12.2018.
Позивач свого представник у судове засідання 17.12.2018 не направив, на адресу суду надіслав клопотання (вх. № 28783 від 03.10.2018), в якому просить суд розглядати справу № 922/2364/18 за відсутності позивача (представника позивача) на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення №030321 про отримання ухвали суду від 28.11.2018.
Оскільки неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив наступне.
02.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Космед" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (надалі-відповідач, покупець) був укладений Договір поставки №К-01498 відповідно до якого позивач прийняв зобов'язання постачати косметичну продукцію Vichy LRP у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти та сплатити поставлену продукцію (п.1.1. Договору).
Пунктом 3.16 Договору встановлено, що у разі відсутності письмових претензій з боку Покупця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання Товару Покупцем, Товар вважається таким, що поставлений належним чином на умовах цього Договору.
Відповідно до п.4.2. Договору загальна вартість та кількість Товару, який передається Покупцю в межах цього Договору, визначається сумою загальних вартостей та кількостей (обсягу) Товару, що вказані в накладних, за якими Покупець отримав Товар від Постачальника.
Згідно пункту 4.3 Договору оплата здійснюється на умовах відстрочення платежу строком на 30 (тридцять) календарних днів, що відраховуються від дати виписки видаткової накладної постачальником.
Термін дії договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2019 року. Але в будь-якому випадку Договір діє до моменту повного виконання сторонами зобов'язань, визначеними цим Договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 22.03.2018 за видатковою накладною №К-18012723 було поставлено товар на загальну суму 507,66 грн. Таким чином, відповідно до п.4.3 договору строк оплати товару покупцем настав 21.04.2018.
За видатковою накладною №К-18012722 позивачем 22.03.2018 поставлено товар на загальну суму 8 337,30 грн. Таким чином, відповідно до п.4.3 договору строк оплати товару покупцем настав 21.04.2018.
За видатковою накладною №К-18017798 позивачем 18.04.2018 поставлено товар на загальну суму 15 785,88 грн. Отже, відповідно до п.4.3 договору строк оплати товару покупцем настав 18.05.2018.
У позовній заяві позивач зазначає, що поставлений ним товар станом на 20.08.2018 відповідачем сплачений так і не був.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем 11.06.2018 було за вих.№043 направлено відповідачу ОСОБА_2 в якій вимагав останнього сплатити існуючий борг в сумі 24 630,84 грн, а також сплатити штрафні санкції за порушення строку виконання зобов'язань за договором в розмірі 1 180,05 грн., шляхом здійснення безготівкового переказу відповідної суми коштів за платіжним реквізитами позивача.
На вказану претензію 19.06.2018 позивач від відповідача отримав грошові кошти у розмірі 1 180,05 грн. із призначення платежу "оплата штрафних санкцій по дог. №К-01498 від 02.01.2018". Поряд із цим, сума вартості поставленого позивачем товару у розмірі 24 630,84 грн. відповідачем оплачена так і не була.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 24630,84 грн. основного боргу, пеню в сумі 1 398,69 грн. та 3% річних в сумі 211,95 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивач за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 24 630,84 грн., який мав бути оплачений відповідачем у строки передбачені пунктом 4.3. Договору. Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 24 630,84 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару.
При цьому заперечення відповідача, викладені у його відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Розглянувши додані позивачем до позовної заяви видаткові накладні №К-18012723 від 22.03.2018, №К-18012722 від 22.03.2018, №К-18017798 від 18.04.2018 суд констатує, що вони не містять підпису уповноваженої особи підприємства відповідача.
Однак, відповідач здійснюючи за платіжним дорученням №5891 від 19.06.2018 (а.с.20) на користь позивача оплату штрафних санкцій за договором №К-01498 від 02.01.2018 у розмірі 1180,05 грн. власними конклюдентними діями визнав існування в нього зобов'язань щодо оплати поставленого за цим договором товару. Окрім цього, доказів поставки позивачем товару неналежної якості або відмови відповідача від прийняття товару, як це встановлено у п.3.5 договору відповідачем надано також не було.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав до суду заявок покупця на здійснення поставки не спростовує факт поставки товару на користь відповідача за вищевказаними накладними. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази неприйняття відповідачем товару, як такого, що не відповідає його замовленням.
Щодо наданого відповідачем акту звіряння взаємних розрахунків за період 25.01.2018 р. - 31.07.2018 р. (а.с.57), який підписаний тільки з боку відповідача, суд зазначає, що даний акт не може бути прийнятий судом в якості належного доказу в підтвердження розміру заборгованості відповідача, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Відповідно, акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обовязків.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 14.04.2014 р. по справі № 908/3427/13.
У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги про стягнення 24 630,84 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати продукції, позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 211,95 грн.
Перевіривши розрахунок нарахованих 3% річних у розмірі 211,95 грн, суд вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, а тому задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 211,95 грн.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.4. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати Товару при застосуванні умов відстрочення платежу, Покупець додатково сплачує на користь постачальника штрафну неустойку в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості Товару, оплата якого прострочена.
Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім суми пені у розмірі 1 398,69 грн, з урахуванням сплачених відповідачем за платіжним дорученням №5891 від 19.06.2018 штрафних санкцій у розмірі 1 180,05 грн. дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 1398,69 грн.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родій Фарм" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, буд. 223, кімн.8-7, код ЄДРПОУ 38117562) на користь Приватного акціонерного товариства "Космед" (04078, м.Київ, вул.Сирецька, буд.49 Г, код ЄДРПОУ 31841350) 24 630 грн. 84 коп. основного боргу, пеню у розмірі 1 398 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 211 грн. 95 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 26.12.2018 р.
Суддя ОСОБА_1