26 грудня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/494/18
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул В ОСОБА_1, 4, м Тернопіль, 46001)
до відповідача ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради (вул Лисенка, 8, м Тернопіль, 46002)
про cтягнення коштів в сумі 126408,69 грн за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах.
За участю від:
позивача - ОСОБА_3
відповідача - ОСОБА_4
Суть справи:
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради про cтягнення коштів в сумі 126408,69 грн за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за вересень - жовтень 2018 року.
Вимоги позивача, мотивовані тим, що у вказаний період позивач надав телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, що користуються правом на пільги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Відповідно до чинного законодавства на відповідача як розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення покладено обов'язок здійснювати розрахунки з постачальниками послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів у зазначений період, відповідачем не сплачено.
Як на правову підставу позову ПАТ "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" посилається на частину 6 статті 48, підпункт "б" пункту 4 частини 1 статті 89, статтю 102 Бюджетного кодексу України, пункти 2, 3, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256), статті 174, 193, 218 Господарського кодексу України, статті 11, 525, 526, 527, 617 Цивільного кодексу України, норми Закону України “Про телекомунікації”, Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295), Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117).
Ухвалою суду від 29.11.2018 відкрито провадження у справі №921/494/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у даній справі призначено на 26.12.2018.
В ході розгляду справи, відповідачем до матеріалів справи подано відзив № 3346/13/03 від 11.12.2018 (вх №22758 від 11.12.2018), з додатками.
У відзиві відповідач просить в позові відмовити. В обґрунтування цьому зазначає, що:
- посилаючись на п 1 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (затв Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) зазначає, що фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету;
- відповідно до положень ч 2 ст 95 Конституції України, виключно Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків;
- згідно з ч 1 ст 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами;
- частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються;
- у п 8 ч 1 ст 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначенні бюджетними призначеннями;
- Законом України “Про Державний бюджет на 2018 рік” не передбачено субвенції з державного бюджету на надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку;
- посилається на лист від 21.03.2008 № 21-7/2008 Верховного Суду України, в якому зазначається що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має спеціальні норми, які мають перевагу перед загальними нормами. Як свідчить судова практика спеціальними нормами є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік;
- на 2018 рік ОСОБА_2 не визнане головним розпорядником коштів місцевого бюджету по відшкодуванню послуг зв'язку пільговим категоріям населення міста Тернополя;
- розпорядником коштів місцевого бюджету міста Тернополя є Тернопільська міська рада, відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Бюджетного кодексу України. Враховуючи викладене відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
Разом з цим, у відзиві відповідачем зазначено, що ним було проведено звірку розрахунків по фактично нарахованих та заявлених до стягнення сумах заборгованості по витратах, понесених з вересня 2018 року по жовтень 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадян м. Тернополя. Автоматизована звірка пройшла на загальну суму 126408,69 грн (підтвердила заявлену до стягнення суму).
Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2018 заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та на підставі доказів, які до нього додані.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.12.2018 просила в позові відмовити, з підстав наведених у відзиві.
Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В порядку ст ст 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 27 VF 25 D 8135742 B 2.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Позивач у справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".
Відповідно до ч 3 ст 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно п 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні - жовтні 2018 року Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню м Тернопіль на суму 126408,69 грн.
Свідченням факту надання таких послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення, у вересні - жовтні 2018 року, слугують Розрахунки видатків, понесені ПАТ "Укртелеком" (форми №2 - пільга, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007) на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у вересні - жовтні 2018 року, всього на суму 126408,69 грн.
Так, згідно з п 19 ч 1 ст 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій - надаються такі пільги:за чергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Відповідно до п 10 ч 1 ст 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.
Згідно із п 18 ч 1 ст 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Пунктом 20 ч 1 ст 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону, надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.
Відповідно п 11 ст 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.
Пунктом 5 ч 1 ст 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, першочергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення.
Згідно з п 6 ч 1 ст 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються пільги: 50-відсоткова знижка плати за користування квартирним телефоном ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членами їх сімей, які проживають разом з ними.
Згідно з абз 2 ч 5 ст 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плази за встановлення і користування квартирним телефоном.
Пунктом 4 ч 3 ст 13 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг багатодітним сім'ям, зокрема, позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Пунктом 7 статті 9 "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" передбачено звільнення осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, і членів їх сімей, що спільно проживають з ними, від плати за користування домашнім телефоном. Зазначені пільги зберігаються за одним із подружжя, що пережило, і батьками ОСОБА_5 Праці, Героїв України, повних кавалерів ордена ОСОБА_6.
В вище перелічених законах закріплені норми, якими передбачено надання пільг певним категоріям громадян при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги), і такі є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондується з безумовним обов'язком держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відповідно до ст 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч 2 ст 97 Бюджетного кодексу України).
Згідно п п "б" п 4 ч 1 ст 89 та ст 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.
Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
При цьому, згідно п 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
За змістом п 5 Порядку №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад.
Відповідно до абз 1 п 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. При цьому, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки з постачальниками відповідних послуг (абз 2 п 8 Порядку №256).
Пунктом 1.1 Положення про управління соціальної політики Тернопільської міської ради, передбачено, що останнє є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольне і підзвітне міській раді, підпорядковане її виконавчому комітету, міському голові.
Відповідно до п 7.1, 7.2 вказаного Положення, ОСОБА_2 є самостійною юридичною особою та виступає головним розпорядником бюджетних асигнувань, утримується за рахунок коштів міського бюджету.
Пунктами 5.1, 5.2 Положення передбачено, що ОСОБА_2 очолює начальник, який призначається і звільняється з посади міським головою відповідно до чинного законодавства, і який здійснює керівництво діяльністю управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на управління завдань.
Таким чином, розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - громадян міста Тернополя, є ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови і Порядку №256, саме на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги (зв'язку), надані особам, які мають право на відповідні пільги.
Згідно п 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003), підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".
На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за формою "№2-пільга" за вересень - жовтень 2018 року, що підтверджується супровідними листами:
- від 05.10.2018 за №06/2-11-303 (надісланого на адресу відповідача 09.10.2018 рекомендованим повідомленням №4600113126002);
- від 06.11.2018 №06/2-11-369 (надісланого на адресу відповідача 08.11.2018 рекомендованим повідомленням №4600113236347), копії яких містяться в матеріалах справи.
При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.
Зокрема, п 11 вищевказаного Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, визначено, що Уповноважений орган (відповідач у справі) щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга"; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга"; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
У відповідності до змісту відзиву ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради, відповідачем проведено звірку розрахунків по фактично нарахованих та заявлених до стягнення сумах заборгованості по витратах, понесених з вересня по жовтень 2018 року. Автоматизована звірка пройшла на суму 126408,69 грн. Тобто на суму позову.
Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач визнав факт надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхнього обсягу, підставності надання, правильності обчислення, тощо.
Всупереч положенням чинного законодавства, вартість даних послуг в сумі 126408,69 грн, понесених позивачем у вересні - жовтні 2018 року, внаслідок надання телекомунікаційних послуг, відповідачем відшкодовані не були, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Згідно з ч ч 1, 2 ст 509 Цивільного кодексу України, ст 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Норма ч 3 ст 11 Цивільного кодексу України та ст 174 Господарського кодексу України передбачає, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.
Відповідно до ст 526 Цивільного кодексу України, ст 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст 525 ЦК України, ст 193 ГК України).
Норма ст 599 ЦК України та ст 202 ГК України вказує, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вже зазначалось, відповідачем у відзиві не заперечено проти розміру суми, заявленої до відшкодування, але звернено увагу на відсутність механізму її відшкодування та відсутність для цього коштів.
Відповідно до ст 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст 612 Цивільного кодексу України).
Він відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення правопорушення (ч 2 ст 218 ГК України).
ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Тернопіль, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.
При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.
Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За таких обставин, ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч 6 ст 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч 1-4 ст 48 Бюджетного кодексу України.
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах ОСОБА_7 Верховного Суду від 17.04.2018 № 911/4249/16 та від 05.06.2018 у справі №927/584/17 відповідно за позовом ПАТ “Укртелеком”, в особі Київської міської філії ПАТ “Укртелеком” до відповідача - ОСОБА_2 соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації, про стягнення 222039,80 грн. заборгованості з понесених позивачем витрат унаслідок надання окремим категоріям населення телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та за позовом ПАТ “Укртелеком”, в особі Чернігівської філії ПАТ “Укртелеком” до відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про стягнення 896 638,61 грн.
Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача 126408,69 грн заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не спростовані відповідачем.
У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що “...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)".
Позивачем до матеріалів справи додано лист від 07.06.2018 №989/0/111-18/201 Міністерства соціальної політики України (на звернення Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" від 21.04.2018 №878-вих-80D731-80D921 стосовно надання пільг із послуг зв'язку), у якому повідомило:
- управління праці та соціального захисту населення, як уповноважений орган, ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою (згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги") і здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих пільговим категоріям громадян;
- у Державному бюджеті України на 2016, 2017 та 2018 роки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку не передбачено;
- відповідно до статті 91 Бюджетного кодексу України видатки на надання пільг з оплати послуг зв'язку, що надаються окремим категоріям громадян, належать до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів;
- питання забезпечення пільгами з оплати послуг зв'язку громадян окремих категорій за рахунок коштів місцевих бюджетів має розглядатися відповідними органами місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV та ч 4 ст 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), а саме, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі “ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” та від 30 листопада 2004 року у справі “Бакалов проти України” також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст ст 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до ст ст 123,129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -
Позов задоволити.
1. Стягнути з ОСОБА_2 соціальної політики Тернопільської міської ради (вул Лисенка, 8, м. Тернопіль, код 03195636) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул ОСОБА_1, 4, м Тернопіль, код 01188052) - 126408 (сто двадцять щість тисяч чотириста вісім) грн 69 коп заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, 1896 (одна тисяча вісімсот дев'яносто шість) грн 13 коп сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27 грудня 2018 року.
Суддя І.П. Шумський